Ухвала суду № 139571146, 08.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-з/522/516/26

Справа № 522/16559/26-Е

УХВАЛА

08 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До суду 07.09.2026 надійшла повторна заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких дій на:

квартиру АДРЕСА_1 ;

квартиру АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_3 ;

квартиру АДРЕСА_4 .

На обґрунтування поданої заяви зазначено, що за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносин, сторони оформили договори купівлі-продажу прав на квартири з будівельними номерами №134, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Саме вказане майно позивачка бажає поділити як спільну сумісну власність подружжя. Під час підготовки позову стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 так і не набув право власності на вказані квартири, натомість право власності було оформлено на третіх осіб. Квартиру за будівельним номером АДРЕСА_7 було поділено на кватиру АДРЕСА_8 та №437/1, квартирі за АДРЕСА_5 присвоєно фактичний №436, а квартирі будівельний АДРЕСА_9 присвоєно фактичний №425. З метою захисту власних майнових прав позивач звертається із вказаною заявою про забезпечення позову, а саме накладення арешту та заборону вчиняти дії щодо відчуження спірного нерухомого майна відповідачів, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , як власники спірного майна мають можливість в будь-який момент здійснити розпорядження ним, зокрема відчужити на користь третіх осіб, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Вказує, що суд відмовив у забезпеченні з огляду на відсутність доказів на підтвердження реальності наміру щодо відчуження спірного майна, з чим позивачка не погоджується, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпоряджатися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Заяву передано судді 08.09.2026.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 24.08.2026 звернулися до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 , приватного підприємства «Прогрес Риелт», товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя, витребування майна. Ухвалою від 25.08.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Заявник вдруге звертаючись до суду з заявою про забезпечення, не надає жодних доказів наявності обставин на підтвердження реальності наміру відповідачів вчинити дії щодо відчуження майна. Заявниця просто зазначає, що у відповідачів є можливість розпоряджатися майном, що не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, суду не представлено.

Посилання заявниці на практику Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 по справі №904/1934/23 суд відхиляє оскільки в цій же постанові наведено практику Верховного Суду у постанові від 04.05.2023 у справі №916/3710/22:

"27. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

28. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

Таким чином, суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 151, 153, 353, 354, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Я.Бондар