Рішення № 139560204, 08.09.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/187/26

Номер провадження 2/749/284/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Павленко В. В.

прокурора Матруханова Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Сновськ справу за позовом органу опіки та піклування Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, інші особи: Корюківська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

10.02.2026 р. орган опіки та піклування Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є матір`ю-одиначкою малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька якої внесені згідно з частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Одразу після народження дитини відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків: під час перебування немовляти в обласній дитячій лікарні матір її не відвідувала, а 22.05.2025 р. написала заяву про тимчасове влаштування доньки до КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія», де дитина цілодобово перебуває й дотепер. За час перебування доньки в закладі відповідач відвідала її лише один раз, не цікавилася її долею, не телефонувала та не брала участі в її утриманні, що зумовило складання 09.12.2025 р. акта про покинуту дитину.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного захворювання (помірна розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими розладами). Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 19.11.2025 р. № 292 відповідач має повну нездатність до самообслуговування, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Окрім того, актами обстеження житлово-побутових умов зафіксовано повну відсутність умов для проживання дитини (антисанітарія, відсутність скління у вікнах, продуктів харчування, дитячого ліжка та речей).

У зв`язку з вищевикладеним, розпорядженням голови Сновської міської ради від 12.12.2025 р. малолітній ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Оскільки профілактична робота Служби у справах дітей позитивних наслідків не дала, а відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх обов`язків, орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, що повністю відповідає інтересам малолітньої дитини.

Справу передано головуючому судді 10.02.2026 р.

19.02.2026 р. отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 19.02.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.03.2026 р.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 р. відкладено підготовче засідання до 09.04.2026 р. з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 09.04.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2026 р.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 05.05.2026 р. відкладено розгляд справи до 02.06.2026 р. з метою повторного виклику відповідача.

02.06.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в іншому провадженні.

23.06.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з повідомленням про замінування суду.

23.07.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 18.08.2026 р. залучено до участі у справі прокурора Корюківської окружної прокуратури. Оголошено перерву у судовому засіданні до 08.09.2026 р.

Позивач, відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися. Повідомлялися про день, час та місце розгляду справи належним чином. Відповідач повідомлена в тому числі шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влада України.

Прокурор в судовому засіданні висловила думку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, з урахуванням досліджених у справі обставин, це буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 р. здійснено перехід до заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 5) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 03.06.2025 р. № 00051572757 (а. с. 6).

22.05.2025 р. відповідач написала заяву на тимчасове влаштування дитини до КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія». Згідно повідомлення даного закладу малолітня дитина ОСОБА_2 06.06.2025 р. зарахована на цілодобове перебування, де перебуває і на даний час.

11.12.2025 р. наказом № 48 Служби у справах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була взята на первинний облік як дитина, позбавлена батьківського піклування.

12.12.2025 р. розпорядженням № 204 голови Сновської міської ради малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідач перебуває на обліку у лікаря психіатра КНП «Сновська центральна районна лікарня». Вона є особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного захворювання. Основний діагноз: помірна розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими розладами, що призводить до соціально-трудової дезадаптації (довідки від 21.05.2025 р. № 02-360 та від 14.11.2025 р. № 284). Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, від 19.11.2025 року № 292 ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Згідно з висновком органу опіки та піклування - Сновської міської ради від 30.01.2026 р. № 01-06/273, підтверджено доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки та піклування виходив із того, що матір-одиначка свідомо самоусунулася від виховання та утримання дитини одразу після її народження, залишивши немовля в лікарні, а згодом влаштувавши її до будинку дитини, де відвідала доньку лише один раз. Окрім того, актами обстеження зафіксовано повну відсутність належних побутових умов для дитини та антисанітарію в помешканні матері. Також врахувано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного захворювання, а за висновком ЛКК від 19.11.2025 р. № 292 вона через тривалу хворобу повністю нездатна до самообслуговування, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Оскільки профілактична робота не дала позитивних результатів, а малолітній дитині вже надано статус позбавленої батьківського піклування, орган опіки дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 зазначив, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Підсумовуючи встановлені у даній справі обставини, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 повністю самоусунулася від виховання, утримання та догляду за своєю малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не цікавиться долею дитини, яка наразі перебуває на цілодобовому забезпеченні в державному закладі, не відвідує її та ігнорує профілактичну роботу уповноважених органів, що свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. Окрім того, за висновками медичних комісій, відповідач має хронічне психічне захворювання та є особою з інвалідністю II групи, що зумовлює її повну нездатність до самообслуговування і додатково перешкоджає належному виконанню батьківських функцій.

Відтак у суду відсутні підстави для неврахування висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Також необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зі змісту ч. 1 ст. 182 СК України вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини перелічені в ч. 1 ст. 182 СК України обставини даної справи і вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки при зверненні до суду орган опіки не сплачував судовий збір, тому суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за одну позовну вимогу немайнового характеру при поданні позову (стосовно позбавлення батьківських прав без урахування позовних вимог про стягнення аліментів, позаяк вирішення цього питання судом є імперативною вимогою положень ст. 166 СК України).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов органу опіки та піклування Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, інші особи: Корюківська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь тієї фізичної або юридичної особи, куди буде влаштована дитина, аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову: 10 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1331, 20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Сновським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя М. В. Кравчук

(Повний текст рішення складено 08.09.2026 р.)