Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
08 вересня 2026 року Справа № 520/17776/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові заяву позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №520/17776/26,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2023 по 18.06.2026; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 05.01.2023 по 18.06.2026.
Ухвалою судді від 26.06.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 22.07.2026 адміністративний позов, у частині фактичного проведення окремої виплати 26.12.2025 залишено без руху.
На виконання ухвали суду стороною позивача подано заяву про усунення недоліків. Наводить аргументи про те, що листом від 22.12.2025 звернувся до відповідача з проханням виконати рішення суду у справі №520/8395/25. Листом від 28.01.2026 №09/B-2/12 відповідач повідомив, що рішення суду у справі №520/8395/25 ним отримано, та виконується у межах отриманих асигнувань на відповідний напрямок. У жодний спосіб протягом січня - липня 2026р. відповідач мене не повідомляв ро часткове виконання судового рішення у справі №520/8395/25. Про суть здійсненого мені зарахування 26.12.2025, відповідач також мені не повідомив. Враховуючи зміст наданої відповіді у листі від 28.01.2026р. №09/B-2/12, мав легітимні очікування про подальше надання відповідачем конкретизованої інформації про здійснені перерахування на мою користь коштів (кошти зараховані на виконання якого саме зобов`язання, судового чи не судового). Просить визнати процесуальний строк не пропущеним.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов.
Суд вирішує заяву сторони позивача у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, у вказаній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.
Так, днем, коли особа дізналася про порушення свого права, є встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно до статті 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний провести з працівником повний розрахунок у день його звільнення, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку породжує відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, суть якої полягає у компенсації працівникові майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, у формі середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні важливими є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.
Наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.
Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25, згідно з якою строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
Із матеріалів справи установлено, що позивачу виплачено грошове забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/8395/25 26.12.2025, 19.05.2026 та 18.06.2026.
25.12.2025 кошти про часткове виконання судового рішення надійшли на банківський рахунок позивача, що підтверджено реєстром перерахувань на картковий рахунок №1.
Проте з даною позовною заявою за виплатою від 26.12.2025 на виконання судового рішення №520/8395/25 позивач звернувся до суду 15.06.2026, тобто із порушенням встановленого місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду наводить обставини про те, що він чекав від відповідача інформації про здійснення перерахування на його користь коштів.
При цьому, потрібно враховувати, що строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати, що узгоджується з рядом позицій Верховного Суду, зокрема, викладених у справах від 07.09.2023 за №160/914/23 та від 12.03.2026 за №420/9470/25.
Очікування позивачем листа від відповідача про виконання судового рішення, не змінює собою факт, коли позивач дізнався про часткове виконання судового рішення, отримавши кошти на свій банківський рахунок.
Окрім цього суд відмічає, що отримавши часткове виконання судового рішення у травні 2026 року на свій банківський рахунок позивач не чикаючи жодної інформації від відповідача про виконання судового рішення звернувся до суду із цим позовом.
Отже така непослідовна поведінка позивача свідчить про те, що звернення до суду за фактичною виплатою віл 25.12.2025 залежала виключно від його волевиявлення, а не відсутності повідомлення від відповідача про виконання судового рішення.
Отже, позивач звертаючись з позовом до суду 15.06.2026 пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки після виплати проведеної 26.12.2025 на загальну суму 55091,63 грн, не навів підстав та не дав доказів поважності причин його пропуску, що видно із заяви від 04.08.2026.
Зазначена позивачем причина пропуску строку звернення до суду з позовом, не може бути віднесена до поважних, адже ця обставина не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду у місячний строк звернення до суд із позовом після отримання фактичної виплати 26.12.2025.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що наведені обставини про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду суд оцінює критично, адже він не пропущений з будь-яких поважних причин та наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за оспорюваний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні обставини щодо позовних вимог, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак суд прийшов висновку, що звернення до суду із позовом за фактично. Виплатою від 26.12.2025 про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 03.08.2017 на загальну суму 55091,63 грн, залежало виключно від волевиявлення позивача з момент коли він дізнався про порушення свого права.
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.
У зв`язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, а тому у клопотанні сторони позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що факт пропуску строку звернення до суду із цим позовом виявлено судом після відкриття провадження у адміністративній справі, з урахуванням доказів з цього питання, які подані як стороною позивача так і стороною відповідача, позивачем заявлено перед судом клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, а відтак суд залишає позовну заяву без розгляду, а тому клопотання сторони відповідача слід задовольнити.
Керуючись ст. 123, 240, 243, 295 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
У заяві позивача про усунення недоліків у справі №520/17776/26, в частині фактичного проведення окремої виплати 26.12.2025 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині фактичного проведення окремої виплати 26.12.2025 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 08.09.2026.
Суддя М. І. Садова
Судове рішення № 139562382, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 08.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/17776/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: