Ухвала суду № 139561257, 07.09.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа №500/5127/26

07 вересня 2026 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025.

Ухвалою суду від 17.08.2026 подану позовну залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду копії паспорта та РНОКПП позивача ОСОБА_1 і документа про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

27.08.2026 представником Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у справі №500/5127/26 без розгляду за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказано, що у адміністративному позові ОСОБА_1 стверджує, що вона спірних податкових повідомлень-рішень не отримувала, а дізналася про них лише 29.07.2026, після того як відповідні документи стали доступні її представником в його електронному кабінеті. Після цього, як зазначає позивач нею невідкладно було вжито заходів для їх отримання, а саме було направлено адвокатський запит №90 від 29.07.2026. Також ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала запиту контролюючого органу 03.10.2024 №19586/6/19-00-24-03-04 з питань надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження отриманих доходів, а також наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 10.12.2024 №2683-n. Водночас копії матеріалів проведеної перевірки були отримані ОСОБА_1 до відповіді на адвокатський запит №90 від 29.07.2026. За твердженням представника позивача, саме з цієї відповіді позивачу ОСОБА_1 стало відомо про результати проведеної перевірки та відповідні матеріали.

Однак з посиланням на норми Податкового кодексу України зазначає, що:

- відповідно до витягу з ДРФО від 06.12.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- запит контролюючого органу від 03.10.2024 №19586/6/19-00-24-03-04 з питань надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження отриманих доходів за 2020-2022 роки, направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4600800020214 від 03.10.2024) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 18.10.2024;

- наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.12.2024 №2683-n. направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення «ф.119» (№4602700082274 від 10.12.2024) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 29.12.2024;

- акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.01.2025 №1017/19-00-24-05/ НОМЕР_1 направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4600100136890 від 27.01.2025) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 13.02.2025;

- ППР №00023302405 , №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 направлені рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4602100073891 від 03.03.2025) - довідка про причини повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 19.03.2025.

Саме, з 19.03.2025 (день повернення поштовою службою податкових повідомлень-рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025) шестимісячний строк оскарження, визначений частиною другою статті 122 КАС України, завершився 19.09.2025.

В той же час платник звернулася із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 - 10.08.2026 тобто з пропуском строку оскарження, визначеного частиною другою статті 122 КАС Україні.

Ухвалою суду від 31.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 залишено без руху.

Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.

Роз`яснено позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде залишена без розгляду.

04.09.2026 представником позивача до суду подана заява про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №00023302405, №00023292405 та №00023312405, прийнятих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 03 березня 2025 року.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу вимушено проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює догляд за своїми матір`ю та бабусею, які через хронічні захворювання та вік потребують сторонньої допомоги.

Вказана обставина підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 30.07.2026.

Крім цього, з 17.12.2025 позивач ОСОБА_1 почала працювати в ТОВ «АТБ-маркет» за адресою: м. Збараж, вул. Грушевського, 137, що підтверджується довідкою з місця роботи позивача.

У той же час, як в липні 2026 року із заробітної плати позивачки було утримано 20% на виконання постанови про звернення стягнення на її заробітну плату, після чого вона з`ясовувати підставу для такого звернення стягнення.

Звернувшись 23.07.2026 за правовою допомогою, позивачу стало відомо, що 20% її заробітної плати були утримано на виконання постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні №80459406, стягувачем у якому є ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР".

Однак, цього ж дня, позивачу стало відомо про наявність ще одного виконавчого провадження №80481989 з примусового виконання виконавчого листа від 16.12.2025 №500/5613/25, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.

У зв`язку із цим, представником позивача цього ж дня було вжито заходів для ознайомлення з матеріалами справи №500/5613/25, доступ до якої в системі «Електронний суд» йому було надано 29.07.2026.

І лише в цей день - 29.07.2026 позивачу стало відомо про підстави виникнення у неї податкового боргу, а саме, податкові повідомлення-рішення №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025, після чого представником позивача відразу було вжито заходів для отримання документів, які стали підставою для їх прийняття шляхом направлення адвокатського запиту, відповідь на який було отримано 06 серпня 2026 року, і 07.08.2026, тобто на наступний день, було подано позовну заяву у даній справі.

Вважає наведені причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом поважними та такими, що дають підстави для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Дослідивши докази в межах вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, наявності підстав для визнання їх поважними та підстав для залишення позову без розгляду, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

За правилами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Тривалість строку звернення до суду визначено залежно від суті позову.

Так, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. (далі - ПК України)

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18. статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення визначається частиною другою статті 122 КАС України - шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00023302405, №00023292405, №00023312405, прийняті 03.03.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

У той же час позивач звернулася до суду з цим позовом 10.08.2026, (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.08.2026), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

При цьому на підтвердження поважності пропуску строку позивач зазначає, що протягом тривалого часу вимушено проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та про спірні податкові повідомлення-рішення №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 дізналася в липні 2026 року коли із заробітної плати було утримано 20% на виконання постанови про звернення стягнення на її заробітну плату.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані: дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод га інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2023 по справі №380/4985/21 дійшов також наступного висновку: "поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування".

Представником позивача у заяві таких причин не наведено.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до витягу з ДРФО від 06.12.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- запит контролюючого органу від 03.10.2024 №19586/6/19-00-24-03-04 з питань надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження отриманих доходів за 2020-2022 роки, направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4600800020214 від 03.10.2024) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 18.10.2024;

- наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.12.2024 №2683-n. направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення «ф.119» (№4602700082274 від 10.12.2024) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 29.12.2024;

- акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.01.2025 №1017/19-00-24-05/ НОМЕР_1 направлений рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4600100136890 від 27.01.2025) - довідка про причину повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 13.02.2025;

- ППР №00023302405 , №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 направлені рекомендованим листом із повідомлення про вручення, «ф.119» (№4602100073891 від 03.03.2025) - довідка про причини повернення/досилання «ф.20», у якій зазначена причина повернення: за закінченням терміну зберігання. Дата повернення 19.03.2025.

Саме, з 19.03.2025 (день повернення поштовою службою податкових повідомлень-рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025) шестимісячний строк оскарження, визначений частиною другою статті 122 КАС України, завершився 19.09.2025.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п.42.5 ст.42 ПК України).

Статтею 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Крім того, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.70.7 ст.70 ПК України).

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС у складі ВС зазначила: добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відтак жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у заяві представником позивача не наведено.

За таких обставин заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не підлягає до задоволення.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд наголошує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом у строк, встановлений законом, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, бо ті, що представник позивача навів у заяві про поновлення строку визнані неповажними, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Покотила Юрія Володимировича про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00023302405, №00023292405, №00023312405 від 03.03.2025 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 07 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.