Рішення № 139563901, 08.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4428/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.03.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву від 28.02.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХП;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати на сплату судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 .

Разом з тим, розпорядженням від 07.03.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії з мотивів відсутності документів, що підтверджують перебування на утриманні померлого батька.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент звернення їй було 19 років та вона навчалася за денною формою у закладі вищої освіти. Посилається на частину шосту статті 30 Закону України № 2262-XII, відповідно до якої студенти денної форми навчання мають право на пенсію у разі втрати годувальника до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років.

На думку позивача, зазначена норма передбачає самостійну підставу для призначення пенсії, а тому вимога про підтвердження факту її перебування на утриманні померлого батька є безпідставною.

У зв`язку з цим просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 07.03.2025 та відновити її право на пенсію у разі втрати годувальника.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що 28.02.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення (перерахунок) пенсії за Законом України № 2262-XII. Пенсію у разі втрати годувальника їй було призначено з 01.04.2024, однак під час вирішення питання про продовження її виплати встановлено відсутність документів, які підтверджують перебування позивачки на утриманні загиблого батька.

На думку відповідача, на дату смерті батька позивачка досягла 18 років, а тому не належала до непрацездатних членів сім`ї у розумінні статті 30 Закону № 2262-XII. При цьому право студентів денної форми навчання на пенсію у разі втрати годувальника відповідач пов`язує із необхідністю підтвердження інших передбачених законом умов, зокрема факту перебування на утриманні годувальника.

Відповідач посилається на Порядок № 3-1, відповідно до якого факт перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні може підтверджуватися документами про спільне проживання або рішенням суду. Оскільки таких документів позивачкою подано не було, відповідач вважає відмову у призначенні пенсії правомірною.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 28.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного управління із заявою про призначення пенсії, вид пенсії в разі втрати годувальника.

До заяви від 28.02.2025 про призначення пенсії позивачем надано довідку, яка видана Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича від 23.01.2025 № 13/25, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є студенткою 2-го курсу факультету архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», денної форми навчання на умовах державного замовлення. Зарахована наказом від 15.08.2023 №1071- ст. Термін навчання до 30.06.2077.

2. За результатами розгляду заяви від 28.02.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято розпорядження про відмову в призначенні пенсії від 07.03.2025, оскільки в долучених до заяви документів відсутня інформація про перебування на утриманні померлого батька ОСОБА_2 .

3. Листом від 10.03.2025 № 2400-1703-8/9145 ГУ ПФУ в Чернівецькій області направило позивачеві розпорядження про відмову в призначенні пенсії від 07.03.2025.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII), який є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах.

2. Відповідно до статті 29 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються за наявності визначених цією статтею умов щодо смерті годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Отже, загальним правилом для призначення пенсії у разі втрати годувальника є наявність у особи статусу непрацездатного члена сім`ї та перебування на утриманні годувальника.

Водночас, частиною другою статті 30 Закону № 2262-XII визначено випадки, коли пенсія призначається незалежно від перебування на утриманні годувальника, зокрема непрацездатним дітям.

При цьому частиною шостою статті 30 Закону № 2262-XII законодавець спеціально врегулював питання права на пенсію у разі втрати годувальника осіб, які після досягнення повноліття продовжують навчання.

Так, відповідно до частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних та закладах вищої освіти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Отже, законодавець пов`язує право осіб, які продовжують навчання, на отримання пенсії у разі втрати годувальника після досягнення ними 18-річного віку з фактом навчання за денною формою та віком такої особи.

Суд звертає увагу, що частина шоста статті 30 Закону № 2262-XII не містить прямої вказівки на необхідність повторного підтвердження факту перебування на утриманні померлого годувальника особою, яка продовжує навчання за денною формою, як обов`язкової умови продовження виплати пенсії.

Застосування до таких осіб загального правила щодо обов`язкового підтвердження факту утримання без урахування положень частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII фактично нівелювало б спеціальну гарантію, встановлену законодавцем для осіб, які продовжують навчання після досягнення повноліття.

Суд також враховує положення пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», відповідно до якого здобувачами освіти є, зокрема, студенти та слухачі, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою її здобуття.

3. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до відповідача із заявою від 28.02.2025 досягла 19-річного віку.

Водночас, згідно з довідкою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича від 23.01.2025 № 13/25, позивачка є студенткою другого курсу факультету архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва, освітнього рівня «бакалавр», денної форми навчання за державним замовленням.

Таким чином, на момент звернення до відповідача позивачка навчалася за денною формою у закладі вищої освіти та не досягла 23-річного віку.

Крім того, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що пенсія у разі втрати годувальника була призначена позивачці з 01.04.2024.

За таких обставин суд вважає, що досягнення позивачкою 18-річного віку саме по собі не припиняє її право на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки частина шоста статті 30 Закону № 2262-XII прямо передбачає продовження такого права для осіб, які навчаються за денною формою, до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років.

4. Посилання відповідача на відсутність документів про перебування позивачки на утриманні загиблого батька суд вважає необґрунтованим.

Так, відповідач фактично застосував до позивачки загальне правило, передбачене частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII, не врахувавши спеціальне правове регулювання, встановлене частиною шостою цієї статті для осіб, які продовжують навчання.

При цьому частина шоста статті 30 Закону № 2262-XII не містить умови щодо обов`язкового підтвердження факту перебування на утриманні як самостійної підстави для продовження права на пенсію осіб, які навчаються за денною формою та не досягли 23-річного віку.

5. Суд враховує, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, передбачено подання документів, що підтверджують навчання особи за денною формою.

Позивачкою такий документ відповідачу подано, а факт її навчання за денною формою відповідачем фактично не спростований.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач при вирішенні питання про продовження виплати пенсії неправильно визначив обсяг обставин, які підлягали встановленню, та безпідставно поставив право позивачки у залежність від надання доказів перебування на утриманні загиблого батька.

6. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено наявності обставин, які відповідно до Закону № 2262-XII позбавляли позивачку права на продовження виплати пенсії у зв`язку з навчанням за денною формою.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення до відповідача позивачка не досягла 23-річного віку та продовжувала навчання за денною формою у закладі вищої освіти.

7. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.03.2025 прийняте без належного врахування положень частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII та встановлених обставин щодо віку і навчання позивачки, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

8. Разом з тим, щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд враховує, що орган Пенсійного фонду відповідно до закону наділений повноваженнями щодо призначення та виплати пенсій, а тому суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття первинного рішення з питань, віднесених до його компетенції.

Водночас, у цій справі відповідачем фактично не було належним чином вирішено питання про продовження виплати позивачці пенсії з урахуванням положень частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII.

З огляду на це, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є не безпосереднє призначення судом пенсії, а зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 про продовження виплати пенсії у разі втрати годувальника з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді відповідач повинен врахувати встановлені судом обставини щодо віку позивачки, факту її навчання за денною формою у закладі вищої освіти та положення частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII.

При цьому, відповідач не вправі повторно відмовити позивачці з тієї самої підстави виключно у зв`язку з відсутністю документів про перебування на утриманні загиблого годувальника, без належної оцінки положень частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII та встановлених судом обставин.

Такий спосіб захисту відповідає ефективному засобу юридичного захисту та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивачки.

9. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню: оскаржуване розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07.03.2025 слід визнати протиправним та скасувати, а відповідача зобов`язати повторно розглянути заяву позивачки від 28.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

10. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

2. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 07 березня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні (продовженні виплати) пенсії у разі втрати годувальника.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2025 року про призначення (продовження виплати) пенсії у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти відповідне рішення.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 605, 60 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк