Рішення № 139571769, 07.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2601/26

Провадження № 2/456/1798/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

07 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») в особі представника Кудіни А.В. звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 в розмірі 21 128,80 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача покликається на те, що 12.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 71731398. На виконання умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 11 000,00 грн строком на 30 днів. Всупереч умовам кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025 відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання в повному обсязі, не здійснював платежів для погашення існуючої заборгованості, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 21 128,80 грн, з яких: 10 340,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 762,00 грн сума заборгованості за процентами, 5 376,80 грн проценти за понадстрокове користування кредитом, 1 650,00 грн комісія за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 в розмірі 21 128,80 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного погашення існуючої заборгованості, тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в запропонований судом строк відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав.

Інших заяв по суті справи, в яких відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з подання позовної заяви представник позивача Кудіна А.В. заявила клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.06.2026.

Ухвалою судового засідання від 11.06.2026 розгляд справи відкладено на 30.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою судового засідання від 30.07.2026 розгляд справи відкладено на 02.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Розгляд справи відбувся 02.09.2026 без участі сторін.

В судове засідання представник позивача Кудіна А.В. не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклики суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 02.09.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є дата складення повного судового рішення 07.09.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 12.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 71731398 в електронній формі, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору 11787, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язаний надати позичальнику на його платіжну картку № НОМЕР_1 кредит в розмірі 11 000,00 грн строком на 30 днів, а позичальник зобов`язаний повернути кредит у вказаний строк та сплатити проценти за його користування в розмірі 0,200% в день, що є платою за користування кредитом, денна процентна ставка становить 0,700 %, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошову виразі складає 1 650,00 грн. Пунктом 2.2.4 передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4,00%.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025, загальна вартість кредиту становить 89 660,00 грн, до якої входить: сума кредиту за договором в розмірі 13 310,00 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 660,00 грн, комісія за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн.

Зазначена інформація підтверджується відомостями, які зазначені у паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 12.04.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 64718.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови кредитного договору № 71731398 та надало 12.04.2025 відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих. № КД-000110556 від 19.01.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненим ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», загальна заборгованість за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 становить 21 128,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 340,00 грн, заборгованість за процентами 3 762,00 грн, заборгованість за процентами за понадстрокове користування 5 376,80 грн, комісія за надання кредиту 1 650,00 грн.

Судом встановлено, що 27.03.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату. Перехід прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.

З акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.09.2025 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 та з витягу з реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер №5659) за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 в розмірі 21 128,80 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 10 340,00 грн, сума заборгованості за відсотками 3 762,00 грн, заборгованість за процентами за понадстрокове користування 5 376,80 грн, комісія за надання кредиту 1 650,00 грн.

Розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків сторона відповідача суду не надала.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Обмеження щодо розміру денної процентної ставки містяться у Законі України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № № 4928-IX від 14.07.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Таким чином, на даний час в Україні діє воєнний стан, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо комісії, визначеної в кредитному договорі, суд зазначає, що відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання позичальником суми кредиту, наявність заборгованості у відповідача ОСОБА_1 та перехід такої від первісного кредитора до фактора.

Водночас щодо нарахованих процентів суд зазначає, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 3 762,00 грн та заборгованості за процентами за понадстрокове користування в розмірі 5 376,80 грн.

Відповідно до умов кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025 сума кредиту становить 11 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка (фіксована) 0,200%, денна процентна ставка 0,700%, ставка за понадстрокове користування кредитування 4,00%, пеня 4,00%.

Відповідно до розрахунку заборгованості, вбачається, що первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитом в наступному порядку:

- протягом строку кредитування з 12.04.2025 по 11.05.2025 за ставкою 0,200% - в загальному розмірі 660,00 грн;

- поза межами строку кредитування з 12.05.2025 по 10.06.2025 за ставкою 1% - в загальному розмірі 3 102,00 грн;

- поза межами строку кредитування з 11.06.2025 по 23.06.2025 за ставкою 4% - в загальному розмірі 5 376,80 грн.

Пунктом 7.1 кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025 передбачено право позичальника ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування шляхом укладення додаткової угоди. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.

При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо ініціювання позичальником перед первісним кредитором продовження строку користування шляхом укладення додаткової угоди.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування з 11.06.2025 по 23.06.2025 за процентною ставкою 1%, яка не була передбачена умовами кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025, є безпідставним.

Виходячи з узгоджених між сторонами умов кредитного договору, а саме суми кредиту 11 000,00 грн, фіксованої процентної ставки 0,200%, у період з 12.04.2025 по 11.05.2025 розмір відсотків за користування кредитом становить 660,00 грн (11 000,00 * 0,200% * 30 = 660,00 грн).

Крім того, умови кредитного договору № 71731398 від 12.04.2025 про сплату відповідачем ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану нарахованих процентів за понадстрокове користування в розмірі 5 376,80 грн, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь позикодавця, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення пені задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025 підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 12 650,00 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 10 340,00 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 660,00 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1 594,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 12 650,00 грн (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 71731398 від 12.04.2025, що складається з тіла кредиту в розмірі 10 340,00 грн (десять тисяч триста сорок гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 660,00 грн (шістсот шістдесят гривень 00 копійок), комісії за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1 594,00 грн (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачкою до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: ідентифікаційний код 35625014; місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, р/р НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН