Рішення № 139564430, 07.09.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/715/26

Провадження № 2/292/578/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В. Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року ТОВ "Діджи фінанс" звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №236543 від 04.06.2023 у розмірі 17750 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2023 року між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №236543, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн, однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов"язання.

19.04.2024 між ТОВ "Клай інвест" та ТОВ "Діджи фінанс" укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №236543.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування з ТОВ "Займер" на ТОВ "Клай інвест".

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 17750 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками - 12750 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, в разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата за зареєстрованою адресою проживання. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до того, що позов підлягає частковому задоволення з огляду на таке.

04.06.2023 між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №236543, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн, строком на 14 днів, тобто до 17.06.2023, зі сплатою 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, кредит надано з 04.06.2023 по 17.06.2023, на 14 днів, сума кредиту 5000 грн, проценти за користування кредитом (5% в день) - 3500 грн, реальна річна процентна ставка - 295322470%, загальна вартість кредиту - 8500 грн.

Довідкою ТОВ "Клай інвест" про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 04.06.2023 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №236543: унікальний ідентифікатор (код підпису) - KL9338, номер картки - НОМЕР_1 , номер телефону - НОМЕР_2 , дата відправки ідентифікатора - 04.06.2023 о 10:46:02.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід", в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством здійснено успішний переказ коштів на рахунок отримувача: платник - ТОВ "Клай інвест", номер транзакції - 38586-47625-70323, дата/час здійснення переказу коштів - 04.06.2023 о 10:46, сума переказу - 5000 грн, номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK, код авторизації - 236551, код RRN - 315510939726, призначення переказу - видача кредита №236543.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 236543 від 04.06.2023, наданого ТОВ "Клай інвест", ОСОБА_1 нараховано тіло кредиту - 5000 грн, відсотки по кредиту - 12750 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та протоколу № 13/09/23 загальних зборів учасників ТОВ "Займер" від 13.09.2023, відбулася зміна назви товариства з ТОВ "Займер" на ТОВ "Клай інвест".

19 квітня 2024 року між ТОВ "Діджи фінанс" (фактор) та ТОВ "Клай інвест" (клієнт) укладено договір факторингу №568/ФК-24, згідно умов клієнт зобов"язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов"язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору.

Згідно акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 19.04.2024 за договором факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024, укладеного між ТОВ "Діджи фінанс" (фактор) та ТОВ "Клай інвест" (клієнт), кредитор передав (відступив), а фактор (новий кредитор)прийняв реєстр прав вимог за договором, кількістю 11555, загальна сума заборгованості 105963815,23 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024, ТОВ "Клай інвест" відступив ТОВ "Діджи фінанс" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №236543 від 04.06.2023, в розмірі 17750 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 12750 грн - заборгованість по відсотках.

З платіжної інструкції № 8041 від 19.04.2024, вбачається, що ТОВ "Діджи фінанс" сплатило ТОВ "Клай інвест" згідно договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024, кошти в сумі 1278383,10 грн.

Згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260824/59340-БТ від 07.09.2026, на ім"я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

Відповідно до виписки за договором №б/н за період 04.06.2023-10.06.2023, на карту ОСОБА_1 04.06.2023 зараховано кошти в сумі 5000 грн, якими він користувався, проводила розрахунок, переказував з однієї картки на іншу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1-3 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах

(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення кредитного договору з відповідачем в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ "Займер" (ТОВ "Клай інвест") свої зобов"язання за договором виконало в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 17750 грн, з них: за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками - 12750 грн.

Суд перевіривши розрахунок, не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі заявлених 12750 грн, оскільки більша частина з них нарахована після спливу строку кредитування, передбаченого договором.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний позбавленою стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 1.2 договору, ОСОБА_1 надано кредит строком на 14 днів, до 17.06.2023. Відповідно до вказаного строку відповідач мав повернути кредит та сплатити проценти за надання кредиту.

З наданого розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом станом на 18 квітня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування, який не має перевищувати 14 днів. Останнім днем строку позики та відповідно нарахування відсотків є 17 червня 2023 року.

Зважаючи на те, що строк позики сплив 17 червня 2023 року, суд вважає, що позивачем необґрунтовано нараховані проценти після 17 червня 2023 року на загальну суму 9250 грн.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики.

Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, у статті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум кредиту матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредиту.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти нараховані в період строку кредиту з 04.06.2023 по 17.06.2023 (14 днів) на загальну суму 3500 грн, з розрахунку - 5000 грн х 5 % х 14 днів.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови договору та не сплатив заборгованості в добровільному порядку, а позивач набув права вимоги до відповідача, суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 8500 грн, з яких за тілом кредиту - 5000 грн, за процентами - 3500 грн, що становить 47,89 % ціни позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026, додаткову угоду №234563 від 21.07.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 на суму 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6000 грн.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду викладених у постановах у справі №372/1010/16-ц від 03.05.2018, у справі №826/1216/16 від 27 червня 2018 року затрати на правову допомогу повинні бути документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited» проти України", заява N 19336/04).

Під час укладення договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 у пунктах 4.1., 4.2 сторони визначили, що юридична допомога, що надається виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в додаткових угодах, та/або рахунку-фактурі, та/або в актах наданих послуг. Оплата здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку та/або підписання акту наданих послуг, якщо інші терміни та умови оплати не було узгоджено сторонами.

Згідно додаткової угоди №234563 від 21.07.2026, розділ "4. Порядок здійснення розрахунків" договір доповнено новим пунктом "4.10. За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов"язаної з розглядом справи, відповідно до умов цього договору, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписанням сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавчцем, або на умовах попередньої оплати (авансування)".

Відповідно до п. 4 акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.

Як вбачається з копії акту надання послуг він підписаний фізичною особою-підприємцем Білецьким Б. М., який є адвокатом та ТОВ "Діджи фінанс" 21.07.2026 на суму 6000 грн.

У той же час, до позовної заяви та під час судового розгляду, доказів про сплату наданої адвокатом правової допомоги в розмірі 6000 грн позивачем не надано.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати коштів за надання правової допомоги, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в сумі 6000 грн. до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (8500/17750)х2662,40 = 1274 грн 95 коп.

Керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Задоволити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" (місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ - 42649746, IBAN № НОМЕР_6 в АТ "Пумб", МФО 334851) заборгованість за кредитним договором №236543 від 04 червня 2023 року в розмірі 8500 (вісім тисяч п"ятсот) грн та судовий збір в сумі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 95 (дев"яносто п"ять) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", знаходиться за адресою: вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Суддя В. Ф. Лотуга