Ухвала суду № 139571012, 08.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9126/26

Провадження № 4-с/521/60/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І. А,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович на дії приватного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «МАНІТУ», Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович на дії приватного виконавця, в якій він просить визнати дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича щодо не закриття виконавчого провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» неправомірними; зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича закрити виконавче провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначає, що на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича перебуває виконавче провадження № 75702610, яке було створено в наслідок об`єднання виконавчих проваджень №70559582, №75702364. Виконавче провадження № 70559582 відкрито 14.12.2022 року на основі Виконавчого листа № 2-944/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 28.03.2011 року.

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеса перебувала справа № 2-944/2010 за позовом АБ «Укргазбанк» в особі Одеської філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 19.07.2010 р. у справі № 2-944/2010 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» в особі Одеської філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Як зазначає скаржник, на виконання вищезазначеного рішення суду було видано відповідний виконавчий лист 28.03.2011 року. Після чого виконавчі провадження на основі цього рішення неодноразово як відкривались, так і закривались, про що свідчать відповідні записи про повернення виконавчого документа стягувачу. 15.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича із заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій просив: «закрити виконавче провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказує, що 27.05.2026 року ОСОБА_1 отримав від Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича відповідь № 13758 від 27.05.2026 року, в якій зазначається, що підстави для закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа на підставі статті 41 Закону у виконавця відсутні, оскільки виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні, міститься в матеріалах виконавчого провадження в оригіналі, а також був пред`явлений до виконання та прийнятий виконавцем у встановленому законом порядку. Крім того, станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які судові рішення, які б визнавали виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, недійсним або скасованим.

Однак Скаржник з позицією Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича не погоджується, що і стало підставою звернення з відповідною скаргою до суду.

Враховуючи, що Скаржником надано повний пакет документів, підтверджуючий наявність підстав для закриття виконавчого провадження № 75702610, яке створено внаслідок об`єднання виконавчих проваджень № 70559582 і №75702364, а приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем проігноровано надані документи й виконавче провадження не закрито, просить суд скаргу задовольнити та зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича закрити виконавче провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

10.06.2026 року на виконання ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 року, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем надано належним чином завірена копія виконавчого провадження № 75702610.

В останньому судовому засіданні представник скаржника з`явився підтримав скаргу та зазначав, що вважає виконавчий лист містить ознаки підробки.

Представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. в останнє судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» в останнє судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 19.07.2010 р. у справі № 2-944/2010 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» в особі Одеської філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано відповідний виконавчий лист 28.03.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с. 61)

З копії виконавчого листа від 28.03.2011 року, судом вбачається, що виконавчі провадження на основі цього рішення неодноразово як відкривались, так і закривались, про що свідчать відповідні записи про повернення виконавчого документа стягувачу.

Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича перебуває виконавче провадження № 75702610, яке було створено в наслідок об`єднання виконавчих проваджень №70559582, №75702364, що підтверджується копією постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 05.08.2024 року (а.с. 44)

Виконавче провадження № 70559582 відкрито 14.12.2022 року на основі Виконавчого листа № 2-944/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 28.03.2011 року. (а.с. 63)

Встановлено, що 06.01.2022 року до Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 2-944/10 звернувся ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак з огляду на ненадання належних доказів Заявником Малиновським районним судом м. Одеси відмовлено в задоволенні заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. (а.с. 10-16)

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича із заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій просив: «закрити виконавче провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 83-85)

27.05.2026 року ОСОБА_1 отримав від Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича відповідь № 13758 від 27.05.2026 року, в якій зазначається наступне: «Слід зазначити, в матеріалах виконавчого провадження № 70559582 наявний оригінал виконавчого листа № 2-944/10, виданого 28.03.2011 Малиновським районним судом м. Одеси, який містить відповідні відмітки органів державної виконавчої служби та виконавців, у яких зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у попередні періоди. Крім того, виконавчий документ відповідає вимогам, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), а будь-яких рішень суду про визнання виконавчого листа недійсним, скасування виконавчого документа або визнання його таким, що не підлягає виконанню, на адресу виконавця не надходило. При цьому слід зазначити, що Законом приватному виконавцю не надано повноважень щодо встановлення фіктивності чи нефіктивності виконавчих документів, оцінки їх достовірності, а також перевірки обставин можливого підроблення документів. Надання правової оцінки таким обставинам належить виключно до компетенції суду та правоохоронних органів. Станом на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого документа до виконання у приватного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Також слід враховувати, що виконавець при здійсненні примусового виконання судового рішення зобов`язаний діяти виключно в межах та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а судові рішення та виконавчі документи, які набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, є обов`язковими до виконання на всій території України. Так, підстави для закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа на підставі статті 41 Закону у виконавця відсутні, оскільки виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні, міститься в матеріалах виконавчого провадження в оригіналі, а також був пред`явлений до виконання та прийнятий виконавцем у встановленому законом порядку. Крім того, станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які судові рішення, які б визнавали виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, недійсним або скасованим». (а.с. 88)

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України (Про виконавче провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Також, відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відтак Скаржник вважає, що наявні всі підстави для закриття виконавчого провадження № 75702610 у зв`язку із непред`явленням виконавчого документа у строки, визначені ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Із положень п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Скаржник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була відкрита із порушенням строків визначених в ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження».

Законом України від 4 листопада 2010 року №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» Закон України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 9 березня 2011 року.

За змістом ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (від 4 листопада 2010 року №2677-VI) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки судове рішення фактично не виконане, відсутні підставі для закриття виконавчого провадження.

За таких підстав, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. правомірно відмовлено у закінченні виконавчого провадження, оскільки відсутні підстави, що свідчать про фактичне повне виконання рішення, зокрема виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні, міститься в матеріалах виконавчого провадження в оригіналі, а також був пред`явлений до виконання та прийнятий виконавцем у встановленому законом порядку. Крім того, станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які судові рішення, які б визнавали виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, недійсним або скасованим.

В судовому засіданні представник скаржника також зазначав, що не звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Суд доходить висновку що дії приватного виконавця відповідають вимогам закону, а тому скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «МАНІТУ», Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович на дії приватного виконавця залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 08 вересня 2026 року.

Головуючий І.А. Мазун