Ухвала суду № 139564969, 08.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6530/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Виноградової Д.О.,

за участі секретаря Годун Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 620/6530/26 за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/6530/26.

24.08.2026 (згідно вхідного штампу суду) від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі № 620/6530/26.

В обгрунтування поданої заяви заявник посилається на складне матеріальне становище, відсутність заробітків та інших перешкод.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 призначено судове засідання у порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України на 08 вересня 2026 року о 10:30 год, у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судового засідання № 9.

Заявник та учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Приписами частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судове засідання здійснювалось у порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, дослідивши документи, надані на підтвердження обставин, викладених у ній, та матеріали адміністративної справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі № 620/6530/26 адміністративний позов позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено повністю. Стягнуто в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти у сумі 26 400,00 (двадцять шість тисяч чотириста гривень) гривень для погашення податкового боргу з: єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 20000,00 грн на р/р UA918999980314080699000025715; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Понор/18050400, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); військового збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування у розмірі 6400,00 грн на р/р UA158999980313050198000025001; отримувач - ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/11011700; код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.). Рішення суду набрало законної сили 20.08.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138374697).

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Частинами 4, 5 статті 378 КАС України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Аналіз наведених норм права вказує, що суд за заявою сторони у справі може розстрочити виконання судового рішення. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, якщо суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Необхідною умовою для розстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

У силу частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України, тощо).

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.

Заявник вказує, що не має змоги сплати податковий борг, у зв`язку з складним матеріальним становищем, відсутністю заробітків та інших перешкод.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Окрім того, відповідно до пункту 100.7 статті 100 ПК України, відповідно до якої відстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов`язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.

Статтею 5 ПК України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, п. 5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.

Таким чином, норми статті 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п. 100.7 ПК України).

Відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

Відповідно до частини 4 статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підстави відстрочення боргового зобов`язання судом, передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпними і мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» обставини, що є підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника є: Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частин другій статті 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є: - сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З огляду на вищенаведене, заявником не зазначено та не надано доказів жодної з підстав для розстрочення виконання рішення суду, передбачених спеціальними нормами законодавства.

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 01.02.2018 (провадження № К/9901/2411/17 805/1779/15-а) зазначено, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площині процесуального права. Разом з тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Статтею 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, п.5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу для регулювання відносин оподаткування.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк ( пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України .

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПК України або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для розстрочення виконання судового рішення. Зокрема, відповідачем не підтверджено документально наявність скрутного матеріального становища, відсутність постійного доходу чи інших джерел отримання коштів, а також неможливість виконати судове рішення у встановленому порядку та строк.

Саме лише посилання відповідача на складне матеріальне становище та відсутність заробітку без надання відповідних доказів не може бути достатньою підставою для висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Відповідно, відповідач не довів існування об`єктивних та виняткових обставин, які б перешкоджали належному та своєчасному виконанню судового рішення і могли б бути підставою для застосування судом розстрочення його виконання. При цьому обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону.

За таких обставин, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, відсутності у нього доходів та неможливості виконання судового рішення без розстрочення, суд доходить висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Отже, заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-242, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 620/6530/26 за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 08.09.2026.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА