Рішення № 139574303, 04.09.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/336/26

Провадження № 2/675/570/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явилася,

представник третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_1 , позивач) звернувся через свого представника до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області (по тексту рішення відповідач) про визнання права власності на гараж АДРЕСА_1 .

Позовні вимови обгрунтовані наступними обставинами.

Так, вказує, що відповідно до архівного витягу з архівного відділу №2 Шепетівської районної державної адміністрації від 26.11.2025 № 06-15/М-487/2025 із рішення виконавчого комітету Ізяславської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 22.03.1985 року №48 «Про виділення земельних ділянок», з поміж інших, йому виділено земельну ділянку під будівництво гаражів на території заводу «Харчомаш».

Зазначає, що на підставі даного рішення позивач у 1986 році завершив будівництво гаража на території заводу «Харчомаш», що підтверджується даними технічного паспорта від 16.12.2025. При цьому звертає увагу, що згідно довідки комунального підприємства «Ізяславське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.12.2025 №623, до 01.01.2013 не проводилась державна реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , який розміщений в гаражному масиві «Харчомаш» по АДРЕСА_1 .

Також в обгрунтування позовних вимог покликається на рішення сімдесят восьмої сесії Ізяславської міської ради восьмого скликання від 24.12.2025 №29, у відповідності до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0, 0030 га у користування на умовах оренди.

Покликаючись на ст. 41, ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, враховуючи те, що на даний час відсутня правова процедура реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж, збудований у 1986 році, вважає наявними підстави для визнання права власності на вказаний гараж.

24.04.2026 через систему «Електронний суд» подано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Представник третьої особи - ДІАМ (Державна інспекція архітектури та містобудування України) зазначає, що гараж № НОМЕР_1 у гаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 було зведено у 1986 році тобто до запровадження будь-яких вимог щодо прийняття подібних об`єктів в експлуатацію та до набрання чинності законодавством про обов`язкову державну реєстрацію прав на нерухомість. На цій підставі ДІАМ не є органом, що уповноважений видавати або відмовляти у видачі документів про введення зазначеного об`єкта в експлуатацію, і не має правових підстав заперечувати факт існування такого об`єкта чи правомірність його будівництва.

З поміж іншого, просить врахувати, що позивач не надає доказів, що збудований об`єкт не порушує прав та інтересів інших осіб, зокрема прав та інтересів власників (користувачів) сусідніх земельних ділянок.

Зазначає, якщо в процесі судового провадження по справі буде доведено, що самочинно збудований об`єкт не порушує прав та інтересів інших осіб, зокрема прав та інтересів власників (користувачів) сусідніх земельних ділянок, ДІАМ не буде заперечувати проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі на підставах, що в ньому викладені та просив їх задовольнити з урахуванням досліджених письмових доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість.

Просила врахувати, що матеріали справи не містять будь-яких висновків відповідних компетентних органів про дотримання забудовником Державних будівельних норм, стандартів та правил, а також доказів, що збудований гараж не порушує прав та інтересів інших осіб, зокрема прав та інтересів власників (користувачів) сусідніх земельних ділянок.

Представник третьої особи у поданій суду заяві в порядку ст. 211 ЦПК України просив розглядати справу без участі уповноваженої особи за наявними матеріалами справи, врахувавши подані письмові пояснення.

Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, позицію представника заінтересованої особи, викладену у поданому письмовому поясненні, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як судом встановлено та підтверджено архівним витягом з архівного відділу №2 Шепетівської районної державної адміністрації від 26.11.2025 № 06-15/М-487/2025 із рішення виконавчого комітету Ізяславської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 22.03.1985 року №48 «Про виділення земельних ділянок», ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво гаражів на території заводу «Харчомаш».

У відповідності до довідки комунального підприємства «Ізяславське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.12.2025 №622 по АДРЕСА_1 в гаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наявний гараж з оглядовою ямою та погріб, на який відсутні правовстановлюючі документи.

Згідно довідки комунального підприємства «Ізяславське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.12.2025 № 623 вбачається, що до 01.01.2013 не проводилась державна реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , який розміщений в гаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього встановлено і те що, на замовлення позивача 16.12.2025 комунальним підприємством «Ізяславське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на гараж АДРЕСА_1 в гаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за даними якого гараж з оглядовою ямою та погребом побудовані у 1986 році.

При цьому, суд враховує те, що наданий позивачем технічний паспорт висновків відповідних компетентних органів про дотримання забудовником Державних будівельних норм, стандартів та правил не містить.

Як встановлено судом, рішенням сімдесят восьмої сесії Ізяславської міської ради восьмого скликання від 24.12.2025 №29, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , гаражний масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », гараж № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів, орієнтовною площею 0, 0030 га у користування на умовах оренди.

При цьому, на думку суду, варто врахувати, що позивачем не надано будь-яких доказів, що збудований гараж не порушує прав та інтересів інших осіб, зокрема прав та інтересів власників (користувачів) сусідніх земельних ділянок. Навпаки представник позивача вже в ході судового розгляду по суті, у судовому засіданні, повідомив, що на даний час юридично, тобто у відповідній установленій формі ще не погоджено меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами.

Крім зазначеного вище, ухвалючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд врахував наступне та дійшов ще й таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом: володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з п.п. 6, 12, 18, 19 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, зокрема у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 і 24-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав.

У випадках, передбачених законом, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав також закриває розділ в Державному реєстрі прав.

Суд констатує, що при зверненні до суду з цим позовом, позивачем не надано доказів звернення до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і доказів відмови в такій реєстрації.

Необхідно зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі №925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, суд приходить до переконання про недоведеність належними, достатніми, допустимими і достовірними доказами порушення прав позивача при здійсненні процедури державної реєстрації на гараж АДРЕСА_1 , яка передбачена законом для захисту майнових інтересів позивача.

Тим самим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на вказаний гараж з оглядовою ямою та погребом, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 81, 83, 89, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.09.2026.

Суддя Олександр Король