Рішення № 139561219, 07.09.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3286/26

07 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23 квітня 2026 № 192550012196;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 16 квітня 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 квітня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка була скерована до розгляду в Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Рішенням від 23 квітня 2026 року №192550012196 відповідач повідомив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним страховий стаж визначено в кількості 09 років 08 місяців 18 днів, а пільговий стаж за Списком №2 визначено 09 років 07 місяців 25 днів. До страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи в російській федерації, оскільки з позиції відповідача з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому не має підстав у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації. Винесене відповідачем рішення є протиправним та порушує законні права та інтереси позивача, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник ГУ ПФУ в Тернопільській області скористалася правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Вказав, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2), становить 55 років. Вік позивача на момент звернення за призначенням пенсії становив 55 років 04 місяці 28 днів. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2), становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 09 років 08 місяців 18 днів. Згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами), орган, що призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення пенсії документів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробників, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, передбачуваного абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбачуваного абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Пільговий стаж особи за Списком №2 становить 09 років 07 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач 16.04.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 (згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ) на території російської федерації оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Щодо періодів служби в армії, заявник не надав жодного підтвердження. Страховий та пільговий стаж зараховано згідно довідок про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/01/10/09/02/02-130 від 27.02.2026, №222.05-д від 23.03.2026 та відповідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5). За таких обставин, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю страхового та пільгового стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів.

За результатами розгляду звернення винесено рішення від 23.04.2026 №192550012196 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу.

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон 1058-IV).

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

23 квітня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550012196 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії у позивача відсутній необхідний пільговий та страховий стаж.

Як слідує з трудової книжки позивача № НОМЕР_2 наявні записи про наступні спірні періоди:

- з 12.02.1994 по 10.07.2002 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ 4 розряду (записи №5-9);

- з 11.07.2002 по 15.01.2003 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ 4 розряду (записи №10-11);

- з 16.01.2003 по 03.02.2006 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №12-14);

- 04.02.2006 по 31.01.2007 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №15-16);

- 09.02.2007 по 04.05.2009 працював бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №17-18);

- 16.05.2010 по 20.10.2010 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №19-20);

- 01.04.2011 по 17.01.2012 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №21-22);

- 17.02.2012 по 15.07.2014 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №23-24);

- 18.07.2014 по 14.01.2016 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №25-26);

- 02.02.2016 по 13.07.2018 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №27-28);

- 16.08.2018 по 02.04.2019 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №29-30).

Підставою відмови зазначено, що вищенаведені періоди роботи позивача на території російської федерації не зараховано до страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Щодо періодів служби в армії, заявник не надав жодного підтвердження.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, згідно записів трудової книжки серії № НОМЕР_2 позивач, серед іншого:

- з 12.02.1994 по 10.07.2002 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ 4 розряду (записи №5-9);

- з 11.07.2002 по 15.01.2003 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ 4 розряду (записи №10-11);

- з 16.01.2003 по 03.02.2006 працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №12-14);

- 04.02.2006 по 31.01.2007 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №15-16);

- 09.02.2007 по 04.05.2009 працював бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №17-18);

- 16.05.2010 по 20.10.2010 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №19-20);

- 01.04.2011 по 17.01.2012 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №21-22);

- 17.02.2012 по 15.07.2014 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №23-24);

- 18.07.2014 по 14.01.2016 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №25-26);

- 02.02.2016 по 13.07.2018 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №27-28);

- 16.08.2018 по 02.04.2019 працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ (записи №29-30).

Суд звертає увагу на те, що зазначені записи в трудовій книжці про роботу позивача засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

У свою чергу, відповідачі не висловлювали жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність.

Як слідує із змісту спірного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача у російській федерації, а саме: з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 (згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ), оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

З приводу підстав відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області у зарахуванні позивачу стажу у російській федерації, суд зазначає таке.

Так, частиною 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеної між Україною і росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до 19.06.2023 Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відтак, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, покладені в основу спірного рішення від 23.04.2026 №192550012196, оскільки вказані обставини стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце за час дії вказаної Угоди.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправно не враховано періоди роботи позивача на території російської федерації з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 до страхового стажу.

Щодо не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки трудового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), регламентовано, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до розділу XII Буріння, добування і переробка нафти і газу, переробка вугілля і сланцю постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (надалі по тексту також - Постанова №162) посада бурильник експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

Оскільки матеріали справи містять відомості про пільговий характер роботи ОСОБА_1 бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для врахування до пільгового стажу за Списком №2 позивача періодів роботи з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №192550012196 від 23.04.2026 серед іншого зазначено - щодо періодів служби в армії, заявник не надав жодного підтвердження, тобто пенсійним органом не розглядалося питання про зарахування до страхового стажу періодів служби позивача в армії. На підтвердження періоду строкової служби в армії позивачем надано до суду довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 №128 від 20.05.2026, однак така у силу прийняття спірного у цій справі рішення 26.04.2026 не могла бути предметом дослідження відповідача. Отже, судом не надається оцінка не зарахуванню відповідачем періоду служби в армії, оскільки такий не є спірним у межах цієї справи. У спорах щодо призначення чи перерахунок пенсій суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень. Документи, які особа вперше подає безпосередньо до суду і які ПФУ не оцінював під час прийняття оскаржуваного рішення, не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову в цій частині, що, однак, не перешкоджає праву особи звертатися з новою заявою до пенсійного органу для зарахування періоду роботи чи строкової військової служби за умови надання нових документів (доказів).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає про таке.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який прийняв спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що останнім розглянув заяву Позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Тож у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід відмовити.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то суд вважає за необхідне вказати таке.

За правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.04.2026, зарахувавши до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192550012196 від 23.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 12.02.1994 по 15.07.2002, з 11.07.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 31.01.2007, з 09.02.2007 по 04.05.2009, з 16.05.2010 по 20.10.2010, з 01.04.2011 по 17.01.2012, з 17.02.2012 по 15.07.2014, з 18.07.2014 по 14.01.2016, з 02.02.2016 по 13.07.2018, з 16.08.2018 по 02.04.2019 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21005 код ЄДРПОУ 13322403).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.