Рішення № 139571622, 08.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3732/26

Провадження № 2/450/2896/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 141445 від 18.07.2025 у розмірі 15241,60 грн, а також понесені судові витрати, які включають витрати на правничу допомогу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.07.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір № 141445 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 право вимоги за договором № 141445 від 18.07.2025 перейшло від ТОВ «ФК «Авіра Груп» до позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс». Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 141445 від 18.07.2025 у загальному становить 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 2000,00 грн - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 15500,00 грн.

Ухвалою від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.08.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де проти позовних вимог заперечує частково. Просить обмежити стягнення лише фактичною сумою отриманого кредиту в розмірі 8000,00 грн та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15500,00 грн через їхню неспівмірність, надмірність та необґрунтованість. Зазначає, що проходив військову службу в лавах Збройних сил України. Наразі є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Через стан здоров`я потребує постійних витрат на лікування та реабілітацію, що робить фізично неможливою виплату надмірних процентів, комісій та штучно роздутих боргів.

31.08.2026 позивачем подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсація судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Просить, стягнути з ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн, на підтвердження понесення яких додано акт про отримання правничої допомоги від 25.08.2026.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 18.07.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем укладено договір № 141445 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 141445, Додаток № 1 підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовим ідентифікатором KL5024.

Згідно умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8000,00 грн, строком на 90 днів з 18.07.2025 до 15.10.2025 із сплатою 0,72% фіксованої ставки за кожен день користування кредитом, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 25% від тіла кредиту, що становить 2000,00 грн.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «ПрофітГід», де зазначено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 на загальну суму 8000,00 грн, дата платежу 18.07.2025 о 13:08 год.

Крім того, відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ідентифіковано за допомогою одноразового ідентифікатора KL5024, відправленого відповідачу 18.07.2025 на номер телефону НОМЕР_3 .

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 8000,00 грн згідно договору № 141445 від 18.07.2025, на платіжну картку НОМЕР_2 , що належить відповідачу.

Крім цього, як вбачається з виписки з особового рахунку ТОВ ФК «Венера Фінанс» за договором № 141445 від 18.07.2025, станом на 20.02.2026, заборгованість становить 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 2000,00 грн - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивачем ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 141445 від 18.07.2025 у розмірі 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 2000,00 грн - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 18.07.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір № 141445 у формі електронного документу, що був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL5024.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 141445 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_2 у розмірі 8000,00 грн згідно договору № 141445 від 18.07.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором № 141445 від 18.07.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 2000,00 грн - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та процентами, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2000,00 грн заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний сплатити за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25% від тіла кредиту, що становить 2000,00 грн.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З огляду на викладене, заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 2000,00 грн не підлягатиме задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Дослідивши вказаний розрахунок та інші матеріали справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості за основною сумою боргу за договором та процентами за користування кредитом узгоджується із умовами договору, розмір відсотків розраховано, виходячи із процентної ставки, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору, в межах строку кредитування.

Розмір заборгованості відповідачем не спростований, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 141445 від 18.07.2025, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «ФК «Венера Фінанс» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором № 141445 від 18.07.2025 у розмірі 13241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. У цій частині позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню. У частині стягнення заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту позовні вимоги підлягають у відмові задоволенню.

Щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події, може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» уклав договір № 09/04/2026 від 09.04.2026 про надання правової допомоги Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери».

На підтвердження понесених витрат долучив акт про отримання правничої допомоги від 25.08.2026, відповідно до якого адвокат Пархомчук С.В. надав клієнтові ТОВ «ФК «Венера Фінанс» такі послуги пов`язані з представництвом інтересів за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» та відповідачем в рамках кредитного договору № 141445 від 18.07.2025;

- складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики;

- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи;

- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції.

Загальна вартість послуг становить 15500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAlliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Щодо сплачено позивачем судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Так, відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 , де зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи і має право на пільги, встановлені законодавством.

Так, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету на підставі платіжної інструкції від 17.06.2026.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 13241,60 грн (тринадцять тисяч двісті сорок одна гривня шістдесят копійок) заборгованості за договором № 141445 від 18.07.2025, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5241,60 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплачений судовий збір 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок коштів державного бюджету згідно платіжної інструкції від 17.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 44559822, 03045, м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 08.09.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська