Рішення № 139569293, 08.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5777/26 2/335/3178/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ПОЗИКА» в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі ТОВ «ФК «ПОЗИКА») в особі представника Міньковської А. В. звернулось до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 25.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (далі ТОВ «ФК «ІРБІС») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 69240193 за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 69240193 від 25.11.2021 в сумі 10200,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 грн - сума заборгованості за процентами.

Всупереч умовам вищезазначеного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав. Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Посилаючись на викладене, просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 69240193 від 25.11.2021 розміром 10200,00 грн, суму сплаченого судового збору розміром 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу розміром 5 500,00 грн (а.с. 3-9).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

З позовної заяви випливає, що останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_1 розташоване на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3).

В Єдиному державному демографічному реєстрі відсутній запис про зареєстроване в установленому законодавством порядку місце проживання ОСОБА_1 (відповідь № 2787866 від 26.05.2026) (а.с. 41).

В Єдиній інформаційній системі соціальної сфери відсутні записи про реєстрацію ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи (відповідь № 2788115 від 26.05.2026) (а.с. 43).

З відповіді № 2787943 від 26.05.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район (а.с. 42).

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання (а.с. 44-45).

Представник позивача у судове засідання не прибув, в позовній заяві зазначав, що просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, а проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 8 зворот).

Відповідач в судове засідання не з`явився, не маючи зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки останнє відоме місце проживання відповідача розташоване за адресою, що є тимчасово окупованою територією. З опублікуванням оголошення про виклик, яке здійснене 28.05.2026, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 49).

Також ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву було надіслано судом на електронну пошту відповідача, зазначену в позовній заяві (а.с. 47).

Додатково про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся відповідно до порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 № 28 (а.с. 48).

Відзиву на позовну заяву, будь яких інших заяв від відповідача до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що відповідач, будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився до суду, не подав відзив на позовну заяву, судом, за згодою позивача, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

25.08.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 08.09.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

25.11.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 69240193, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк договору встановлено до 23.02.2022 (а.с. 20-22).

Також, згідно з Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 69240193 від 25.11.2021 відповідач ознайомився з графіком платежів за договором. Разом з цим, відповідач погодився із договором про надання фінансового кредиту, який підписав одноразовим ідентифікатором «408522» (а.с. 22 зворот-23), що також підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с. 16).

ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «ФК «ІРБІС» про успішне перерахування 25.11.2021 року о 19:57 коштів в сумі 3000,00 грн. на карту НОМЕР_1 . Призначення платежу: зарахування коштів на карту НОМЕР_2 (а.с. 28).

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 10200,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 грн - сума заборгованості за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 31-32).

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 24-25).

Відповідно до Витягу із додатка № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 69240193 від 25.11.2021 в сумі 10200,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 14).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як встановлено з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 75164148 від 23.08.2021 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначена сума кредиту, дати його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування та підписаний електронним підписом.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» вище вказаного кредитного договору з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Ураховуючи те, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого кредитодавцем виконані, натомість позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами за надання кредитів вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, при цьому ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на підставі Договору факторингу набув право грошової вимоги до боржника, зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК ПОЗИКА».

У позовній заяві представник позивача просив також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази:

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Лівак І.М. Серія ВА № 841 (а.с. 33);

договір про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (а.с. 17-19);

додаткову угоду № 69240193 від 08.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (а.с. 27);

детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 5500,00 грн (а.с. 15);

акт надання послуг на підтвердження правової допомоги від 08.05.2026 на суму 5500,00 грн (а.с. 12).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, тому зменшує такі витрати на суму до 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені в розмірі 2 662,40 грн (а.с. 1, 2).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76 83, 89, 141, 247, 258 259, 263 265, 274, 279, 280 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ПОЗИКА» в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 69240193 від 25.11.2021 у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп., судові витрати по сплаті судового збору розміром 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., витрати на правову допомогу розміром 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 08.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ 39493634, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. П. Соболєва