Рішення № 139569658, 08.09.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1099/26

Провадження № 2/559/1248/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 10.01.2025 між АТ «Райфайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №010-RO-82-250750200, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. 17.07.2025 між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія ««Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення прав вимоги №114/2-78F, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 57404,86 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 57 404,86 грн., з яких: 57 404,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за пенею, а також судові витрати у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 14.04.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву не подав, заяв та клопотань до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 15.01.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту "Кредитна картка" №010-RO-82-250750200, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається із Заяви на отримання кредиту за програмою кредитування "Кредитна картка" №010-RO-82-250750200 та Додатку до Заяви про акцепт Публічної пропозиції №CMDPI-664951 від 13.09.2019. Згідно умов вказаного договору розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 40 000 грн. Строк кредитування 300 місяців. Проценти за користування кредитом 48% річних (а.с.12 зворот-16).

Додатком № 1 до Заяви №010-RO-82-250750200 сторонами погоджено Графік погашення кредиту на 12 місяців, яким сторони договору визначили загальну вартість кредиту 60400 грн. (а.с.17).

Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування "Кредитна картка", який підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором та якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.10-12).

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 15.01.2024 по 18.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості (а.с.22-26).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому первісним кредитором АТ «Райфайзен Банк» у ОСОБА_1 станом на 18.09.2025 утворилась заборгованість за договором №010-RO-82-250750200 від 15.01.2024 у розмірі 57 404,86 грн., з якої: 57 404,86 грн. заборгованість за основною сумою боргу (а.с.27-28).

17.07.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Райфайзен Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-78F, відповідно до якого АТ «Райфайзен Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.29-33).

На виконання умов Договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило АТ «Райфайзен Банк» грошові кошти у розмірі 4 765 182,14 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №109 від 17.09.2025 (а.с.34).

16.03.2026 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Райфайзен Банк» було укладено додаткову угоду до Договору відступлення права вимоги, якою сторони внесли зміни у Реєстри боржників (а.с.35).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників у редакції Додатку 2 до Додатково угоди від 16.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 57 404,86 грн., з яких 57 404,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу (а.с.36).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що між первісним кредитором АТ «Райфайзен Банк» правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 15.01.2024 Кредитного договору №010-RO-82-250750200. Згідно вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 40 000 грн. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, надана позивачем виписка за рахунком № НОМЕР_1 за період з 15.01.2024 по 18.09.2025 містить 243 транзакції, які свідчать про активне використання рахунку як кредитного. У ній відображено регулярні операції зі сплати відсотків за користування кредитом та щомісячні постійні перекази на погашення заборгованості за кредитною карткою, що підтверджує факт реального надання банком кредитного ліміту та користування ним з боку відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що сторонами було погоджено кредитний ліміт у розмірі 40 000 грн. Як вбачається з підсумкового листа виписки, станом на кінець звітного періоду зафіксовано операцію «Корекція рахунку по кредиту» на суму 57 404,86 грн. Суд зауважує, що заборгованість по тілу кредиту не може бути більшою за встановлений банком ліміт. Так, до тіла кредиту відносяться кошти, які позичальник безпосередньо отримав в банку чи іншій фінансовій установі. До тіла кредиту не відносяться відсотки, неустойки чи інші платежі, визначені Законом України «Про споживче кредитування». Доказів укладення додаткових угод щодо збільшення кредитного ліміту позивач суду не надав. Верховний Суд у своїх постановах наголошує, що штучне збільшення заборгованості шляхом внутрішньобанківських перерахувань без фактичного отримання коштів клієнтом є протиправним. На думку суду, заборгованість по тілу кредиту, за умови відсутності боргу за процентами, пенею за порушення грошового зобов`язання не може перевищувати наданий кредитний ліміт.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в межах реального тіла кредиту, погодженого з відповідачем, тобто в розмірі 40 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1855,17 грн. (40 000 грн. х 2662,40 грн./ 57 404,86 грн.)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором №010-RO-82-250750200 від 15.01.2024 у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 17копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса вул. Лісова, 2 поверх 4, м. Бровари, Київська область, РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.Ю. Жуковська