Ухвала суду № 139567079, 08.09.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/921/26

Провадження № 2/533/779/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Козельщина

Суддя Козельщинського районного суду Полтавської області Козир В.П., розглянувши власну заяву про самовідвід у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

07 вересня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 529951-КС-001 від 17.03.2025 у розмірі 53540,00 грн, а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом 17250,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом 29040,00 грн; заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за видачу кредиту 7250,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу розподілено головуючій судді Козир В.П.

08 вересня 2026 року суддею Козельщинського районного суду Полтавської області Козир В.П. заявлено самовідвід у справі з тих підстав, що в іншій справі № 533/693/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживачів було зроблено висновки щодо кредитного договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору й у даній справі № 533/921/26.

Право на подання заяви про самовідвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може брати участь у справі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог частини 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, зокрема, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

За правилами частини 1 статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 даної статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

У Козельщинському районному судді Полтавської області правосуддя здійснюють двоє суддів.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 40 ЦПК України).

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Право на подання заяви про самовідвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого необхідно враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності….» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 липня 2010 року у справі «Газета Україна-центр» проти України», пункт 28). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді необхідно визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», пункт 56.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», пункти 49, 50). Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, пункт 48).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи від 01 січня 2001 року «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів»).

Оцінюючи, чи може участь судді в розгляді справи викликати об`єктивно виправдані сумніви в його безсторонності, на основі практики ЄСПЛ потрібно враховувати, зокрема: характер відповідних проваджень; обсяг питань, які досліджуються в кожному з них, та ступінь їх збігу; можливість впливу результатів розгляду однієї справи на вирішення іншої; а також зовнішні прояви безсторонності та конкретну поведінку судді.

Сумніви у безсторонності, які ЄСПЛ визнавав об`єктивно виправданими, виникали в ситуаціях, коли провадження ґрунтувалися на тих самих фактах і доказах або коли в попередньому рішенні суддя вже сформулював висновки щодо обставин, які належало встановити в наступній справі.

Під час розгляду справи № 533/693/25 та ухвалення рішення у даній справі суддею вже було здійснено певні судження щодо кредитного договору від 17.03.2025 № 529951-КС-001, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у справі № 533/921/26. Так, зокрема, суддею було визнано даний кредитний договір недійсним, що є достатньою підставою для відведення судді від розгляду даної цивільної справи з наведених підстав.

Ураховуючи викладене, з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об`єктивності судді, заяву судді Козир В.П. про самовідвід необхідно задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити заяву про самовідвід головуючої судді Козир Вікторії Петрівни у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відвести суддю Козир Вікторію Петрівну від розгляду заяви у цивільній справі № 533/921/26.

Справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена та підписана суддею 08.09.2026.

Суддя В.П. Козир