Рішення № 139561827, 26.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17304/25

Провадження № 2/161/1619/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Денис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 31 633,83 гривень та судові витрати по справі.

Вимоги мотивує тим, 09.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали угоду щодо кредитування № 200524779, за умовами якої кредитодавець надав позичальнику у користування кредит в розмірі 8041,54 гривень, з встановленим строком користування з 09.05.2016 по 09.06.2017, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за цим кредитним договором на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020.

Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, кредит не повернула, процентів за користування ним не сплатила, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 31 633,83 грн, з них: 8 041,54 грн тіло кредиту, 16 132,59 грн проценти за користування кредитом, 2 173,68 грн 3% річних, 5 286,02 інфляційні витрати.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та покласти на неї судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.57).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

18.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача, ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що жодним доказом, що наданий позивачем разом із позовною заявою, не доказано укладення кредитного правочину від 09.05.2016 №200524779 між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський», надання (перерахування) ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачу коштів у кредит за кредитним договором від 09.05.2016 №200524779, відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ, наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень є неспівмірними із ціною позову, складністю справи, та виконаних робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.59-67).

18.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача, ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів у ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.77-89).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування доказів у вказаній цивільній справі (а.с.92).

17.10.2025 року на адресу суду від представника відповідача, ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , надійшло клопотання про витребування доказів у ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.94-95).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року витребувано у ТОВ«Діджи Фінанс» для дослідження у судовому засіданні оригінали таких письмових доказів: заява (оферта) від 09.05.2016 №200524779 (додаток 17 до позову), довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 09.05.2016 б/н (додаток 17 до позову), реєстр відступлених прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ, окремо витребувано у позивача оригінал довіреності ПАТ «Банк Михайлівський», якою товариство (банк) доручило гр. ОСОБА_3 (або іншій особі) укласти (підписати) від імені ПАТ «Банк Михайлівський» кредитний правочин від 09.05.2016 №200524779 та/або вчинити інші дії (а.с.104-105).

26.11.2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи (а.с.108-115).

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось в зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали угоду щодо кредитування № 200524779 (а.с. 46).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- мета отримання кредиту - для фінансування власних потреб, які містять разовий та чітко визначений характер: на придбання товарів, зазначених в розділі 4 Заяви;

- сума кредиту - 8041,54 грн (п.2 Заяви );

- строк кредиту: 396 днів, з 09.05.2016 по 09.06.2017(п.2 Заяви );

- процентна ставка - 0,0001 % річних (п.2 Заяви );

- щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2,25 %, починаючи з 7-го місяця дії договору (п.2 Заяви );

- щомісячний платіж - 747 грн (п.2 Заяви );

- останній платіж - 744,82 грн (п.2 Заяви );

- дата платежу: 09 числа кожного місяця (п.2 Заяви );

В заяві № 200524779 від 09.05.2016 (п.п. 1.1-1.3, 1.5) ОСОБА_1 просила відкрити їй рахунок № НОМЕР_1 , надати кредит в сумі 8 041,51 грн, який зарахувати на зазначений рахунок, та в безготівковому порядку списати грошові кошти з цього рахунку на користь організації, зазначеної в розділі 6 Заяви - ПрАТ «Нова Лінія», код 30029560011 за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шевченка, будинок 12-б.

09.05.2016 ОСОБА_1 власноручно підписала Графік платежів до кредитного договору № 29095522367403 (а.с. 49).

09.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 8 041,51 грн, оплативши в її інтересах ПрАТ «Нова Лінія» придбання товару, зазначеного в розділі 4 Заяви (рахунок № Счт /NLC-0003170 від 09.05.2016 року, а.с. 52 зворот).

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) уклали договір про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 29095522367403 від 09.05.2016 до ОСОБА_1 (витяг з реєстру права вимоги (додаток № 1 до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020), порядковий номер 71641, платіжне доручення №25 від 09.07.2020, (а.с.20-21, 22, 111-113,)

За розрахунком позивача (дані позовної заяви), заборгованість відповідача за кредитним договором № 200524779 від 09.05.2016 становить 31 633,83 грн, з них: 8 041,54 грн - тіло кредиту, 16 132,59 грн - проценти за користування кредитом, 2 173,68 грн - 3% річних, 5 286,02 - інфляційні втрати.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачка не подала.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 (набрала законної сили 01 липня 2021 року), апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131 від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено у зв`язку виконанням вимог виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в повному обсязі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66491947 від 17 січня 2023 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М., виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено згідно заяви стягувача за вхідним № 23 від 17 січня 2023 року, в якій зазначено, що станом на 23 грудня 2022 року боржником фактично у повному обсязі виконано умови виконавчого документа.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконала, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Щодо дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені, оскільки строк дії договору від 09.05.2016 № 200524779 до 09.06.2017, а тому строк звернення до суду з позовом спливав 09.06.2020 року на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.

Таким чином, позивач звернувся з позовною заявою до суду до поновлення перебігу позовної давності (23.08.2025 року).

За змістом ч. ч.1,2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України (в редакції закону станом на момент укладення кредитного договору) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

ПАТ «Банк Михайлівський» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір № 200524779 від 09.05.2016.

На підставі цього договору відповідач отримала кредит, взяла на себе зобов`язання повернути його, однак, не виконала такого зобов`язання.

В подальшому право вимоги за кредитним договором, на підставі договору факторингу, перейшло від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс».

Тому, позивач вправі вимагати повернення тіла кредиту в розмірі 8 041,54 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту слід задовольнити.

Щодо відсотків за користування кредитом в сумі 16 132,59 грн, то вказана сума не підлягає стягненню з відповідача, оскільки графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, не передбачено обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитом. Суду не було надано доказів законності нарахування такого розміру відсотків, зокрема розрахунку заборгованості. Так, за умовами договору розмір процентної ставки за кредитом дорівнює - 0,0001% річних, а графік погашення заборгованості взагалі не містить суми нарахування процентів за користування кредитом.

Таким чином позивачем доведено лише вимогу про стягнення тіла кредиту в розмірі 8 041,54 грн.

Щодо вимог про стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Позивач заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 2 173,68 грн, надав розрахунок заборгованості (а.с. 43-44).

Проте, з урахуванням вище викладеного, такі нарахування мають бути проведені з суми заборгованості по тілу кредиту - 8 041,54 грн.

Позивач визначив період нарахування з 25.02.2019 по 23.02.2022 (1095 днів).

За розрахунком суду, сума 3 % річних, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 723,74 грн (8 041,54 грн (тіло кредиту) х 3 % річних / 365 днів х 1095 днів (період прострочення)).

Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних слід задовольнити частково, в розмірі 723,74 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 5 286,02 грн.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 1 758,40 грн (8 041,54 грн (тіло кредиту) х 1.21866444 індекси інфляції за відповідний період нарахування) - 1 758,40 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити частково, в розмірі 1 758,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 10 523,70 гривень, з них: тіло кредиту 8 041,56 грн, 3 % річних 723,74 грн, інфляційні втрати 1 758,40 грн.

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Суд не приймає аргумент відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору, неотримання нею кредиту, відступлення прав вимоги, як такий, що спростовується матеріалами справи, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду справи (оригінал договору № 200524779 від 09.05.2016 власноручно підписаний ОСОБА_1 , рахунок № Счт /NLC-0003170 від 09.05.2016 року, договір про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 29095522367403 від 09.05.2016 до ОСОБА_1 , витяг з реєстру права вимоги, порядковий номер 71641, платіжне доручення №25 від 09.07.2020).

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Позивач заявив до стягнення 7 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024, додаткову угоду №26 від 15.02.2024, детальний опис робіт (наданих послуг). Такі витрати складаються з сум: 7 000,00 грн. - підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 328,71 гривень (10 523,70 гривень х 7000,00 гривень / 31 633,83 гривень).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 805,86 гривень (10 523,70 гривень х 2 422,40 гривень/ 31 633,83 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200524779 від 09.05.2016 року в розмірі 10 523 (десять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 70 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 71 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструкота Ігоря Сікорського, 8; код в ЄДРПОУ 42649746..

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 04 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова