Рішення № 139560942, 08.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Рівне№460/15052/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "МДІ МОТОРС" доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "МДІ МОТОРС" (далі - Позивач) до Рівненської митниці (далі - Відповідач), в якому позивач просить суд про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA204130/2026/000033/2 від 08.06.2026.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

05.06.2026 року декларантом Приватним підприємством «МДІ МОТОРС" до Рівненської митниці була подана митна декларація №26UA204130011424U0 на товар: «Вантажний автомобіль тентований марки OPEL, модель MOVANO, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, календарний рік виготовлення 2021, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 5616,00 Євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт із додатковою угодою; експортну митну декларацію країни відправлення, інвойс, платіжну інструкцію в іноземній валюті про передоплату товару згідно контракту та інвойсу, роздруківку лоту з аукціону щодо вантажного автомобіля тентованого марки OPEL, модель MOVANO, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сертифікат відповідності, експертну довідку, довідку про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, договір-заявку на перевезення вантажу тощо.

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 08.06.2026 року посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями. Наступним повідомленням декларанта повідомлено про неможливість визнання заявленої митної вартості через наявність цінової інформації, відмінної від заявленої. Декларант вважав, що до первинного комплекту документів ним були долучені всі передбачені Митним кодексом України документи, інші у декларанта були відсутні, про що митний орган було проінформовано листом. Подані декларантом до митного оформлення документи та відомості не були взяті до уваги, Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 08.06.2026 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2026/000033/2 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204130/2026/000253. Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204130/2026/000033/2 (та похідним документом Карткою відмови), вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не були надані додаткові документи. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації про митну вартість товарів, митне оформлення яких було проведене за митною декларацією №26UA205050019510U3 від 04.06.2026 із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівня, наявного у ціновій базі даних. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 25 серпня 2026 року було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття Рішення про коригування митної вартості та похідної картки відмови у митному оформленні, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі документи та з`ясовано наступне.

02 січня 2026 року між чеською фірмою «Veacom s.r.o» (як Продавцем) та ПП «МДІ МОТОРС» як Покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №MD-100 (далі Контракт). Предметом Контракту згідно розділу «Предмет контракту» зазначено, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити нові автомобілі та автомобілі, що були у вжитку, сідельні тягачі, причепи, напівпричепи, що були у вжитку, нові і вживані трактори, навантажувачі, автобуси, комбайни, мотоцикли, промислове устаткування, автомобільні деталі, запчастини, пристосування і приналежності, в тому числі кузова для моторних транспортних засобів (далі іменований «Товар») на умовах EXW Praha згідно інвойсу на кожну поставку. Обсяг поставок за цим Договором визначається згідно інвойсу на кожну поставку. Товар згідно з цим Контрактом поставляється партіями (далі - «Партія Товару»). Перелік найменувань кожного виду Товару в Партії Товару, одиниця виміру кожного виду Товару, ціна за одиницю найменування кожного виду Товару в Партії Товару, вартість кожного виду Товару і всієї Партії Товару, кількість кожного виду Товару в Партії Товару, вказується в інвойсах за одиницю Товару. Згідно пункту 1.4. Термін поставки кожної Партії Товару обумовлюється Сторонами в кожному випадку. Загальна вартість цього контракту становить 500 000,00 (п`ятсот тисяч) EUR. Валюта платежу - Євро. Загальна вартість контракту визначається на умовах EXW Praha згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів «Інкотермс». Загальна вартість цього контракту становить 1000000,00 (один мільйон) фунтів стерлінгів. Загальна вартість контракту визначається на умовах EXW і вказується по кожному виду товару в інвойсах. Ціна товару не включає оплату банківських установ, розташованих за межами України, пов`язаних з перерахунком коштів в рахунок оплати товару, що поставляється Продавцем в рамках цього контракту. Такі послуги оплачуються продавцем самостійно.

Розділом 3 Контракту визначено, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом переказу валютних коштів на банківський рахунок Продавця. 3.2. За погодженням сторін, можливі такі види оплати: передоплата за Товар банківським переказом на рахунок Продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок Продавця, оплата товару в розстрочку або післяплата. Додатковою угодою №2 від 06.05.2026 року умови поставки визначені EXW-Bohuhovice.

В рамках даного Договору Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Вантажний автомобіль тентований марки OPEL, модель MOVANO, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, календарний рік виготовлення 2021, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 5616,00 Євро.

Згідно експортної митної декларації №26CZ3000004900PJB3 від 01.06.2026 товар був відправлений Продавцем Покупцеві. Покупцеві був також виставлений інвойс на оплату товару інвойс №20262564 від 07.05.2026, який був оплачений за платіжною інструкцією в іноземній валюті №754 від 20.05.2026 року про передоплату товару, в якій зазначено здійснення оплати згідно контракту №MD-100 від 02.01.2026 та інвойсу №20262564 від 07.05.2026.

Водночас, посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями, які на думку митного органу, могли свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень додаткових витрат.

Зважаючи на той факт, що до первинного комплекту документів декларантом були долучені всі передбачені Митним кодексом України документи, а додаткові документи у декларанта були відсутні, про це було проінформовано митний орган.

Відповідно, 08.06.2026 року митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2026/000033/2 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204130/2026/000253. Згідно приписів статті 55 МКУ, за митною декларацією №26UA204130011611U3 від 09.06.2026 року товар випущений у вільний обіг.

Порівнявши вимоги митного органу із наявними у справі документами, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги №1: «Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу під кодом «2800» від 26.05.2026 №UBN220623 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про продавця, заявленими декларантом» - із даного приводу суд зазначає, що нормами законодавства Євросоюзу не заборонено продаж транспортних засобів від фізичних осіб юридичним та не зобов`язує переоформляти у такому випадку свідоцтво про реєстрацію. Наданий документ підтверджує факт зняття транспортного засобу з обліку для його вивезення за межі Євросоюзу, за його змістом судом не встановлено розбіжностей або вартісних рівнів, відмінних від задекларованих. При цьому відповідачем не обґрунтовано яким саме чином надання документу для зняття транспортного засобу з обліку може піддавати сумніву його дійсну вартість. Крім того, досліджене судом свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.05.2026 № НОМЕР_2 містить вказівку на ПП «МДІ МОТОРС», як на особу, на яку перереєстровано транспортний засіб (частина ІІ). Відповідно до такої підстави коригування митної вартості суд ставиться критично.

Щодо вимоги №2: «Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товари, декларантом надано копію платіжної Інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 20.05.2026 №754, яка не може бути взята до уваги, оскільки не містить визначених підпунктом 13 п.14 Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 підпису(ів) (власноручного (их)/

електронного(их)) відповідальної(их) особи(16) платника, яка(1) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації» - із даного приводу звертаємо суд зазначає, що оскільки платіжна інструкція подавалась до митного оформлення у електронному примірнику, відповідно мокрого підпису платника містити фізично не може. При цьому, згідно дослідженого судом змісту платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 20.05.2026 №754 її зміст дозволяє однозначно ідентифікувати її із вказаною платіжною операцією, оскільки у платіжній інструкції вказані як контракт, так і інвойс, за яким проведено платіж, жодних розбіжностей або неточностей судом у платіжній інструкції не встановлено.

Щодо вимоги №3: «Відповідно до п.3.2. розділу 3 «Умови оплати» Зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (далі Контракту) від 02.01.2026 №МD-100, за погодженням сторін можливі такі види оплати: передоплата за Товар банківським переказом на рахунок Продавця; оплата Товару в розстрочку; оплата за фактом після отримання Товару банківським переказом на рахунок продавця; післяплата. Однак, в жодному з документів, поданих до митного оформлення не зазначена інформація передбачена цим пунктом, стосовно умов оплати» - судом досліджено зміст платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 20.05.2026 №754 та встановлено, що у графі «Призначення платежу» вказано «Передоплата за автомобіль згідно контракту №MD-100 від 02.01.2026 та інвойсу №20262564 від 07.05.2026, що узгоджується із приписами контракту, відповідно таке твердження відповідача спростоване матеріалами справи.

За змістом вимоги №4: «Відповідно до п.3.3. розділу 3 «Умови оплати» Контракту від 02.01.2026 № MD-100, за загальним правилом оплата Товару здійснюється Покупцем не раніше закінчення дії терміну цього Контракту виключно після отримання письмової вимоги про оплату від Продавця. Таким чином, слід зазначити, що розділ 3 «Умови оплати» Контракту від 02.01.2026 № MD-100 містить суперечливі відомості щодо оплати Товару» - суд погоджується із позицією позивача, що контракт є вільним волевиявленням сторін господарських відносин, визначає різновиди способів оплати, один із яких був використаний сторонами у даному випадку, відповідно жодних суперечностей такий розділ не містить, поданим до митного оформлення документам не суперечить.

За вимогою №5: «До декларації додано документ під кодом 4301 Договір-заявка на перевезення вантажу від 26.05.2026 №8/10 (надалі «Заявка») на підставі договору від 03.12.2024 №№03. В поданих до митного оформлення документах відсутній договір від 03.12.2024 №03» - суд погоджується, що подання такого договору не передбачене нормами Митного кодексу України, відповідно посадова особа виходить за межі визначених повноважень у даній вимозі. До комплекту документів долучені довідка про транспортні витрати №8/10 від 03.06.2026, рахунок на оплату транспортних витрат №8/10 від 03.06.2026, договір-заявку на перевезення вантажу №10 від 26.05.2026, які дозволяють чітко встановити вартість перевезення та у яких судом не встановлено розбіжностей між собою або із рештою товаросупровідних документів. Відповідно таку підставу для коригування митної вартості суд належною не вважає.

За наступною вимогою: «Не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2026 №26CZ3000004900PJB3, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт та не зазначено умов поставки» - із даного приводу суд керується правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14, згідно якої експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. Крім того, суд погоджується, що експортна митна декларація надана у електронному вигляді, відповідно жодних відтисків мати не може. Всі дані у декларації №26CZ3000004900PJB3 кореспондуються із рештою товаросупровідних документів, розбіжностей судом не встановлено.

Також відпоівдачем вказано, що правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом №599, передбачено транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для якою здійснювався випуск витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, до митного розрахунку зазначених витрат використовують про оформлення банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, однак їх не надано. Водночас, подання таких документів не передбачено Митним кодексом України. Суд вважає, що подані до митного оформлення довідка про транспортні витрати №8/10 від 03.06.2026, рахунок на оплату транспортних витрат №8/10 від 03.06.2026, договір-заявка на перевезення вантажу №10 від 26.05.2026 дозволяють чітко встановити вартість перевезення та жодних розбіжностей між собою або із рештою товаросупровідних документів не містять.

Таким чином, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами, а єдиною підставою для коригування митної вартості стала наявність у митного органу цінової інформації про вартість товару, оформленого за митною декларацією №26UA205050019510U3 від 04.06.2026. Суд також звертає увагу на той факт, що вказана митна декларація не може вважатись коректною для порівняння у даному випадку, оскільки відрізняється, країною походження, взагалі не містить умов поставки, крім того суд однозначно не вважає адекватним порівняння імпорту автомобіля марки LEXUS з США із імпортом автомобіля марки OPEL з Чеської Республіки.

Судом також досліджено вимоги митного органу №177916 від 08.06.2026 (згенеровано о 13:36:59) та №177916 від 08.06.2026 (згенеровано о 13:40:28) і встановлено, що вони дійсно були згенеровані із різницею менше чотирьох хвилин після формування первинних вимог та до можливості подання декларантом будь-яких додаткових документів, що свідчить про формальний характер вимоги та начебто «сумнівів» у дійсній вартості товару.

Дослідивши матеріали справи суд критично ставиться до тверджень відповідача про наявність таких розбіжностей, які могли вплинути на рівень митної вартості, та доходить висновку, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

Суд вважає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що єдиною фактичною підставою для здійснення коригування митної вартості лишається наявність у митниці цінової інформації, відмінної від заявленої декларантом. Суд вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.

У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об`єктивності та правомірності коригування митним органом митної вартості за спірною поставкою.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 05.06.2026 року №26UA204130011424U0 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 05.06.2026 року №26UA204130011424U0 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 МК України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 МК України.

Разом з тим, обґрунтованість наведених митним органом у графах 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару причин для витребування додаткових документів у позивача та, відповідно, наявності сумніву в правильності визначення останнім митної вартості товару не підтвердилася в ході розгляду справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини першої та третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів з англійської та польської мови на українську мову, були надані позивачу ПП «Бюро перекладів «АДВАНС». На підтвердження отриманих послуг, суду надано рахунок №74-26 від 03.08.2026 року за перекладацькі послуги, всього на суму 2800,00 грн; платіжну інструкцію №162605508 від 04.08.2026 на суму 2800,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за послуги письмового перекладу згідно рахунку №74-26 від 03.08.2026р. без ПДВ».

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 3328,00 грн. грн. відповідно до платіжної інструкції №162605509 від 04.08.26, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "МДІ МОТОРС" до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2026/000033/2 від 08.06.2026 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДІ МОТОРС" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на переклад документів в сумі 2800,00 грн. (дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "МДІ МОТОРС" (вул. Відінська, 8, оф. 21, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 35616759)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля