Ухвала суду № 139571824, 07.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1487/21

Провадження № 1-кп/459/345/2021

УХВАЛА

судового засідання

07 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Шептицький, Львівської області кримінальне провадження №12021141150000019, №12021142150000384, №42026142410000159 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.5 ст. 407, ч.2 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шептицького міського суду Львівської області перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на кваліфікацію дій обвинуваченого, а також дію у державі правового режиму воєнного стану. Вказав, що продовжують існувати ризики можливого впливу обвинуваченого на потерпілого у кримінальному провадженні, переховування від суду, а також можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник повідомив про бажання обвинуваченого проходити військову службу. Однак при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу покладається на думку суду.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді від 27.05.2026 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який ухвалою суду від 16.07.2026 було продовжено по 13.09.2026 включно.

Згідно ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд застосовує положення п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходом та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Суд вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які прокурором доведені в судовому засіданні, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, завершити розгляд справи до закінчення дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому неможливо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, характер кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_5 під вартою не встановлено.

Водночас, відповідно до абзацу третього ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Тому, з урахуванням того що ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого військового злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в період дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для визначення застави.

В даному випадку, враховуючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, обставини та характер вчинення інкримінованих діянь, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем та всупереч вимогам військових статутів, умисно самовільно залишив місце несення служби, вік та стан здоров`я останнього, тому суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 314 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 05 листопада 2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 5-ти діб з часу її проголошення, а обвинуваченим з часу отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1