Ухвала суду № 139569326, 08.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.09.2026

Провадження № 1-кп/337/124/2026

ЄУН №337/2385/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисниці ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 з приводу клопотання прокурора, вказав, що просить надати йому можливість лікуватися на свободі, у нього стало погано зі слухом, просить відпустити під домашній арешт або особисте зобов`язання.

Захисниця ОСОБА_5 просить у клопотанні прокурора відмовити, змінити запобіжний захід на домашній арешт або особисте зобов`язання та як обвинуваченому необхідне лікування і він страждає на ряд хвороб.

Прокурор заперечує проти клопотання сторони захисту.

Вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд зазначає, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.

При продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому, усвідомлюючи невідворотністю можливого призначення йому покарання, може переховуватись від суду, що є ризиком передбаченим п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не працевлаштований, та не маючи офіційних джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Актуальність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що злочин вчинено щодо близької особи матері обвинуваченого, практично всі свідки у справі, відповідно до матеріалів обвинувального акту, є сусідами обвинуваченого, за місцем його фактичного проживання, та відповідно існує ймовірність здійснення незаконного впливу на свідків.

Також судом враховано, що 08.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду №23 від 08.06.2026, у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справ суддею ОСОБА_6 , здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ, в результаті якого у даному кримінальному провадженні замінено головуючого суддю ОСОБА_6 на суддю ОСОБА_1 . Розгляд справи визначено проводити зі стадії оголошення обвинувального акту, і відповідно свідки показів новому складу суду не надавали.

Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики відпали або суттєво зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Щодо клопотання сторони захисту з приводу застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання, суд вважає що такі заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, ризики, які виправдовують перебування його під вартою не зменшились.

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися, тому суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою доцільно задовольнити.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

На підтвердження посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, суду не надано відповідних доказів.

Також стороною захисту в обґрунтування можливості застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зазначено за якою адресою, на її думку, необхідно застосувати даний запобіжний захід.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та стороною захисту не надано переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання зменшилися чи взагалі перестали існувати, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосованими відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2026 року було зменшено, одночасно з продовженням строку тримання під вартою ОСОБА_4 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 166400 грн., який слід залишити без змін, оскільки підстав для зміни, визначеного розміру застави, чи для скасування такого заходу судом не вбачається і прокурором не надано.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 06 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави в сумі 166 400 грн. (сто шістдесят шість тисяч чотириста), яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на депозитний рахунок (рахунок UA928201720355289002015001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов`язки: прибувати до суду у визначений час; не відлучатися за межі м.Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1