Рішення № 139561599, 07.09.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1264/26

Провадження № 2/157/818/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Камінь-Каширського районного суду Волинської області 13.07.2026 надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1581-0885 від 27.07.2025 у розмірі 53638 грн, судові витрати покласти на відповідачку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 27.07.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1581-0885, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб в сумі 9000 грн зі строком кредитування на 300 днів. Крім цього, 07.08.2025 року між сторонами була укладена додаткова угода про надання додаткових коштів у кредит в сумі 4000 грн. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору.

Відповідачка порушила умови кредитного договору, не виконала взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 12.05.2026 заборгованість за кредитним договором становить 53638 грн, що складається із заборгованості за кредитом 13000 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 34138 грн та заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 6500 грн.

Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1581-0885 від 27.07.2025 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

Ухвалою судді від 17.07.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, до позовної заяви додане клопотання директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєва Є.В., у якому він просить справу розглянути без участі представника позивача, та зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.

Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Щодо укладення договору:

Судом встановлено, що 27 липня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1581-0885 продукту «MaxiKasa» у вигляді електронного документа, який підписаний відповідачкою електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 3389, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 9000 грн для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.3, 4.1 договору), строком кредитування 300 днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 22.05.2026 (п. 4.10 договору), базовий період складає 14 календарних днів (п. 4.4 договору), стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою) (п. 4.6 договору), комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого Кредиту (п 4.7 договору), знижена процентна ставка 0,90% за кожен день користування кредитом (п. 10.2 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України розрахована за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0.90% на день, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України розрахована за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.00% на день (п. 12.21 договору).

Електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора А3389 відповідачкою були також підписані Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MaxiKasa» (а.с. 24-31), додаток № 2 та № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1581-0885 від 27.07.2025 (а.с. 32-33, 33 зворот - 34), а також паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 35-37) та додаток до паспорта споживчого кредиту (а.с. 38-86), які підписані відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора А8880.

Судом також встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 07.08.2025 була укладена додаткова угода до договору про відкриття кредитної лінії № 1581-0885 від 27.07.2025, яка підписана відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора А1397 (а.с. 88 зворот - 90). Цим же одноразовим ідентифікатором відповідачкою також підписані додатки № 1 та № 2 до додаткової угоди (а.с. 90 зворот 91, 92-93).

Згідно з додатковою угодою позивач зобов`язувався надати відповідачці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 4000 грн (п. 2.1 угоди), які позичальник зобов`язується повернути у строк, що становить 300 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди та на умовах, викладених у договорі з урахуванням положень цієї додаткової угоди та сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених договором (п. 2.4 угоди). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (п. 2.6 угоди). З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії договору згідно викладених вище умов додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику становить 311 днів (п. 2.7 угоди).

Аналізуючи зміст договору про відкриття кредитної лінії та додаткової угоди до цього договору встановлено, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

Судом також встановлено, що згідно з укладеним договором та додатковою угодою ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000 грн 27.07.2025 та 4000 грн 07.08.2025 на умовах, передбачених цими договором та угодою, що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати від 14.05.2026 № 467375-1646987084-14052026 (а.с. 87), № 464730-1653133166-14052026 (а.с. 87 зворот) та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1581-0885 від 27.07.2025 (а.с. 94).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору, додаткової угоди до нього та виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1581-0885 від 27.07.2025 визначено, що станом на 12.05.2026 боржник має заборгованість у розмірі 53638 грн, що складається з основного боргу 13000 грн, відсотків 34138 грн та відсотків за ст. 625 ЦК України 6500 грн (а.с. 95-98). Також у розрахунку зазначена сума платежу, здійсненого позичальником протягом строку кредитування у розмірі 4329 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Щодо умов договору про нарахування комісії за видачу кредиту:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісії, але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою комісією за обслуговування за кожним платіжним періодом.

Пунктом 4.7 вищезазначеного договору про відкриття кредитної лінії № 1581-0885 від 27.07.2025 передбачено сплату комісії за видачу кредиту 20 % від суми виданого кредиту, що дорівнює 1800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29) та у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (висновок у постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (висновок у постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд також вважає комісію за видачу кредиту такою, що не відповідає принципам справедливості та добросовісності, а також такою, що містить елементи введення в оману позичальника. Якщо при визначені у кредитному договорі розміру позики позикодавець обумовлює сплату комісії за видачу кредиту, то фактично фіксує стягнення додаткових коштів, тобто таким чином збільшує навантаження на позичальника, яке у цих правовідносинах забезпечується відсотками за користування кредитом. Навіть попри погодження сплати комісії за видачу кредиту в договорі, таке стягнення додаткових коштів не узгоджується з економічною метою кредитних відносин, якою є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Враховуючи вищезазначене, умови договору про відкриття кредитної лінії № 1581-0885 від 27.07.2025 щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 20% від суми виданих коштів є нікчемними.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує позивач.

Суд відхиляє здійснений позивачем у розрахунку заборгованості за договором № 1581-0885 від 27.07.2025 розрахунок заборгованості в частині нарахування комісії в розмірі 1800 грн.

Щодо стягнення відсотків згідно зі ст. 625 ЦК України:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Закону № 2102-ІХ), з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд дійшов висновку, що заборгованість за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 6500 грн за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору підлягає списанню кредитодавцем.

Щодо основного боргу та нарахованих відсотків:

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Із розрахунку заборгованості встановлено, що з 27.07.2025 до 11.05.2026 нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, що не перевищує 1% в день, тобто в розмірі, передбаченому умовами договору та чинним законодавством.

Однак, суд здійснює перерахунок заборгованості відповідачки за процентами за користування кредитом із врахуванням сплаченої відповідачкою суми, яка позивачем зараховувалась на сплату комісії. Оскільки судом встановлено, що умови договору, що передбачають сплату комісії, є нікчемними, то кошти, сплачені відповідачкою та зараховані позивачем на сплату комісії, згідно з умовами договору підлягають зарахуванню на погашення відсотків за кредитом та, у разі залишку, - на погашення тіла кредиту.

У період з 27.07.2025 до 06.08.2025 (11 днів), з урахуванням розміру кредиту 9000 грн та ставки 0,90% у день, відповідачці нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 891 грн (81 х 11), що підтверджується розрахунком заборгованості.

У період з 07.08.2025 до 20.08.2025 (14 днів), з урахуванням укладення 07.08.2025 додаткової угоди на суму 4000 грн, ставки 0,9% у день та збільшення загального розміру кредиту до 13000 грн (9000 + 4000), відповідачці нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 1638 грн (117 х 14), що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв`язку зі сплатою відповідачкою 20.08.2025 на користь позивача 4329 грн, як погашення заборгованості, ці кошти мали бути спрямовані на погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту. Після сплати коштів залишок заборгованості відповідача за кредитом становив 11200 грн (13000 + 891 + 1638 4329), відсотки 0 грн.

У період з 21.08.2025 до 03.09.2025 (14 днів), з урахуванням розміру кредиту 11200 грн та ставки 0,9% у день, відповідачці мали бути нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 1411,20 грн (100,8 х 14).

У період з 04.09.2025 до 11.05.2026 (250 днів), з урахуванням розміру кредиту 11200 грн та ставки 1% у день, відповідачці мали бути нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 28000 грн (112 х 250).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Попри закінчення строку кредитування 02.06.2026, позивач здійснював нарахування відсотків лише до 11.05.2026, тому суд не виходить за межі вимог, що визначені позивачем.

Загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором від 27.07.2025 та додатковою угодою до нього буде становити 40611,20 грн, з яких 11200 грн розмір основного кредиту, 29411,20 грн - нараховані відсотки за користування кредитом (1411,20 + 28000). Враховуючи сукупний розмір кредиту 13000 грн та здійснення протягом користування кредитом погашення у розмірі 4329 грн, такий розмір остаточної заборгованості відповідає принципам справедливості та добросовісності, тому є законним, пропорційним діям відповідачки, та повністю узгоджується з економічною метою кредитних відносин.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

26.05.2026 позивачем на адресу відповідачки була направлена Вимога про дострокове повернення Кредиту від 21.05.2026 вих. 1581-0885 (а.с. 99), у якій кредитодавець повідомив, про порушення умов Кредитного договору щодо внесення оплати, внаслідок чого виникла заборгованість, прострочена на строк понад один місяць. Надсилання вимоги підтверджується Списком № 21134-06-45-116 з описом рекомендованих листів (а.с. 100).

Суд зауважує, що звернення позивача з цим позовом відбулось 13.07.2026, тобто після закінчення строку кредитування 02.06.2026. При цьому нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось позивачем до 11.05.2026. Отже, повідомлення відповідача про дострокове виконання вимоги не впливає на розрахунки та обґрунтованість вимог у цьому позові.

З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками у загальному розмірі 40611,20 грн.

Щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, покладає судові витрати, які складаються із судового збору, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 75,71% (40611,20 х 100 : 53638) з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2015,70 грн (2662,40 грн х 75,71%).

Керуючись ст. 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 526, 610, 612, 629, 631, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1581-0885 від 27.07.2025 у розмірі 40611 (сорок тисяч шістсот одинадцять) гривень 20 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» частину сплаченого судового збору в розмірі 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