Рішення № 139571666, 07.09.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5246/26

пр.№ 2/464/3341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань ФІТЬО В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18759 грн. 97 коп., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між сторонами був укладений кредитний договір №20123258 від 08 листопада 2024 року, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з нього заборгованість у зазначеному розмірі та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

04 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній позовні вимоги не визнав, заперечив проти стягнення заявленої заборгованості, покликаючись на недоведеність переходу права вимоги до позивача та факту перерахування кредитних коштів. Зазначає, що проходить військову службу, у зв`язку з чим просить не нараховувати штрафні санкції за період проходження військової служби та, у разі часткового задоволення позову, зменшити їх розмір. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив. Водночас подав суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог. З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

21 липня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 05 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 08 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №20123258, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «c1KSPzoG», отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн. у валюті українська гривня.

Відповідно до п.1.3. договору кредит надається/видається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 08 листопада 2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Згідно з п.1.4. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 03 листопада 2025 року.

Відповідно до п.1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14296,00 грн в грошовому виразі та 3313,12 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1 договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18296,00 грн. Денна процентна ставка становить 0.99 %.

Згідно з п.п.1.5.1. договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 % річних. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього договору.

Відповідно до п.п.2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п.2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 4000 грн.

Згідно з п.п.2.2.3. договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за один день користування кредитом , яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування коредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховуються стандартна процентна ставка. Стандартна процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за один день користування кредитом, яка застосується з першого дня стандартного періоду.

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Факт зарахування відповідачеві коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №305392-1506846384-20042026 від 20 квітня 2026 року з якого вбачається, що 08 листопада 2024 року о 09:38 год. була здійснена успішна транзакція №1506846384 у розмірі 4000 грн. на картку відповідача № НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою ТзОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» про ідентифікацію ОСОБА_2 , відправлено одноразовий ідентифікатор «c1KSPzoG» 08 листопада 2024 року на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_3 .

Згідно із відомостями про щоденні нарахування та погашення заборгованості за договором, заборгованість позичальника ОСОБА_2 складає 18759 грн. 97 коп., що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., заборгованості по процентах в розмірі 12159 грн. 97 коп., заборгованості за комісєю за видачу кредиту в сумі 600 грн., несплаті штрафів в сумі 2000 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов`язання за даним договором у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 , від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20.

Як встановлено судом, 08 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №20123258, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «c1KSPzoG», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна даний договір з ним не був би укладений.

Таким чином, підписавши вищевказаний договір, ОСОБА_2 підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови договору цілком зрозумів та прийняв їх.

Враховуючи наведене, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відтак, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши 08 листопада 2024 року відповідачу кредитні кошти в сумі 4000 грн., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №305392-1506846384-20042026 від 20 квітня 2026 року.

Доказів повернення кредитних коштів (тіла кредиту) в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 4000 грн., тому заборгованість по тілу кредиту підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів з 08 листопада 2024 року по 03 листопада 2025 року, тобто кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 360 днів, починаючи з дня укладення договору.

Відповідно до п.п.2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п.2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 4000 грн.

Згідно з п.п.2.2.3. договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за один день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування коредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховуються стандартна процентна ставка.

Стандартна процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за один день користування кредитом, яка застосується з першого дня стандартного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались за період з 08 листопада 2024 року по 02 листопада 2025 року, тобто у межах строку, передбаченого договором, у розмірі 12159 грн. 97 коп.

Відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, …. штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Судом встановлено, що відповідач з 14 квітня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується копією військового квитка останнього, серії НОМЕР_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір було укладено 08 листопада 2024 року. Враховуючи викладене, починаючи з дня призову відповідача на військову службу під час мобілізації (14 квітня 2025 року), проценти за кредитним договором не підлягають нарахуванню.

Щодо стягнення із відповідача простроченої заборгованості за штрафами в сумі 2000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.7. договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.1.2. Договору). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту(п.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення штрафів у розмірі 2000 грн., нарахованих у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги необхідно задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №20123258 від 08 листопада 2024 року в загальному розмірі 8964 грн. 77 коп., з яких 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4364 грн. 77 коп. - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом, 600 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 137 ЦПК України закріплює наступні положення:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та адвокатським об?єднанням «Апологет»; акт наданих послуг №1957 від 28 травня 2026 року; детальний опис наданих послуг від 28 травня 2026 року.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 2000 грн.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 955 грн. 73 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №2181 від 29 травня 2026 року позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп., з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1272 грн. 27 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1,28 корпус, IBAN НОМЕР_6 в ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», МФО 300335 заборогованість за кредитним договором №20123258 від 08 листопада 2024 року в розмірі 8964 грн. 77 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 955 грн. 73 коп. та 1272 грн. 27 коп. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК