Ухвала суду № 139562245, 07.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/96/25

Провадження № 4-с/201/65/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінський Володимир Федорович, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 17 червня 2026 року надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінський Володимир Федорович, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій просив:

?Визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського Володимира Федоровича у виконавчому провадженні №80207715 щодо неврахування при визначенні розміру заборгованості за аліментами платежів, здійснених ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_3 на загальну суму 115 300 (сто п`ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

?Зобов`язати державного виконавця Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського Володимира Федоровича, або іншу уповноважену посадову особу Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в провадженні якої перебуває виконавче провадження №80207715, здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 з урахуванням сплачених на рахунок повнолітньої доньки ОСОБА_3 сум в розмірі 115 300 (сто п`ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня 2025 року по справі № 201/96/25 було вирішено стягнути з нього на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 6 000 грн. щомісяця всіх видів його доходу, на користь ОСОБА_2 , до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред явлення позову тобто з 06 січня 2025 року.

На підставі виконавчого листа № 201/96/25 від 09 грудня 2025 року Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 80207715.

Згідно наданого державним виконавцем Зелінським В.Ф. розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № 80207715, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на березень 2026 року складає 89 032, 30 грн.

З 01 липня 2025 року ОСОБА_3 більше не проживає разом з матір`ю, а проживає сама у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, ОСОБА_2 доньці фінансово взагалі нічим не допомагає, а всі гроші на аліменти, які їй надходили не були витрачені на утримання ОСОБА_3 . Тому, з січня 2025 року він перераховує аліменти на утримання, безпосередньо на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними квитанціями із зазначенням призначення платежу «Аліменти на навчання», які вона використовує дійсно на навчання та свій розвиток.

Відповідно до платіжних квитанцій з 10 січня 2025 по 04 травня 2026 року Боржник перерахував ОСОБА_3 аліменти на загальну суму 115 300 грн.

12 травня 2026 року державному виконавцю Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінському В.Ф. було надіслано заяву про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №80207715 з наданням підтверджуючих квитанцій, в якій просили зарахувати до суми боргу сплачені ОСОБА_3 аліменти на загальну суму 115 300 грн.

25 травня 2026 року державним виконавцем Зелінським В.Ф. було надано відповідь № 56273, в якій зазначалось, що стороною - стягувачем по виконавчому провадженню №80207715 є ОСОБА_2 у зв`язку з чим відсутні підстави для врахування вказаних платежів в межах примусового виконання даного виконавчого провадження та здійснення перерахунку заборгованості із сплати аліментів.

Додатково надано розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № 80207715 станом на квітень 2026 року, згідного якого сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 95 032, 30 грн.

06 липня 2026 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заперечення на скаргу в яких просила суд відмовити в задоволенні скарги, оскільки державний виконавець не наділений повноваженнями змінювати зміст судового рішення або самостійно визнавати перекази іншій особі виконанням рішення суду всупереч виконавчому документу.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 червня 2026 року указана скарга передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Ухвалою судді від 23 червня 2026 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінський Володимир Федорович, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця.

Сторони в судове засідання не з`явилися надали заяви про розгляд скарги за їх відсутності.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснити розгляд справи без фіксування судового розгляду цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини встановленні судом

31 березня 2025 року рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в справі № 201/96/26 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 6 000 грн. щомісяця всіх видів його доходу, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 06 січня 2025 року. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

На підставі виконавчого листа № 201/96/25 від 09грудня 2025 року Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 80207715.

Згідно наданого державним виконавцем Зелінським В.Ф. розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № 80207715, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на березень 2026 року складає 89 032, 30 грн.

Відповідно до надано скаржником платіжних інструкцій в період з 10 січня 2025 року по 04 травня 2026 рік ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_3 грошові кошти, а саме аліменти на навчання в розмірі 115 300 грн.

12 травня 2026 року державному виконавцю Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінському В.Ф. було надіслано заяву про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №80207715 з наданням підтверджуючих квитанцій, в якій представник боржника просив зарахувати до суми боргу сплачені ОСОБА_3 аліменти на загальну суму 115 300 грн.

25 травня 2026 року державним виконавцем Зелінським В.Ф. було надано відповідь № 56273, в якій зазначалось, що стороною - стягувачем по виконавчому провадженню №80207715 є ОСОБА_2 у зв`язку з чим відсутні підстави для врахування вказаних платежів в межах примусового виконання даного виконавчого провадження та здійснення перерахунку заборгованості із сплати аліментів.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року (розділ ХVI), у заяві про примусове виконання рішення, що є підставою для відкриття виконавчого провадження, зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих аліментних сум; реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання аліментних сум (за наявності).

Виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює заходи для отримання інформації про доходи боржника та виносить постанову про звернення стягнення на доходи боржника, оформлену відповідно до пункту 3 розділу Х цієї Інструкції. Стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог статті 70 Закону та пунктів 3-10 розділу Х цієї Інструкції.

Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.

У разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

За правилами, встановленими статтею 185 СК, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Такі кошти, що витрачаються батьками дітей на організацію їхнього відпочинку, оздоровлення, розвиток здібностей чи лікування за своєю правовою природою є додатковими витратами, порядок несення яких урегульовано приписами статті 185 СК.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».

Судом встановлено що боржником надано належні докази на підтвердження сплати саме аліментів на користь своєї доньки в розмірі 115 300 грн, оскільки дані квитанції мають призначення саме аліменти.

Вказані квитанції представником боржника було надано виконавцю для здійснення зарахування до заборгованості зі сплати аліментів та перерахування заборгованості

Слід зазначити, у наданих ОСОБА_1 платіжних інструкціях вказано отримувачем ОСОБА_3 (донька скаржника) та призначення платежу переказ власних коштів сплата аліментів.

У матеріалах справи відсутні відомості про існування у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 будь-яких інших зобов`язань, що є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 .

Сплата боржником на користь доньки грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини.

Суд вважає, що відсутність у сторін інших зобов`язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, які перераховувалися боржником на рахунок доньки, надавалися боржником в якості аліментів за рішенням суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 25.01.2023 року у справі № 707/999/21

Таким чином, враховуючи викладене, встановивши що боржник перераховував кошти на рахунок своєї доньки, яка є повнолітньою та в призначення платежу зазначав сплата аліментів встановивши, що правовою природою вказаних платежів є саме виконання боржником аліментних зобов`язань, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог скарги в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо неврахування при визначенні розміру заборгованості за аліментами платежів, здійснених ОСОБА_1 в період з 10 січня 2025 року по 04 травня 2026 рік в розмірі 115 300 грн

Стосовно вимог скарги про зобов`язання державного о виконавця Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського Володимира Федоровича, або іншу уповноважену посадову особу Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в провадженні якої перебуває виконавче провадження №80207715, здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 з урахуванням сплачених на рахунок повнолітньої доньки ОСОБА_3 сум в розмірі 115 300 (сто п`ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп ,слід зазначити, така вимога не ґрунтується на вимогах Закону України Про виконавче провадження, оскільки суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із вказаним законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінський Володимир Федорович, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського Володимира Федоровича у виконавчому провадженні №80207715 щодо неврахування при визначенні розміру заборгованості за аліментами платежів, здійснених ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_3 на загальну суму 115 300 (сто п`ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова