Рішення № 139562704, 08.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 вересня 2026 року справа № 520/18302/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (вул. Бердичівська, буд. 1,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ08735882) , Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» (вул. Потебні, буд. 16,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61002, код ЄДРПОУ08734011) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову М(ВЛК) ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» (Довідка № 533/НГ від 01.05.2026 р.) через порушення процедури проведення військово-лікарської експертизи;

- визнати протиправною відмову ДУ «ГМКЦ МВС України» (лист № 33/4-Г-685 від 16.06.2026 р.) у перегляді постанови М(ВЛК);

- зобов`язати М(ВЛК) ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з дотриманням встановленої процедури, обов`язковим аналізом усіх наявних медичних документів, обґрунтуванням ступеня функціональних порушень та залученням усіх потрібних фахівців.

Ухвалою суду від 14.07.2026р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. 01.05.2026 р. Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого винесено постанову, оформлену Довідкою № 533/НГ та визнано позивача придатним до військової служби на підставі статей 61в, 53в, 52в, 64в, 23в Розкладу хвороб (Наказ МОУ № 402).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, 12.05.2026 р. позивач звернувся зі скаргою до ДУ «ГМКЦ МВС України», однак останній листом № 33/4-Г-685 від 16.06.2026р. відмовив у задоволенні скарги.

Вважаючи свої права порушеними за визначених обставин, позивач звернувся до суду в цій справі.

Відповідачі позов не визнали та подали до суду відзиви на позовну заяву, згідно яких просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші заяви по суті справи у визначений судом строк не надходили.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , 1980р.н., який проходить службу у Збройних силах України за мобілізацією, 01.05.2026р. пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України» по Харківській області, яка своєю постановою, що оформлена Довідкою № 533/НГ від 01.05.2026р. визнала, що захворювання, яке має позивач НІ, не пов`язано з проходженням військової служби, а також, на підставі статті 61 в, 53 в, 64в, 23 в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом МО України № 402 від 14.08.2008р., визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 12.05.2026 р. позивач звернувся зі скаргою до ДУ «ГМКЦ МВС України» та просив скасувати зазначену вище постанову та переглянути висновок про придатність позивача до військової служби, встановити йому категорію «придатний до служби в частинах забезпечення» або «непридатний до військової служби». Відповідач 2 листом № 33/4-Г-685 від 16.06.2026р. відмовив у задоволенні скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступе.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Як вбачається із пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до пункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний до військової служби».

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) «Придатний» до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби», за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом в цій справі встановлено, що позивач пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджено належними доказами. При цьому, ВЛК, оглянувши позивача, визнала його придатним до військової служби.

Центральна медична (військово-лікарська) комісія входить до складу Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (пункт 7 Положення про Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 лютого 2016 року № 76 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2025 № 730).

Центральна медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» у своїй роботі керується законодавством України, Конституцією України, Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 року № 285 (далі Наказ МВС №285), Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі Наказ МО №402) та іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони здоров`я.

Пунктами 1-3 розділу ІІ Наказу МВС №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К.

Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у закладах охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ (далі ЗОЗ МВС) ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.

Згідно з п. 2 Розділу І Наказу МВС №285, до завдань М(ВЛ)К віднесено, зокрема, визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України, курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби.

Відповідно до абз. 9 п. 4 Розділу І Наказу МВС №285: «На період дії правового режиму воєнного стану на території України рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо військовослужбовців приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я, наведених у додатках 1-3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про ВЛЕ), у формулюваннях, передбачених пунктом 20.3 глави 20 та пунктами 21.5, 21.6 глави 21 розділу II Положення про ВЛЕ.»

У зв`язку з цим, при вирішенні питання про придатність до військової служби рішення (постанови) М(ВЛ)К приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі- Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) відповідно до Наказу МО №402.

В цій справі медичний огляд позивача проводився М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Харківській області».

Доводи позовної заяви полягали у тому, що при проведенні огляду мали місце процедурні порушення, однак суд з такими доводами не погоджується та зауважує, що позивач дійшов хибних висновків щодо «шаблонності» формулювань, викладених у довідці М(ВЛ)К та в обґрунтування своєї позиції керувався положеннями п. 14 Розділу ІІІ Наказу МВС № 285, відповідно до якого: «Кожен лікар - член М(ВЛ)К вносить до Акта медичного огляду анамнестичні та об`єктивні дані, діагноз виявлених захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), робить власний висновок щодо придатності особи до служби.»

Разом з тим, на відміну від Акта медичного огляду, до довідки М(ВЛ)К не вносяться записи кожного лікаря-члена М(ВЛ)К, не перераховуються здійснені медичні дослідження, надані медичні документи тощо. Форма довідки М(ВЛ)К викладена у Додатку 16 до Наказу МВС № 285 і вона містить виключно короткий виклад рішення М(ВЛ)К із встановленими діагнозами особи, що проходить медичний огляд, формулювання щодо причинного зв`язку захворювань (травм, поранень, контузій) особи та визначення ступеня придатності до військової служби із зазначенням одного із формулювань, передбачених Наказом МО № 402.

За наявними у суду доказами, під час медичного огляду позивач був оглянутий усіма лікарями, перелік яких передбачений пунктом 11 розділу III Положення, результати були внесені до Акту медичного огляду, що відповідає вимогам пункту 14 розділу III Положення.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Наказу МВС №285: «Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки в поліції та обов`язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень.»

Згідно з п. 1, 2 Розділу VІІІ Наказу МВС №285, за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). Рішення (постанови) М(ВЛ)К обов`язкові до виконання.

Відповідно до положень п. 1 Розділу ХХ Наказу МВС №285, залежно від результатів проведеної лікарської та/або військоволікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії.

За результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К прийняла рішення (постанову) щодо придатності позивача до військової служби, оформлено довідку М(ВЛ)К № 533/НГ від 01.05.2026 , що відповідає вимогам пункту 19 розділу III Наказу МВС №285.

Що стосується доводів позовної заяви проневрахування та ігнорування висновків лікарів, а також здійснених досліджень, то вони перебувають виключно у площині встановлення відповідного діагнозу.

Суд при цьому зауважує, що не є тим органом, який може визначити правильність встановленого діагнозу, надавши оцінку долученим до позовної заяви доказам: висновкам спеціалістів, рентгенологічним дослідженням та іншим документам суто медичного характеру.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402.

Отже, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Що стосується подальшого оскарження висновків ВЛК в цій справі, варто зазначити, що згідно з п. 21 Розділу ІІІ Наказу МВС №285, у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К.

Відповідно до п. 11 Розділу ХХ Наказу МВС №285, у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення.

Судом згідно досліджених доказів вбачається, що ЦМ(ВЛ)К колегіально розглянуто скаргу ОСОБА_1 та медичну документацію, надану позивачем та М(ВЛ)К, складену за результатами медичного обстеження, та встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від № 533/НГ від 01.05.2026 про придатність до військової служби прийняте на момент огляду у відповідності до вимог Наказу МО №402.

За рішенням лікарської комісії, відповідно до встановлених щодо позивача фактів медичного характеру, наявні у позивача захворювання підпадають під дію ст. 61 в, 53 в, 52 в, 64 в, 23 в гр. ІІ Розкладу хвороб Наказу МО № 402, відповідно до яких особи з відповідними захворюваннями та патологіями визнаються придатними до військової служби.

Встановлені щодо позивача факти медичного характеру, хронологія перебігу захворювань, відповідна симптоматика дозволяє прийняти рішення виключно про придатність позивача до військової служби на підставі Розкладу хвороб Наказу МО № 402. Приймаючи рішення про придатність позивача до військової служби, М(ВЛ)К діяла у межах та у спосіб, передбачений законом. За наслідками розгляду скарги позивача ЦМ(ВЛ)К дійшла висновку, М(ВЛ)К вірно встановлено ступінь порушення функцій організму позивача, а отже з медичної точки зору підстави для скасування довідки М(ВЛ)К від № 533/НГ від 01.05.2026 відсутні. Доводи позивача, що були викладені у скарзі та позовній заяві, фактично зводяться до незгоди та неприйняття норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З врахуванням викладеного вище, доводи позовної заяви про формальний характер розгляду скарги ОСОБА_1 вбачаються судом необгрунтованими.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що доводи позовної заяви полягали у тому, що медичний огляд позивачу був проведений з процедурними порушеннями, а скарга розглянута формально, однак за наслідками розгляду справи доказів цього не встановлено.

Суд звертає увагу автора позовної заяви на те, що згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору:

1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачами в цій справі належними та допустимими доказами доведено законність своїх дій та рішень.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров