Ухвала суду № 139563169, 07.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15251/26

УХВАЛА

07 вересня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду ухвалою від 07.09.2026, просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 21.07.2026 №17246/2201-0904.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 21.07.2026 №172482201-0904.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 21.07.2026 №172502201-0904.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №0011599-1302-2201.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, заступника начальника управління, начальника відділу організації стягнення боргу з юридичних осіб та роботи з безхазяйним майном Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, заступника начальника управління, начальника відділу організації стягнення боргу з юридичних осіб та роботи з безхазяйним майном Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна в податкову заставу.

07 вересня 2026 року судом отримано заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" про забезпечення позову, в якій заявник просить:

1. Забезпечити позов шляхом зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №0011599-1302-2201 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

2. Забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення уповноваженої особи, заступника начальника управління, начальника відділу організації стягнення боргу з юридичних осіб та роботи з безхазяйним майном Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 про опис майна в податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

3. Забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення уповноваженої особи, заступника начальника управління, начальника відділу організації стягнення боргу з юридичних осіб та роботи з безхазяйним майном Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна в податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви вказує, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2026 №17246/2201-0904, №172482201-0904 та №172502201-0904, якими товариству визначено штрафні санкції на загальну суму 31 670 678,86 грн, своєчасно оскаржені до суду, а тому визначені ними грошові зобов`язання є неузгодженими. Зазначає, що 04.08.2026 ТОВ "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" листом №930 повідомило Головне управління ДПС у Хмельницькій області про звернення до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, долучивши копію позовної заяви з відміткою суду про її прийняття. Водночас Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано податкову вимогу від 05.08.2026 №0011599-1302-2201 та прийнято рішення від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 і від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна товариства в податкову заставу.

Зазначає, що на підставі вказаних рішень податковим органом уже здійснено опис майна товариства та зареєстровано податкову заставу, зокрема щодо рухомого майна товариства, майна, яке воно набуде в майбутньому, а також трьох належних товариству тракторів.

На думку заявника, подальше вжиття контролюючим органом заходів щодо примусового погашення такого податкового боргу до вирішення судом питання про правомірність оскаржуваних рішень може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав. Крім того, наявність податкової застави обмежує можливість товариства розпоряджатися належним йому майном та перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності. Також заявник зазначає, що сплачені ним кошти можуть спрямовуватися в рахунок погашення визначеного контролюючим органом податкового боргу, що, у свою чергу, може призвести до виникнення заборгованості за поточними податковими зобов`язаннями.

З огляду на викладене заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його порушених прав, а тому існує необхідність у зупиненні дії оскаржуваної податкової вимоги та рішень про опис майна в податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч.6 ст.154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати негативні наслідки.

Як було вказано вище, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкову вимогу від 05.08.2026 № 0011599-1302-2201, якою позивачу було визначено до сплати податковий борг у сумі 31 672 378,86 грн.

У вказаній вимозі контролюючий орган попередив ТОВ "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД", що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 05 серпня 2026 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

У зазначеній податковій вимозі ГУ ДПС у Хмельницькій області вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, а також застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Контролюючий орган повідомив, що публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, можуть бути проведені не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) цієї податкової вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями пункту 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.1 статті 91 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України.

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПК України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано за наявності, серед іншого, таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що наявність діючих податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу несе очевидну загрозу можливості настання для позивача негативних наслідків, пов`язаних з вжиттям контролюючим органом заходів, направлених на погашення податкового боргу.

Зокрема, несплата позивачем вказаного у податковій вимозі грошового зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня її надіслання (вручення) є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, а несплата протягом 240 календарних днів надає відповідачу можливість звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника позивача за межі України.

Після визначення позивачу спірною податковою вимогою податкового боргу його майно передається у податкову заставу, яка поширюється на будь-яке майно, яке перебуває у власності позивача, а також на майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Задля складання акта опису майна, яке передається у податкову заставу, позивач зобов`язаний допустити податкового керуючого, оскільки у випадку відмови у такому допуску у контролюючого органу виникають підстави для звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Крім того, недопуск податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, є підставою для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

У свою чергу, у разі допуску позивачем податкового керуючого до складення відповідного акта визначене у цьому документі майно підлягає обтяженню у вигляді: неможливості його відчуження без згоди контролюючого органу; можливості направлення коштів від відчуження готової продукції, товарів та товарних запасів (за цінами, що не є меншими за звичайні) виключно в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Наведене об`єктивно створює перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності.

Порушення ж позивачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, буде створювати підстави для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Крім того, Податковий кодекс України також не містить положень про те, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу дія цих рішень зупиняється.

Суд зауважує, що податкова вимога Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №0011599-1302-2201 та рішення від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 і від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна у податкову заставу є предметом оскарження ТОВ «ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД» у цій справі. Водночас підставою для їх прийняття стали грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 21.07.2026 №17246/2201-0904, №172482201-0904 та №172502201-0904, які також оскаржені товариством у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Водночас, з приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України видно, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №5).

Пунктом 2 підрозділу 13 розділу IV Порядку №5 визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.

Суд також враховує, що про звернення до суду з позовом щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ТОВ "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" повідомило Головне управління ДПС у Хмельницькій області листом від 04.08.2026 №930. Отже, на момент формування податкової вимоги від 05.08.2026 №0011599-1302-2201 та прийняття рішень від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 і від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна у податкову заставу контролюючий орган був повідомлений про судове оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено відповідні грошові зобов`язання.

Таким чином, враховуючи оскарження ТОВ "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 21.07.2026 №17246/2201-0904, №172482201-0904 та №172502201-0904, визначені ними грошові зобов`язання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами їх оскарження є неузгодженими.

Правовий режим податкової застави є похідним від наявності податкового боргу, який, у свою чергу, можливий виключно за умови узгодженості грошового зобов`язання. В даному випадку у ТОВ "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД", на момент подання заяви про забезпечення позову, грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.07.2026 №17246/2201-0904, №172482201-0904 та №172502201-0904 є неузгодженими у зв`язку з їх оскарженням в судовому порядку та, відповідно, відсутні правові підстави для здійснення дій щодо реалізації рішення про опис майна у податкову заставу.

Отож, суд приходить до переконання, що вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у справі будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам та правам позивача.

За таких обставин, вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі загрожує настанню негативних наслідків для позивача у вигляді можливого вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу, існування якого позивач заперечує, що входить у предмет доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, оскільки оскаржуваною податковою вимогою позивача попереджено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу.

Метою надання заявнику тимчасового захисту є збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин, пов`язаних з прийняттям контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

До того ж суд зауважує, що у даному випадку негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту значно переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що обрані заявником види заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних у цій справі податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірними із заявленими позовними вимогами і відповідають меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваних вимоги та рішення буде встановлено під час розгляду справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу та необхідність вжиття заходів, направлених на його погашення.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №0011599-1302-2201, а також зупинення дії рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 та від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 520/6061/19.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №0011599-1302-2201 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.08.2026 №8711/22-01-13-02-12 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.08.2026 №8712/22-01-13-02-12 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО БІО-ТРЕЙД" (вул. Свободи, 1,с. Поляни,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31244 , код ЄДРПОУ - 45096033) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Д.А. Божук