Рішення № 139560115, 07.09.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/190/26

Єдиний унікальний номер 741/1447/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40953,58 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 липня 2024 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 4839904. Цей договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який направляється на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами і правилами надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті.

22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22042025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників від 22 квітня 2025 року до договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40953,58 грн, з яких: 7999,99 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 28953,59 грн сума заборгованості за процентами, 4000 грн сума заборгованості за штрафами.

Усупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22 квітня 2025 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 4839904 у сумі 40953,58 грн, яку позивач і просив стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 03 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкладено розгляд справи до 02 березня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача Макарової Л.В. про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 картки банку (рахунку), відкритого станом на 26 липня 2024 року; інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; інформації щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 8000 грн у період з 26 липня 2024 року по 29 липня 2024 року; виписку по картці банку (рахунку) № НОМЕР_1 за період 26 липня 2024 року по 26 серпня 2024 року; розгляд справи відкладено до 18 травня 2026 року задля отримання витребуваних доказів.

02 квітня 2026 року судом отримані з АТ КБ «ПриватБанк» витребувані докази.

18 травня 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючого судді Крупини А.О. у щорічній відпустці, розгляд справи призначено на 07 вересня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, 15 жовтня 2025 року подав до суду заяву, у якій просив судове засідання проводити без участі представника позивача, позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Крім цього, у позовній заяві представник товариства не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання втретє не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою місця реєстрації в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача до суду повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 07 вересня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом установлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4839904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а. с. 6-16).

Відповідно до п. 1.1 указаного договору укладання цього договору сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб сайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з п. 1.2 указаного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 гривень.

Відповідно до п. 1.3 указаного договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно з п. 1.4 указаного договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день і застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Знижена процентна ставка становить 0,15% за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 24.08.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Денна процентна ставка за цим договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 1,388%.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 26.07.2024 або 27.07.2024.

Згідно з п. 6.3. кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 6.4. кредитного договору у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.

Відповідно до п. 9.7.1. указаного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС.

Відповідно до п. 9.9 цього договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Договір № 4839904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 32002 26.07.2024 о 10:16:44 (а. с. 16, зворот). Також за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 32002 відповідач підписав Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яким є таблиця обчислення вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 20). Крім того, відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 78614 підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а. с. 17-19).

Окрім того, 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору № 4839904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 (а. с. 21-24).

Відповідно до п. 1.2 указаного додаткового договору сторони домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором, складає 3000 гривень.

Указаним додатковим договором внесено зміни у п. 1.2. договору та викладено його у такій редакції:

«1.2. на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 8000 гривень.».

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.3 указаного договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно з п. 1.5. указаного додаткового договору строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються немінними, відповідно до п. 1.3 договору.

Згідно з п. 1.6. указаного додаткового договору за користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п. 1.4. договору з урахуванням зміненої суми кредиту за договором.

Відповідно до п. 2.1. додаткового договору товариство протягом двох робочих днів з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Дати надання додаткової суми кредиту: 26.07.2024 або 27.07.2024.

Згідно з п. 3.2. додаткового договору усі інші умови договору, не змінені цим додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Відповідно до п. 3.4. указаного додаткового договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений у договорі.

Додатковий договір до договору № 4839904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 67374 26.07.2024 о 22:06:35 (а. с. 22, зворот). Також за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 67374 відповідач підписав Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яким є таблиця обчислення вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 26). Крім того, відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 67374 підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткового договору № 4839904-Т1 до Договору про споживчий кредит № 4839904 авід 26.07.2024 (стандартизована форма) (а. с. 23-25).

Підписавши кредитний договір з додатками та додатковий договір до кредитного договору з додатками, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22042025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників (а. с. 33-35).

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передало в повному об`ємі, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 2666, після чого від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників, і фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 36).

Платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» № 706 від 25 квітня 2025 року підтверджується, що за відступлення права вимоги за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 2110880,92 грн (а. с. 37).

Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4839904 в загальній сумі 40953,58 грн, з яких: 7999,99 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 28953,59 грн сума заборгованості за процентами; 4000 грн сума заборгованості за штрафами (а. с. 38).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4839904 від 26.07.2024, складеним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» за період з 26.07.2024 по 22.04.2025, заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 40953,58 грн, з яких: 7999,99 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 28953,59 грн сума заборгованості за нарахованими процентами; 4000 грн штрафні санкції. При цьому, відповідачем 21.08.2024 сплачено за кредитом 0,01 грн у рахунок тіла кредиту та 319,50 грн на погашення процентів (а. с. 30-32).

Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Судом встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 4839904 від 26.07.2024 з урахуванням додаткового договору до нього містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту 8000 грн, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, тобто всі основні умови кредитування. Указаний договір та додатковий договір з додатками (графіками платежів) підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, у кредитному договорі сторони погодили суму кредиту, строки кредиту, розмір процентної ставки за 1 день користування кредитними коштами.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору № 4839904 від 26.07.2024.

Так, при укладенні вказаного кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону первісним кредитором було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписав кредитний договір та додатковий договір до кредитного договору.

Крім того, відповідач частково сплачував заборгованість, тобто вчиняв конклюдентні дії, які свідчать про визнання ним боргу.

Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21, і така практика є усталеною.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 4839904 від 26.07.2024 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Виконання первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань з надання відповідачеві кредитних коштів у сумі 8000 грн двома траншами 5000 грн та 3000 грн за кредитним договором № 4839904 від 26.07.2024 підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» № 20250422-1148 від 22 квітня 2025 року, яке свідчить про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.07.2024 о 22:07:19 на суму 3000 грн, призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 28), а також повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2204 від 22 квітня 2025 року, яке свідчить про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.07.2024 о 10:18:13 на суму 5000 грн, номер картки НОМЕР_3 , призначення платежу: зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 (а. с. 29).

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у своїй відповіді від 23 березня 2026 року повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 . По рахунку зарахування 8000 грн за період 26.07.2024-26.08.2024 відсутнє (а. с. 116). Однак, із наданої суду АТ КБ «ПриватБанк» виписки про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 за період з 26.07.2024 по 26.08.2024, судом установлено, що 26 липня 2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 5000 грн, деталі операції: IPAY_CREDIT_MC1, Banderu 9, а також зараховано 3000 грн, деталі операції: Р2Р_LI_CR, KYIV (117-119).

Дата та суми зарахувань на картковий рахунок ОСОБА_1 співпадають із датою укладення кредитного договору та додаткового договору до нього та сумами кредитних коштів, визначених вказаними договорами.

Тобто вказані докази у своїй сукупності повністю підтверджують виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед відповідачем з надання кредитних коштів в загальній сумі 8000 грн.

Натомість ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору кошти своєчасно та в повному обсязі не вносив, станом на день подачі позову до суду борг за кредитним договором не повернув.

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови укладеного кредитного договору, суму отриманих кредитних коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором у розмірі 7999,99 грн.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача, яка підлягає стягненню, та правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з того, що позивач, крім заборгованостей за основною сумою боргу в розмірі 7999,99 грн, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 28953,59 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, судом установлено, що відсотки за кредитним договором № 4839904 від 26.07.2024 нараховані за період з 26.07.2024 по 22.04.2025 (за 271 кал. день), тобто в межах строку кредитування, визначеного в п. 1.3 кредитного договору. При цьому, проценти нараховані за зниженою процентною ставкою 0,15 % у день від суми кредиту протягом перших 30 днів строку користування кредитом (з 26.07.2024 по 24.08.2024) та за стандартною процентною ставкою 1,499 % у день від суми кредиту протягом решти періоду (з 25.08.2024 по 22.04.2025, тобто за 241 день), що відповідає п. п. 4.1, 4.2 кредитного договору.

У кредитному договорі № 4839904 від 26.07.2024 сторонами погоджено сплату процентів за зниженою процентною ставкою 0,15 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується до 24.08.2024 року (включно), та за стандартною процентною ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах строку кредиту.

Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про споживчий кредит № 4839904 укладений між сторонами 26 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то в ньому повинні бути враховані положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 % в день. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,5 % в день є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору.

Отже, суд приймає розрахунок заборгованості за відсотками, здійснений первісним кредитором, тільки в межах періоду з 26.07.2024 по 24.08.2024 на суму 36 грн (з урахуванням сплати відповідачем у цей період 319,50 грн).

А за період з 25.08.2024 по 22.04.2025 суд з урахуванням умов договору та норм чинного на час виникнення правовідносин законодавства, що встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки не більше 1 % у день, уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками.

Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 7999,99 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування тривалістю 241 день, заборгованість відповідача по відсотках за цей період становить 19279,98 грн (7999,99 грн * 1%*241 день).

Отже, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за кредитним договором № 4839904 від 26.07.2024 у сумі 19315,98 грн (36 грн + 19279,98 грн).

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за штрафами в розмірі 4000 грн, суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача пені та штрафів, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 26 липня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування пені та штрафів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України пеня та штрафи з відповідача за прострочення сплати грошових зобов`язань у сумі 4000 грн стягненню не підлягають.

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконав належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7999,99 грн та за відсотками в розмірі 19315,98 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 27315,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2019,68 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 66,70 %).

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 639, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст. ст. 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором № 4839904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 в розмірі 27315 (двадцять сім тисяч триста п`ятнадцять) грн 97 коп., яка складається із 7999,99 грн заборгованості за основною сумою боргу, 19315,98 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн 68 коп. у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 7 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА