Рішення № 139564898, 07.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/12661/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод карданних валів "ДЖЕРОЛ"доКиївської митниці Державної митної служби Українипровизнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод карданних валів «Джерол» (далі також позивач, ТОВ «Завод карданних валів «Джерол») звернулося до суду з позовом до Київської митниці (далі також відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UA100180/2025/000040/2 від 17.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2025 представником позивача з метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, подано до Київської митниці Державної митної служби України в електронній формі митну декларацію 25UA100180510535U7 та документи передбачені вимогами Митного кодексу України. При перевірці правильності визначення митної вартості, відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та зобов`язано надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів. У відповідь на що позивач повідомив про відсутність інших документів на підтвердження вартості товару. Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2 та на виконання прийнятого рішення складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411 від 17.10.2025. Позивач вважає вказане рішення Київської митниці протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, позивачем було подано всі передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують митну вартість товарів, у тому числі, платіжна інструкції в іноземній валюті або банківських металах на загальну суму 26 475,39 доларів США. Відповідач не вказав, які саме складові митної вартості вважає непідтвердженими, та яку саме складову митної вартості повинні були підтвердити такі додаткові документи як виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення. Разом з тим рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтувань числового значення митної скоригованої вартості товарів, фактів, які вплинули на таке коригування, докладної інформації та джерел, які використовувалися відповідачем при її визначенні.

Ухвалою судді Житняк Л.О. від 17.12.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 337, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Скалозубу Ю. О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуба Ю. О. від 09.07.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Указує на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 16.10.2025 № UA100180/2025/510535 (25UA100180510535U7) встановлено, що подані декларантом документи не містять у повному обсязі достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, що мають вплив на правильність її визначення. Зокрема, відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 1 від 07.11.2024 передбачено 30 % передплати та 70 % оплати при готовності товару до відвантаження. Пунктами 5.2, 5.3 контракту визначено, що відвантаженням є момент готовності товару залишити склад продавця. Водночас декларантом надано підтвердження сплати лише 30 % вартості товару, без документального підтвердження сплати решти 70 %. Крім того, для підтвердження витрат на транспортування товару надано CMR від 08.10.2025 № CL-008191, у якій перевізником зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 . При цьому декларантом не надано документів, які б підтверджували взаємовідносини між замовником перевезення, експедитором та безпосереднім перевізником, а також фактичний розмір транспортних витрат, пов`язаних із поставкою товарів за зазначеною митною декларацією. Також відповідно до пункту 6 контракту продавець зобов`язаний надати, зокрема, пакувальний лист та сертифікат походження. Однак зазначені документи декларантом до митного оформлення не подано. У зв`язку з виявленими розбіжностями митним органом витребувано додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України. Надані декларантом документи та пояснення не усунули встановлених розбіжностей і не підтвердили належним чином заявлену митну вартість. З огляду на непідтвердження митної вартості за основним методом митним органом здійснено її коригування із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості стала наявна в митного органу цінова інформація щодо митного оформлення товарів у ЄАІС та АСМО «Інспектор», зокрема відомості митної декларації від 03.07.2025 № UA100300/2025/325569. За результатами коригування митної вартості різниця між сумою митних платежів, заявленою декларантом до прийняття рішення, та сумою платежів, визначеною за результатами коригування, склала 270 223,36 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Вважає, що доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем оплати 70 % вартості товару спростовуються матеріалами справи. Надані платіжні інструкції в іноземній валюті № 3 від 02.05.2025 та № 4 від 11.06.2025 на загальну суму 26 475,39 доларів США підтверджують здійснення оплати в обсязі, що перевищує 70 % вартості товару. Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином порядок та строки розрахунків впливають на визначену сторонами ціну товару. Щодо транспортних витрат, сам факт зазначення у CMR ФОП ОСОБА_1 як перевізника не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Відповідач не навів норми законодавства, яка б встановлювала обов`язок позивача забезпечити тотожність особи, зазначеної у CMR, та особи, яка надала документи щодо транспортних витрат. Також твердження про ненадання документів суб`єктів господарювання, залучених до перевезення, не відповідає матеріалам справи, а вимога про надання договорів із такими суб`єктами не передбачена законом як обов`язкова умова підтвердження транспортних витрат. Посилання відповідача на вищий рівень митної вартості подібних товарів також є необґрунтованим, оскільки до суду не надано доказів, які б підтверджували порівнянність таких товарів із товарами позивача та обґрунтовували висновок про невідповідність заявленої митної вартості їх «дійсній вартості». Вимога митного органу про надання додаткових документів також не була належним чином обґрунтована. Відповідач не зазначив, яку саме складову митної вартості має підтверджувати кожен із витребуваних документів та яким чином їх відсутність перешкоджає визначенню митної вартості за основним методом. При цьому експортна митна декларація № 310120250517151330 була надана позивачем ще 16.10.2025. Таким чином, наведені відповідачем доводи не спростовують достовірності заявленої позивачем митної вартості та не підтверджують наявності законних підстав для її коригування. Оскільки картка відмови № UA100180/2025/000411 прийнята у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості № UA100180/2025/000040/2 від 17.10.2025, а зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, похідна від нього картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод карданних валів «Джерол» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

07.11.2024 між ТОВ «Завод карданних валів «Джерол», як покупцем, та HANGZHOU BRIN AUTO PARTS CO., LTD, як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 1 (надалі Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує наступний товар: запасні частини до сільськогосподарської техніки, витратні матеріали та рекламна продукція торгових марок BRIN або інші торгові марки за цінами і в кількості згідно інвойсу на кожну окрему партію товару (а. с. 30-33).

Згідно з наданим додатком № 1 від 29.03.2025 до Контракту № 1 від 07.11.2024 сторонами узгоджено поставку товару на загальну суму 33 641,92 доларів США (а. с. 34-36).

Відповідно до копії інвойсу № К255031294 від 29.03.2025, складеного HANGZHOU BRIN AUTO PARTS CO., LTD щодо поставки в Україну товарів запчастин до карданних валів та універсальних шарнірів (хрестовин) на адресу ТОВ «Завод карданних валів «Джерол», загалом поставці підлягало 1996 одиниць товару загальною вартістю 33 641,92 доларів США, країною походження товару зазначено Китай, призначення Україну (а. с. 44-46).

07.11.2024 позивачем на користь HANGZHOU BRIN AUTO PARTS CO., LTD було здійснено перерахунок коштів на суму 21 950 доларів США, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 4 від 11 червня 2025 року (а. с. 38). А також на суму 4525,39 доларів США платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 3 від 02.05.2025, що не заперечується відповідачем.

05.05.2025 між ТОВ «Завод карданних валів «Джерол», як замовником, та Товаристом з обмеженою відповідальністю «Катарівер» (далі ТОВ «Катарівер»), як виконавцем, укладено договір № 42249309 про надання послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується від імені та за рахунок замовника, за обумовлену плату, в терміни, що передбачені Договором, надавати консультаціі? з питань митного оформлення товарів, маи?на, транспортних засобів та інших предметів, а також надавати послуги по декларуванню та митному оформленню товарів та інших предметів замовника, які переміщуються через митнии? кордон Украі?ни або митною територією Украі?ни. В рамках даного Договору замовник уповноважує виконавця на вчинення представництва інтересів замовника в органах державноі? влади, місцевого самоврядування, в митних органах Украі?ни, інших підприємствах та організаціях, незалежно від і?х підпорядкування та форм власності з вирішенням усіх без винятку питань, що стосуються належного виконання умов, що визначені цим Договором (а. с. 55-61).

16.10.2025 представником (ТОВ «КАТАРІВЕР») ТОВ «Завод карданних валів «Джерол» з метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, було подано до Київської митниці в електронній формі митну декларацію 25UA100180510535U7 та документи відповідно до вимог Митного кодексу України, а саме: рахунок-проформу (Proforma invoice) К25503І294 від 29.03.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) К255031294 від 16.06.2025; коносамент (Bill of lading) № 264466499С від 07.07.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) -міжнародну товарно-транспортну накладну CMR CL-008191 від 08.10.2025; декларацію про походження товару (Declaration of origin), якою є рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) К25503І294 від 16.06.202; банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №3 від 02.05.2025 та платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №4 від 11.06.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 0810 від 08.10.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток № І від 29.03.2025 до Контракту № 4 від 07.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - контракт купівлі продажу № 1 від 07.11.2024; договір № 42249309 про надання послуг митного брокера від 05.05.2025, що не заперечується відповідачем (а. с. 47-50).

У митній декларації 25UA100180510535U7 від 16.10.2025 зазначено, що митному оформленню підлягає 2 товари.

Товар № 1 (графа 32) з кодом товару 8708999798 (графа 33). Графа 31 «Пакування та опис товарів» містить опис Товару № 1. Митна вартість зазначеного вище Товару № 1 позивачем визначена у розмірі 1 129 882,42 гривень; сума митних платежів за такий товар становить: вид 020 5 % - 56 494,12 грн та вид 028 20 % - 237 275,31 грн (за курсом долара США на день розрахунку) (графа 47).

Також за митною декларацією 25UA100180510535U7 від 16.10.2025 митному оформленню підлягав Товар № 2 (графа 32) з кодом товару 8483908990 (графа 33 форми 2). Графа 31 «Пакування та опис товарів» містить опис Товару № 2. Митна вартість зазначеного вище Товару № 2 позивачем визначена у розмірі 365 489,68 грн, сума митних платежів за такий товар становить: вид 020 5 % - 18 274,48 грн та вид 028 20 % - 76 752,83 грн (за курсом долара США на день розрахунку) (графа 47).

Визначення митної вартості товарів було здійснено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (графа 43). Відповідно до графи В (форми 1) «Подробиці розрахунків» зазначена загальна сума митних платежів за Товар № 1 та Товар № 2 відповідно до митної декларації 25UAI00180510535U7 від 16.10.2025, а саме: вид 020 - 74 768,60 грн та вид 028 - 314 028,14 грн.

17.10.2025 від Київської митниці надійшло електронне повідомлення, де зазначено: за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 16.10.2025 №UA100180/2025/510535 (25UA100180510535U7) документів, встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

1. У п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 1 від 07.11.2024 передбачено 30 % передплати та 70 % оплати при готовності товару до відвантаження. Згідно п. 5.2 та п. 5.3 відвантаження означає момент, коли товар готовий покинути склад продавця. Тобто 70 % мають бути сплачені до фактичного відправлення товару. До митного оформлення надано підтвердження здійснення лише 30 % передоплати, тоді як підтвердження сплати 70 % вартості товару не надано. Умови розрахунків, передбачені контрактом, не виконані в повному обсязі.

2. В автотранспортній накладній (CMR) від 08.10.2025 № CL-008191 зазначено, що перевізником оцінюваних товарів виступає ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання транспортного експедирування, або органами влади. Декларантом до оформлення не подано для підтвердженням витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб 'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

3. Згідно п. 6 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № І від 07.11.2024 вказано, що продавець зобов`язується надати покупцю рахунок-фактуру, пакувальний лист, експорту декларацію, сертифікат походження, коносамент, CMR, АВW. Однак пакувального листа та сертифікату походження не було надано до митного оформлення, що ставить під сумнів правильність визначення митної вартості. Таким чином, документи, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Також, контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів проводився з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до пункту 2.2.14 Методичних рекомендацій перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митні оформлення товарів з подібними характеристиками за вищими рівнями митної вартості. У митного органу виникли підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення, митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до частини З статті 53 Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант па письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати додаткові документи відповідно до частин З статті 53 Кодексу: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5)відповідно до статті 254 Кодексу переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення. Відповідно до частини 6 статті 53 Кодексу декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а. с. 25).

Заявою від 17.10.2025 митним брокером відповідача було повідомлено про те, що експортна декларація вже подавалася, інших документів на підтвердження митної вартості немає (а. с. 23).

17.10.2025 позивачу направлено Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100180/2025/000040/2 від 17.10.2025, відповідно до графи 20 зазначено код товару 8708999798 (Товар № 1 за митною декларацією), у графі 26 Опис товарів зазначено його опис та в графі 30 Коригування вказано митну вартість такого товару (валюта - USD) 52124,14, яка була визначена відповідачем за резервним методом (графа 31) 17.10. 2025 (а. с. 27-28).

На виконання вказаного рішення сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411, відповідно до якої було повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації 25UA100180510535U7 від 16.10.2025 з причин: прийняття рішення про визначення митної вартості від 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2, п. 6 cт. 54, cт. 256, п. 11 cт. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012 № 4495-VI), необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 43, 47, В, 44 МД та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації: подати до митного оформлення нову митну декларацію з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів від 17.10.2025 № UА100180/2025/000040/2 (а. с. 53-54).

Позивач 18.10.2025 подав в електронній формі митну декларацію 25UA100180510611U9 з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів від 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2, де в графі В Подробиці розрахунків такої декларації було вказано митні платежі згідно з митною вартістю , розрахованою Позивачем для Товару № 1 та Товару № 2 разом, а саме: вид 020 - 74 558,51 грн та вид 028 - 313 145,74 грн з урахуванням курсу валюти на день розрахунку, а також різниця між сумою митних платежів, обчисленою позивачем та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні - а саме: вид 020 - 52 176,12 грн та вид 028 - 219 139,73 грн (а. с. 13-17).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частин першої та другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу суд зазначає, що відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності;

7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Тобто, митний орган, в першу чергу, цікавить кон`юнктура ринку відповідного товару та відповідність оцінюваного товару кон`юнктурі цього ринку. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується саме на дійсній вартості.

Зазначені положення цілком ґрунтуються на нормі статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, згідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

До того ж, із системного аналізу вищенаведених норм, зокрема приписів частини шостої статті МК України, вбачається, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, виключно у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що у п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 1 від 07.11.2024 передбачено 30 % передплати та 70 % оплати при готовності товару до відвантаження. Згідно п. 5.2 та п. 5.3 відвантаження означає момент, коли товар готовий покинути склад продавця. Тобто 70 % мають бути сплачені до фактичного відправлення товару. До митного оформлення надано підтвердження здійснення лише 30 % передоплати, тоді як підтвердження сплати 70 % вартості товару не надано.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не підтверджено виконання умов розрахунків, передбачених пунктом 3.1 Контракту, та, зокрема, сплату 70 % вартості товару.

Як встановлено судом, відповідно до інвойсу № К255031294 від 29.03.2025 загальна вартість поставленого товару становить 33 641,92 доларів США.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту покупець здійснює 30 % передплати та 70 % оплати при готовності товару до відвантаження.

Судом встановлено, що позивачем на користь продавця здійснено платежі на загальну суму 26 475,39 доларів США, а саме: 4 525,39 доларів США згідно з платіжною інструкцією № 3 від 02.05.2025 та 21 950 доларів США згідно з платіжною інструкцією № 4 від 11.06.2025.

При цьому 70 % від загальної вартості товару згідно з інвойсом становить 23 549,34 доларів США. Отже, документально підтверджена позивачем сума платежів не лише відповідає передбаченій Контрактом частці 70 % вартості товару, а перевищує її на 2 926,05 доларів США.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем підтверджено здійснення лише 30 % передоплати, спростовується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

При цьому саме по собі визначення у Контракті моменту здійснення 70 % оплати як моменту готовності товару до відвантаження не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки відповідачем не наведено доказів того, що фактично сплачена позивачем сума не стосується товару, заявленого до митного оформлення, або що така оплата здійснена за іншим правочином чи за інший товар.

Відповідачем не наведено жодних правових підстав та/або обґрунтування (аналізу/дослідження/співставлення/тощо), з яких відповідач дійшов висновку, що факт здійснення оплати за товар у розмірі, меншому 70 %, є обґрунтованою підставою вважати, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та відповідно, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи подаються у разі, якщо рахунок сплачено. Наведена норма не встановлює обов`язку декларанта підтверджувати оплату саме всієї вартості товару на момент його митного оформлення.

Отже, сама по собі наявність у декларанта платіжних документів на суму, що не охоплює всю вартість товару за інвойсом, не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості, якщо інші документи дають можливість встановити ціну договору та відсутні об`єктивні дані про те, що фактично сплачена або підлягаюча сплаті ціна відрізняється від заявленої декларантом.

Посилання відповідача на ненадання позивачем пакувального листа та сертифіката походження також не може саме по собі свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.

Так, пакувальний лист та сертифікат походження не входять до переліку документів, визначеного частиною 2 статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.

