Рішення № 139566674, 08.09.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2786/26

провадження №: 2/398/3181/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"08" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Молонової Ю.В., при секретарі судового засідання Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», від імені та в інтересах якого діє представник Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року ТОВ «Споживчий центр», від імені та в інтересах якого діє представник Оболонкова Ю.В., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що 16.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 16.08.2025-100000846. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,5% в день за ставкою «Економ» та 1% в день за ставкою «Стандарт», строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 20.03.2026 року. Крім того 31.08.2025 між сторонами укладено додатковий кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 14000,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші), cтрок на який надається кредит - 202 дня з дати його надання. Сторони домовились, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу 9% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 360 грн. 00 коп., яка нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі траншу, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 1260 грн. 00 коп., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу у користування кредитні кошти. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 45880 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14000,00 грн.; по процентах 21100 грн.; комісії 1260 грн.; додаткової комісія 2520 грн.; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 7000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 15.06.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі їх представника, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі через оголошення на сайті Судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16.08.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 16.08.2025-100000846 (Кредитної лінії).

За умовами заявки позивач надав відповідачу кредит в розмірі 10000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% за день («Стандарт») протягом перших трьох чергових періодів та в розмірі 0,5% за день («Економ») протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 20.03.2026 року (пункти 2 7 кредитного договору).

Пунктами 8, 9 заявки кредитного договору (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) передбачена сплата відповідачем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 9% від суми кредиту, що складає 900,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно з п.17 заявки, сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором).

31.08.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту. За даним додатковим договором сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 14000 грн; кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 4000 грн.; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 31.08.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72хх-хххх-0314. Днем надання кредиту (2-го траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 202 днів з дати його надання.

Згідно з довідками про перерахування сум кредиту за кредитним договором №16.08.2025-100000846 від 16.08.2025, надання кредиту здійснювалося за допомогою системи іPay: 16.08.2025 о 12:27:53 годині в сумі 10000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , платіж № 834792475; 31.08.2025 о 18:30:33 годині в сумі 4000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , платіж № 849356033.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого позичальником нарахована заборгованість, яка становить 45880 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14000,00 грн.; по процентах 21100 грн.; комісії 1260 грн.; додаткової комісія 2520 грн.; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 7000 грн.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

У силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Фінансова установа свої зобов`язання за кредитним договором виконала належним чином, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується копією чеку позичальника. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Натомість позичальник свої кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст. 3, 12, 13, 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44 ЦПК України).

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач у судове засідання суду не з`явилася, не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростувала розрахунку та розміру боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на дату укладення кредитного договору (16.08.2025) та строк його дії в період дії в Україні воєнного стану, який не припинено і на час ухвалення рішення, нарахування будь-яких процентів відповідно до ст. 625 ЦК України суперечить вищезазначеній нормі ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісіями суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1260 грн, є обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 2520 грн, суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 2520 грн задоволенню не підлягають.

В той же час, відповідач кредитні кошти не повернула, тому суд вважає встановленим факт порушення відповідачем умов договору кредиту, заборгованість в сумі 36360 грн., з яких: 14000 грн. тіло кредиту; 21100 грн. заборгованість за процентами, 1260 грн. комісія за надання кредиту, доведеною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2109,95 грн. (76,50% від 2662,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 208-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», від імені та в інтересах якого діє представник Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, буд. 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 16.08.2025-100000846 від 16.08.2025 у в розмірі 36360 (тридцять шість тисяч триста шістдесят) грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 14000,00 грн., заборгованості по відсоткам 21100 грн., 1260 грн. комісія за надання кредиту, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2109 (дві тисячі сто дев`ять) гривень 95 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Молонова