Рішення № 139567319, 07.09.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 525/505/26

Провадження № 2/542/932/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідачки про стягнення боргу за кредитними договорами та просить стягнути з відповідачки:

- за кредитним договором №3613705007/628211 від 04.02.2021 суму заборгованості в розмірі 16000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12000,00 грн. - заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 суму заборгованості в розмірі 14088,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 4088,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня);

- за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 суму заборгованості в розмірі 6687,10 грн., з яких: 4200,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1612,10 грн. - заборгованість за відсотками, 875,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору;

- за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 суму заборгованості в розмірі 5703,60 грн., з яких: 3600,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1353,60 грн. - заборгованість за відсотками, 750,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору, а всього 42478,70 грн., а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 04 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3613705007/628211.

21.01.2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №21012022, у відповідності до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідачки у розмірі 16000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім того, 12 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8885122.

24.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24112025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідачки у розмірі 14088,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 4088,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Також, 12 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-10547608.

Та 13 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-10549421.

23.01.2026 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс кредит» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідачки у розмірі 6687,10 грн., з яких: 4200,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1612,10 грн. - заборгованість за відсотками, 875,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору та у розмірі 5703,60 грн., з яких: 3600,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1353,60 грн. - заборгованість за відсотками, 750,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору.

Посилаються на те, що всупереч умовам кредитних договорів, незаважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 42478,70 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.120).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.122), в позові просив справу розглядати у відсутність представника позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с.123), та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 12 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8885122, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 4000,00 грн., строком на 360 днів, денна процентна ставка 0,89% (а.с. 19-24).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 542025.

Відповідачкою також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 27-28).

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 4000 грн. відповідачці підтверджується платіжним дорученням (а.с.32), зі змісту якого вбачається, що платником ТОВ "Мілоан" здійснено переказ коштів згідно договору №8885122, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , платіжна карта № НОМЕР_2 .

12 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10547608, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 3500,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,94% (а.с. 34-38).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 82300.

Відповідачкою також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 40-41).

Як вбачається з додатку до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 30.01.2026 року ТОВ «Макс кредит» (а.с.42) через ТОВ «ПрофітГід» здійснено переказ коштів згідно договору №00-10547608 від 12.08.2025 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 на платіжну карту № НОМЕР_2 .

13 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10549421, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 3000,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,94% (а.с. 44-48).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 10367.

Відповідачкою також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 50-51).

Як вбачається з додатку до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 30.01.2026 року ТОВ «Макс кредит» (а.с.52) через ТОВ «ПрофітГід» здійснено переказ коштів згідно договору №00-10549421 від 13.08.2025 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 на платіжну карту № НОМЕР_2 .

Доказів на спростування факту укладення вказаних договорів та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано, як і не надано доказів, які б спростовували доводи позивача щодо укладення кредитних договорів та розміру заборгованості.

Вказані кредитні договори підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, суд доходить висновку, що між сторонами були укладені вказані кредитні договори, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання яких та перерахування кредитних коштів за яким підтверджені належними доказами.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вказаними кредитними договорами.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 24 листопада 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу №24112025, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгнованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності), згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 66-70).

Відповідно до Реєстру боржників від 24.11.2025 до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги за кредитним договором №8885122 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 14088,00 грн. (а.с. 73).

Також 23 січня 2026 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги, за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 80-82).

Відповідно до Реєстру боржників від 23.01.2026 до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги за кредитним договором №00-10547608 - боржник ОСОБА_1 (а.с. 85), а також за кредитним договором №00-10549421 - боржник ОСОБА_1 (а.с. 86).

Таким чином, суд вважає доведеним набуття права грошової вимоги у позивача до відповідачки у визначених в позовній заяві розмірах заборгованості за кредитними договорами №/8885122 від 12.07.2025; №00-10547608 від 12.08.2025 та №00-10549421 від 13.08.2025.

Щодо виконання відповідачкою взятих зобов`язань за вказаними кредитними договорами.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість:

- за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 в розмірі 14088,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 4088,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня);

- за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 в розмірі 6687,10 грн., з яких: 4200,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1612,10 грн. - заборгованість за відсотками, 875,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору;

- за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 в розмірі 5703,60 грн., з яких: 3600,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 1353,60 грн. - заборгованість за відсотками, 750,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так, відповідачка за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 року з ТОВ «Мілоан» отримала кредитні кошти в сумі 4000 грн., за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 року 3500 грн., за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 року 3000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаних договорах, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

За умовами договору №8885122 від 12.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 4000 грн, та сторонами погоджено строк користування кредитом 360 днів та процентна ставка за користування кредитом (а.с.19-24), вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за вказаним договором позивачем не заявлені.

За умовами договору №00-10547608 від 12.08.2025 року, укладеного між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 3500 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка (а.с.34-38).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом (а.с. 43).

За умовами договору №00-10549421 від 13.08.2025 року, укладеного між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 3000 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка (а.с.44-48).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом (а.с. 53).

Одночасно, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за обслуговування в сумі 4088,00 грн. за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025, суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як зазначалось вище згідно п.п.1.5.2. вищевказаного кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 12848,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Як вказано в розділі терміни та визначення вищевказаного кредитного договору, Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Одночасно, згідно з п.п.3.1.3 кредитного договору, протягом всього строку кредитування надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.

При цьому слід зазначити, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 по комісії за обслуговування кредиту становить 4088,00 грн.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

При цьому, позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат у розмірі 4088,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а виключно зазначено перелік можливих послуг. Вказані у договорах послуги, за які передбачено стягнення комісії і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника та такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Отже позивач, встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4088,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, не надав доказів реального надання і переліку конкретних послуг фактично наданих споживачу, необхідності їх надання в розумінні ст.8, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4088,00 грн. за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь неустойки (пені, штрафу) в розмірі 6000,00 грн. за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 року, 875,00 грн. за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 року та 750,00 грн. за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, в наданих розрахунках заборгованості зазначено, що штраф нарахований 29.08.2025, 13.09.2025, 28.09.2025, 13.10.2025, 28.10.2025, 12.11.2025 за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 року; 29.08.2025, 01.09.2025, 17.09.2025 за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 року; 30.08.2025, 02.09.2025, 18.09.2025 за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано неустойку (штраф, пеню) за невиконання/неналежного виконання зобов`язання, а тому вимога щодо стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки в розмірі 6000 грн. за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 року, штрафу в розмірі 875 грн. за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 року та 750 грн. за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 року задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість 14765,70 грн., а саме:

- за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 в розмірі 4000 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 4000 грн.;

- за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 в розмірі 5812,10 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 4200 грн., заборгованості за відсотками 1612,10 грн.;

- за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 в розмірі 4953,60 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 3600 грн., заборгованості за відсотками 1353,60 грн.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитних договорів, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаними кредитними договорами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим щодо договору про надання фінансового кредиту №3613705007/628211 судом встановлено таке.

04.02.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3613705007/628211, відповідно до якого відповідачка повинна була отримати кредит в розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, процентна ставка 2,5% на добу (фіксована) (а.с.14-15).

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідачка прийняла пропозицію укласти договір (а.с. 15).

Поряд із цим, суд зазначає, що на підтвердження факту перерахування відповідачці та отримання останньою кредитних коштів за зазначеним кредитним договором, позивачем до суду не надано жодного доказу.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

При цьому у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі первинні документи, що підтверджують факт виконання ним свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Однак позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитним договором, право вимоги за яким до нього перейшло. Відсутні також докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, зокрема руху коштів на особовому рахунку позичальника.

З клопотанням про витребування таких доказів від банківських установ позивач до суду не звертався.

Розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які дозволяли б суду перевірити, чи були фактично передані позичальнику кредитні кошти. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитів, користування ними та укладення договорів на умовах, зазначених у позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із визначенням конкретного розміру заборгованості є документами, створеними самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак інформація, наведена в них, за відсутності первинних документів, на підставі яких їх було складено, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Суд також враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування ними може бути банківська виписка за рахунком, а також інформаційні довідки про зарахування коштів, яких матеріали справи не містять.

Отже, за відсутності доказів перерахування та отримання відповідачкою кредитних коштів позичальником, підстав для стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №3613705007/628211 від 04 лютого 2021 року в загальній сумі 16000 грн 00 коп у суду немає.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, у стягненні заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №3613705007/628211 від 04 лютого 2021 року необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 14765,70 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 34,76% з розрахунку: 14765,70 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 42478,70 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 34,76% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки складає 925,45 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 34,76% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 14765 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 70 коп., а саме:

- за кредитним договором №8885122 від 12.07.2025 в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 4000 грн.;

- за кредитним договором №00-10547608 від 12.08.2025 в розмірі 5812 (п`ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 10 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 4200 грн., заборгованості за відсотками 1612,10 грн.;

- за кредитним договором №00-10549421 від 13.08.2025 в розмірі 4953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 60 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 3600 грн., заборгованості за відсотками 1353,60 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 45 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул.Лісова, буд.2, м.Бровари, Броварського району, Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 07 вересня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва