Ухвала суду № 139571743, 08.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4674/26

Провадження № 2-з/456/18/2026

УХВАЛА

іменем України

08 вересня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С. С. , розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Калашнікової Марини Олександрівни про забезпечення позову,

встановив:

Представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Калашнікова М.О. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 208031,63 грн. В обґрунтування заяви покликається на те, що у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває справа №456/4674/26 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 існують кредитні правовідносини, зобов`язання за якими відповідачем систематично порушуються. Згідно з позовною заявою, що розглядається у межах даної цивільної справи № 456/4674/26, відповідач ОСОБА_1 тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором (картковим рахунком), не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої становить 208031,63 грн. Одночасно з цим провадженням, у Господарському суді Львівської області розглядається справа № 914/2354/26 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором № 2812543899-КД-2 від 24.10.2023 на суму 159 237,23 грн. Провадження у вказаній справі відкрито ухвалою від 03.08.2026 року. Наявність одночасно двох судових процесів про примусове стягнення заборгованості за різними кредитними договорами на загальну суму понад 367268,86 гривень свідчить про те, що неплатежі відповідача не є випадковими чи наслідком тимчасових труднощів. Це є цілеспрямованою поведінкою, спрямованою на ухилення від виконання своїх фінансових зобов`язань перед кредитором. Ризик втрати майна у цій справі є не припущенням, а обґрунтованою загрозою, яка підтверджується вже вчиненими діями відповідача. Зокрема, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 281531952 від 04.09.2026, на найбільш ліквідний актив відповідача автомобіль Lexus LX 450D, 2019 року випуску (д/н НОМЕР_1 ) вже зареєстровано публічне обтяження (заборона на рухоме майно). Підставою для обтяження став договір позики від 05.05.2025 та договір застави транспортного засобу, укладені між ОСОБА_1 та третьою особою (фізичною особою ОСОБА_2 ) з розміром основного зобов`язання 2 386 292,00 грн. Укладення відповідачем договорів позики на великі суми з пов`язаними фізичними особами на фоні припинення платежів за кредитами перед банком може розцінюватись як фраудаторна схема. Метою таких дій є створення штучних пріоритетних обтяжень на майно, щоб убезпечити його від примусового стягнення з боку реальних кредиторів, зокрема, банку. Також, згідно з даними МВС, відповідачу належить значна кількість транспортних засобів. Відповідно до чинного нормативно-правового регулювання, відчуження транспортних засобів здійснюється за максимально спрощеною процедурою. Сьогодні відповідачу навіть не потрібно фізично відвідувати Територіальні сервісні центри МВС - договір купівлі-продажу транспортного засобу може бути укладений дистанційно впродовж кількох годин через державний електронний застосунок «Дія». За відсутності накладеного судом арешту, відповідач має нічим не обмежену можливість переоформити транспортні засоби на підставних осіб буквально зі свого смартфона, що повністю унеможливить виконання рішення суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 5 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вживати передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 208031,63 грн.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на викладене та враховуючи предмет спору, суд вважає обґрунтованими вимоги представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, тому що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту належного відповідачу рухомого та нерухомого майна може призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 року у справі №759/22148/24 зазначив, що встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачкою вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідачів може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та правильно виснував про наявність правових підстави для забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Калашнікової Марини Олександрівни про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 208031,63 гривень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя С. С. Сас