Ухвала суду № 139571776, 03.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4439/26

Провадження № 1-кп/456/523/2026

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

03 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у залі судових засідань Стрийського міськрайонного суду Львівської області у відкритому підготовчому засіданні справу на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026142410000223 від 21.07.2026, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 42026142410000223 від 21.07.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою Стрийського місьрайонного суду Львівської області від 06 серпня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

02.09.2026 прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивує тим, що з урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , прокурор приходить до висновку про необхідність продовження застосовування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Прокурор, в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, наголошував на тому, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу не змінились, розгляд справи не завершився.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні проти поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, зокрема, захисник ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, на утримані має малолітню доньку. Захисник зазначила, що у клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування можливості обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід, зокрема, домашній арешт. Ризики, заявлені прокурором у клопотанні, відсутні. Таким чином, сторона захисту просить змінити запобіжний захід на домашній арешт або на заставу в мінімальному розмірі визначеному законом.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає до задоволення з наступних підстав.

З обвинувального акту та долученого клопотання вбачається, що Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 12.09.2022 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від

12.09.2022 № 256 солдата ОСОБА_4 , призваного під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду навідника оператора 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №325 від 20.11.2022, солдат ОСОБА_4 вибув на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат

ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 , достеменно відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того останній призваний на військову службу саме за призовом під час мобілізації.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Разом з тим, 20.11.2022 солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно на службу, без поважних причин, після неприбуття на військово-лікарську комісію (далі- ВЛК), у розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), обов`язки військової служби не виконував, а отже у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби по 16.02.2026.

16 лютого 2026 року солдат ОСОБА_4 прибув до військової частини НОМЕР_3 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 19.02.2026 №51 направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2026 №63 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , колишнього навідника-оператора 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти, який 20" листопада 2022 року був направлений на проходження військово-лікарської комісії та не повернувся до військової частини без поважних причин, та "16" лютого 2026 року повернувся до військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 , призначеного наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від "28 лютого 2026 року № 511-РС на посаду солдата резерву 44 запасної роти військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що переведений до нового місця служби у АДРЕСА_2 .

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від

05.03.2026 № 71 солдата ОСОБА_4 , як такого що прибув з військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від

06.03.2026 № 75 солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_4 .

На підставі направлення командира військової частин НОМЕР_4 на медичний огляд військово-лікарською комісією, з метою визначення придатності до військової служби в ДШВ за №1129/ВКЛ від 07.04.2026, солдат ОСОБА_4 вибув на проходження військово-лікарської комісії.

Разом з тим, 08.04.2026 солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного начальника, не з`явився вчасно на службу, без поважних причин, після неприбуття на ВЛК у розташування військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), до військової частини НОМЕР_4 не з`явився, обов`язки військової служби не виконував, а отже у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд,

не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби по 21.07.2026.

21 липня 2026 року солдат ОСОБА_4 затриманий працівниками Стрийського РУП ГУНП у Львівській області на підставі ст. 615 КПК України у місті Стрий Львівської області, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 23.07.2026 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 18.09.2026 без визначення розміру застави.

30.07.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено у формі обвинувального акта, який скерований до суду для розгляду по суті.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особистунедоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Згідно ч. 8 ст. 176 КК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою

Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований.

Підставою для обрання запобіжного заходу були наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, було взято до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Застосування запобіжного заходу у виді застави до ОСОБА_7 , є недоцільним, оскільки останній не має джерела доходів, є військовослужбовцем, через те що покинув службу, не отримує дохід, знятий з усіх видів забезпечення, а відтак такий запобіжний захід є недостатнім для запобігання спробам незаконно переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В поданому суду клопотанні прокурор наголошує на ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення, вказує на те, що до моменту затримання жодних дій щодо повернення на військову службу не вчиняв, двічі в умовах воєнного стану не з`явився на військову службу без поважних причин, крім того стосовно останнього перебувають на розгляді обвинувальні акти за ч. 1 ст. 382 КК України в Жидачівському районному суді Львівської області.

Судом встановлено, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Водночас до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов?язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов?язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов?язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , те що він має постійне місце проживання, створив сім`ю, в 2026 році в нього народилась дитина, суд вважає за необхідне визначити в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов?язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до обвинуваченого поряд з запобіжним заходом у виді тримання під вартою, альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи обставини даного кримінального провадження, правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про його особу, відсутність місця праці, сталих соціальних зв`язків, наявність судимостей, та зважаючи на необхідність виконання ним покладених на нього процесуальних обов?язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 199 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 99 840,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відтак суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто тобто до 01 листопада 2026 року включно.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19), на шістдесят днів, тобто до 01 листопада 2026 року включно.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк одержувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області, IBAN: UA598201720355219002000000757.

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Стрийського району Львівської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 01 листопада 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено о 09:30 год. 08 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_8