Отже, наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності (ненадання) вказаних документів згідно з частиною 3 статті 53 МК України не є підставами для витребування додаткових документів.

Самі по собі обставини про ненадання пакувального листа та сертифікату походження не свідчить про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд враховує правову позицію Верховного суду, зазначену у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18, у якій визначено, що посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, провадження № К/9901/42594/18: «17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо неналежного підтвердження транспортних витрат.

Як убачається з матеріалів справи, до митного оформлення позивачем подано CMR № CL-008191 від 08.10.2025 та довідку про транспортні витрати № 0810 від 08.10.2025, за змістом якої транспортні витрати при перевезенні вантажу по маршруту м. NINGBO (Китаи??) - Чернігів (Украі?на), відповідно до коносаменту 264466499С та автомобілем державнии? номер НОМЕР_1 / AC0424XF до м/п Ягодин складають 90 461,98 грн. Навантажно-розвантажувальні роботи за межами кордону Украі?ни включені у цю вартість. По територіі? Украі?ни (від м/п Ягодин - до м. Чернігів) транспортні витрати складають 21 264,02 грн.

Саме по собі зазначення у CMR як перевізника ФОП ОСОБА_1 не може свідчити про недостовірність відомостей щодо транспортних витрат та не підтверджує наявності розбіжності у документах щодо митної вартості.

Суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підставі викладеного, суд вважає, що коригування митної вартості товару з підстав не надання документів, що підтверджують вартість перевезення, є необґрунтованим, не відповідає пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що підставою для такого коригування вартості товарів стала цінова інформація щодо аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Так, відповідно до статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої, рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, зокрема, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/7133/15 Верховний Суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій та зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України; подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України; судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами; неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості; у рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару; однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості; не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Такий підхід Верховного Суду узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі, щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надані позивачем з метою митного оформлення товару документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності усі необхідні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом за основним методом.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

Із системного аналізу статей 53, 54, 57, 58 МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, засвідчує, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Ураховуючи, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірний товар та містять достатні відомості про складові його митної вартості, зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості за основним методом є необґрунтованими.

Наданими відповідачу з метою митного оформлення документами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях та піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом, що в свою чергу вказує на те, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2 суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства України, а тому має бути визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

При цьому, суд враховує й те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів будь-яких тверджень та їх обґрунтувань про те, що сама по собі вартість товару не відповідає дійсності, є заниженою/завищеною або щось подібне не наведено.

Щодо оспорюваної картки відмови в прийнятті митної декларації, суд зазначає, що відповідно до пунктів 11, 12 статті 264 МК України, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, на яке накладено електронний підпис посадової особи митного органу.

Відповідно до частини першої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Тож, оскільки оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411 було складено відповідачем у зв`язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості від 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2, яке як зазначено вище суперечить нормам чинного законодавства України, ця картка відмови також не відповідає нормам чинного законодавства України і її теж має бути визнано протиправною та скасовано як похідну вимогу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 17.10.2025 № UA100180/2025/000040/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод карданних валів «Джерол» підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 17/11 від 17.11.2025; акт приймання-передачі послуг до договору № 17/11 про надання правничої допомоги від 17.11.2025; платіжну інструкцію № 221 від 26.11.2025 на суму 8000,00 грн; договір № 06/01 про надання правничої допомоги від 06.01.2026; акт приймання-передачі послуг до договору № 06/01 про надання правничої допомоги від 06.01.2026; рахунок на оплату № 1 від 12.01.2026 на суму 4000,00 грн; платіжну інструкцію № 3 від 13.01.2026; детальний опис наданих послуг з професійної правничої допомоги; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару; рахунок на оплату № 1 від 21.11.2025 на суму 8000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 10000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 7098,00 грн. Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 17098,00 грн (10000,00+7098,00).

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод карданних валів «Джерол» до Київської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UA100180/2025/000040/2 від 17.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод карданних валів «Джерол» 17098,00 грн судових витрат.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод карданних валів "ДЖЕРОЛ", вул. Ріпкинська, 27-А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14021, код ЄДРПОУ 42249309.

Відповідач: Київська митниця Державної митної служби України, бульв. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555.

Дата складення повного рішення суду - 07.09.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб