Рішення № 139561045, 07.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 480/7073/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7073/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 262140014534 від 19.08.2025 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 12.06.1980 по 11.07.1984, з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987 та з 17.10.1988 по 30.03.1991 до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.08.2025 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач по досягненню віку 63 років звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 262140014534 від 19.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як було зазначено, страховий стаж обчислений та складає 18 років 04 місяці 20 днів.

До страхового стажу не було зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1980:

1) період роботи з 12.06.1980 по 11.07.1984, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат;

2) періоди роботи в Республіці Казахстан з 05.12.1984 по 13.04.1987 та з 19.05.1987 по 02.07.1987, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Казахстан пенсійних виплат;

3) період роботи в колгоспі з 17.10.1988 по 30.03.1991, оскільки відсутня інформація про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів в колгоспі.

Загальна кількість не зарахованих років роботи до страхового стажу становить 11 років 01 місяць 20 днів (періоди з 12.06.1980 по 30.03.1991).

Враховуючи вже зарахований страховий стаж у розмірі 18 років 04 місяці 20 днів, у разі зарахування вищенаведеного періоду роботи, який відповідач протиправно не зарахував, позивач буде мати право на пенсію згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058, оскільки буде мати більше 21 року страхового стажу.

Позивач не погоджується із вищевказаною відмовою, вважає, що надана нею трудова книжка є належним підтвердженням фактів трудової діяльності у спірні періоди, а такі підстави як неможливість підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат та відсутність інформації про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів в колгоспі не є достатніми для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.

Крім того, позивач зауважує, що будь-яких довідок, підтверджуючих інформацію про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів в колгоспі, позивачем надати можливості немає, адже даний колгосп знаходився у Чаплинському районі Херсонської області, адже, згідно чинної редакції Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія Чаплинської селищної територіальної громади з 24.02.2022 вважається такою, на якій ведуться активні бойові дії.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.09.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.09.2025 представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в 15 денний строк з дня отримання відповідної ухвали:

- копія заяви позивача про призначення пенсії, разом із доданими до неї документами;

- копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 262140014534 від 19.08.2025 про відмову в призначенні пенсії, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача;

- усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №171/2026 від 24.02.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 № 12-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 03.03.2026 №1584 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/7073/25.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу ця справа була розподілена судді Соп`яненку О.В.

Ухвалою суду від 10.03.2026 справу № 480/7073/25 прийнято до провадження судді Соп`яненка О.В.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до його електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 19.09.2025 (а.с. 45).

У встановлений судом строк відповідач, Головне управлінння Пенсійного фонду України в Сумській області, надав суду витребувані документи, проте відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено 11.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV (а.с. 69).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

19.08.2025 ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення №262140014534, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком (а.с. 25).

В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника на дату звернення - 63 р 09 м 02 д.

Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 - 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018року, страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 по 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року- від 15 до 23 років.

Страховий стаж згідно наданих документів - 18 р 04 м 20 д.

До страхового стажу не зараховано період роботи в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.04.1980, з 12.06.1980 по 11.07.1984, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат; періоди роботи в Республіці Казахстан з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987,оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Казахстан пенсійних виплат; період роботи в колгоспі з 17.10.1988 по 30.03.1991,оскільки відсутня інформація про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів в колгоспі.

За наявними документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 заявниця набуде після досягнення 65 років, тобто 10.11.2026 року. За умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто.

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до норм законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, призначення пенсії здійснюється на підставі поданої особою заяви встановленого зразка.

Так, ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, що кореспондується з положеннями ст. 80 Закону №1788-ХІІ, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).

Судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем було надано відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_1 , із записів якої вбачається, що у період з 12.06.1980 по 11.07.1984 позивач працювала в Міській лікарні № 71 на посадах санітарки, медсестри, з 05.12.1984 по 13.04.1987 в Тресті "Казахбудмеханізація" Міністерства транспортного будівництва на посаді машиністки, а з 19.05.1987 по 02.07.1987 в Павлодарському обласному онкологічному диспансері на посаді медсестри торакального відділення (а.с. 14-23).

Зазначені записи виконані відповідно до законодавства, чинного на час їх внесення, містять дати і номери наказів про призначення і звільнення з роботи, печатки відповідних установ і підприємств, підписи відповідальних осіб.

Проте, відповідач не зарахував вищевказані періоди роботи до страхового стажу позивача, мотивуючи це тим, що відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат (стосовно періоду з 12.06.1980 по 11.07.1984), а також відсутнє документальне підтвердження нездійснення республікою Казахстан пенсійних виплат (стосовно періодів з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987).

Суд не погоджується із вищенаведеними аргументами відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із ст. 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Крім того, ч. 2 ст. 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.

Крім того, дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, зупинено у відносинах України з російською федерацією та республікою Білорусь на підставі Закону України №3192-IX від 29.06.2023 Про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року (набуття чинності 21.07.2023).

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала/навчалась на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Відтак, з огляду на те, що трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 підтверджуються факти роботи зокрема у період з 12.06.1980 по 11.07.1984 в російській федерації, у період з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987 в республіці Казахстан, які були учасниками Угод, то такі спірні періоди підлягають зарахуванню до загального стажу роботи позивача в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.

Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону №1058-IV.

Так, Закон №1058-IV доповнено ст. 24-1 Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.

За змістом ч. 2 ст. 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до п.4 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025р. У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 11.08.2025 подала до територіального органу Пенсійного фонду України повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, в якому зазначила, що через збройну агресію російської федерації проти України, розірвання дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, закриття кордонів між даними країнами, у неї немає можливості документально підтвердити нездійснення Російською Федерацією пенсійних виплат за зазначений період. До того ж, наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, щодо підтвердження факту неотримання таких виплат. Повідомлила органам Пенсійного фонду України, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніколи не одержувала та не одержує пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації (а.с. 70).

Проте, вказана обставина не була взята відповідачем до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №2-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Таким чином, встановивши, що позивачем не подано повідомлення про нездійснення республікою Казахстан пенсійної виплати, відповідач повинен був письмово повідомити про це позивача і надати можливість подати таке повідомлення, проте матеріали справи не містять доказів повідомлення заявника про необхідність подати додаткові документи.

Як передбачає ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної у поданих позивачем документах.

Вказане відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ГУ ПФУ в Сумській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.06.1980 по 11.07.1984, з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.06.1980 по 11.07.1984, з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987 підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач 17.10.1988 була прийнята в члени колгоспу "Україна" Чаплинського району Херсонської області у якості завідуючої профілакторієм, а 30.03.1991 звільнена з членів колгоспу згідно ст. 38 КЗпП УРСР. Записи у трудовій книжці здійснені на підставі наказів про прийняття та звільнення з роботи, засвідчені печаткою та підписом відповідальної особи.

Проте, відповідач не врахував період роботи ОСОБА_1 з 17.10.1988 по 30.03.1991 до страхового стажу з підстав відсутності інформації про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів в колгоспі.

Не погоджуючись із таким висновком пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Приписами статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З наведеного вище наведені приписи частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.

Суд враховує доводи позивача стосовно неможливості подання до відповідача довідок на підтвердження про відпрацьований та установлений мінімум вихододнів, оскільки територія на якій знаходився колгосп "Україна" з 24.02.2022 року та до цього часу тимчасово окупована російською федерацією, оскільки в Україні введено воєнний стан.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду роботи в колгоспі не виконувала без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Суд наголошує на неприпустимості покладення на особу тягаря доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у наданих документах про призначення пенсії.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.10.1988 по 13.04.1991.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.08.2025 та провести відповідні виплати, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.08.2025, з урахуванням висновку суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 968,96 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 262140014534 від 19.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, ідентифікаційний код 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 12.06.1980 по 11.07.1984, з 05.12.1984 по 13.04.1987, з 19.05.1987 по 02.07.1987 та з 17.10.1988 по 30.03.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, ідентифікаційний код 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 11.08.2025, з урахуванням висновку суду.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області(40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко