Ухвала суду № 139567130, 01.09.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/132/2026

Справа № 537/1116/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Є.В., представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» адвоката Кондрик Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу № 537/1116/25 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кузьмін Є.В. звернувся до суду позовом, де просив винести рішення, яким стягнути з відповідача ТОВ «Малокохнівський кар`єр» належні позивачу ОСОБА_2 та не виплачені їй кошти на день звільнення.

Надалі до початку розгляду позову по суті представник позивача конкретизував та збільшив розмір позовних вимог, остаточно просив стягнути з відповідача ТОВ «Малокохнівський кар`єр» на користь позивачки належні їй на день звільнення та невиплачені кошти: недоотриману заробітну плату за березень 2022 року та за травень листопад 2022 року у сумі 99130; недоотриману заробітну плату за грудень 2022 року грудень 2023 року у розмірі 40776,44 грн; недоотриману заробітну плату при звільнені за лютий 2024 року у розмірі 3674,39 грн. Також просив стягнути з відповідача за увесь час затримки проведення виплат при звільнені середню заробітну плату, але не більше, ніж за 6 місяців, у сумі 75675,60 грн та зобов`язати відповідача провести відповідні нарахування податків на стягнуті суми та сплатити їх за працівника ОСОБА_2 .

Представником позивача також подане суду письмове клопотання про витребування доказів, де він просить суд витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, за період з 2022-2023 роки включно; надати щодо кожного факту перетину державного кордону України ОСОБА_3 у зазначений період відомості щодо дати та часу виїзду з України, дати та часу в`їзду в Україну, напрямку перетину кордону, пункту пропуску через державний кордон, інші відомості, які підтверджують відповідний факт перетину кордону. У разі відсутності відомостей про перетин ОСОБА_3 державного кордону України у визначений період - просить надати офіційну інформацію про відсутність таких відомостей. На обґрунтування клопотання вказав, що відповідач у своїй позиції посилається на документи, зокрема на особові картки працівників підприємства за формою №П-2 та стверджує, що зазначені документи були підписані не ОСОБА_2 , а працівником підприємства ОСОБА_3 як особою, уповноваженою на їх оформлення та підписання. Позивач ОСОБА_2 заперечує такі твердження та ставить під сумнів факт особистого підписання ОСОБА_3 відповідних особових карток, оскільки у дати, зазначені у особових картках, ОСОБА_3 фактично перебувала за межами України, а тому не могла особисто здійснювати такі кадрові дії та власноруч підписувати документи. Вказав, що відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики України з кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення або звільнення, працівник має бути ознайомлений під розписку в особовій картці за типовою формою №П-2. Вважає, що для правильного вирішення спору істотне значення має встановленні фактичного місця перебування ОСОБА_3 у конкретні дати, зазначені у особових картках працівників, оскільки ця обставина пов`язана з оцінкою доказів. Самостійно надати ці докази позивач не може, оскільки на адвокатський запит у наданні інформації було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кузьмін Є.В. клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому. Додатково вказав, що дізнався про наявність підпису ОСОБА_3 на особових картках лише у 2026 році після надання цієї інформації стороною відповідача та вживав заходів для отримання доказів самостійно. Після отримання відмови від Державної прикордонної служби України у наданні доказів та зміни складу суду він звернувся до суду з клопотанням. Вважає, що ці докази міститимуть відомості про обставини, які підлягають доведенню в справі. Сама ОСОБА_2 , будучи керівником кадрів, заповнювала персональні картки які, як він вважає, зберігалися і продовжують зберігатися з підписом ОСОБА_2 на підприємстві. Наявність підпису на особових картках підтверджує, що у 2022 році вона працювала на підприємстві, тоді як представник заперечує цей факт. Особові картки не могли бути вивезені за кордон, як стверджує відповідач, доказів цьому немає. ОСОБА_3 не могла їх підписувати, оскільки перебувала за кордоном.

Представник відповідача ТОВ «Малокохнівський кар`єр» адвокат Кондрик Н.Г. заперечила проти задоволення клопотання сторони позивача, посилаючись на те, що отримання цієї інформації ніяким чином не доведе, як і не спростує факту щодо перебування чи відсутності ОСОБА_2 на своєму робочому місці.

Вислухавши думку сторін, розглянувши клопотання, суд дійшов наступних висновків

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 12 ЦПК України також встановлюється принцип, за яким цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За нормою ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу ч.1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч.2, 3 цієї статті предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України). Учасники справи мають право у тому числі заявляти клопотання (ч.1 ст. 43 ЦПК України).

В силу ч.2,4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч.8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом, що встановлено ст. 84 цього Кодексу.

Суд зазначає, що між сторонами виник спір з трудових відносин щодо стягнення заробітної плати протягом 2022-2024 р.р. Позивач, зокрема, стверджує, що ОСОБА_2 працювала у відповідача повний робочий день до її звільнення включно, тоді як заробітну плату за березень 2022 року, а також протягом травня листопада 2022 року їй нараховували та виплачували за шість відпрацьованих годин щоденно, а не за вісім годин, а за період з грудня 2022 по грудень 2023 заробітна плата не нараховувалася взагалі, хоча вона була на робочому місці і виконувала свої обов`язки. Відповідач стверджує, що ОСОБА_2 протягом вказаного періоду (березень 2022 року, а також протягом травня листопада 2022 року) працювала шість годин щоденно, а з грудня 2022 по грудень 2023 на роботі не з`являлася взагалі, тому оплата не проводилася.

Суд вважає, що інформація щодо перетину кордону ОСОБА_3 не відноситься до обставин, які підлягають встановленню у справі, предметом якої є стягнення заробітної плати. Письмові докази про присутність чи відсутність ОСОБА_3 на робочому місці, а також заповнення нею чи іншою особою особових карток не можуть спростувати чи підтвердити факт перебування чи відсутності на робочому місці ОСОБА_2 . Оскільки представником позивача не доведено, що доказ, який він просить витребувати, має значення для вирішення спору, суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 81, 258-260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику позивача ОСОБА_2 адвокату Кузьміну Євгену Валерійовичу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на вказану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повна ухвала складена 07.09.2026