Ухвала суду № 139559948, 08.09.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/931/26

Провадження № 1-кп/730/62/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ніжині Чернігівської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, працюючого у ФОП « ОСОБА_8 » водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівській області від 08.12.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289; ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Борзнянського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289 КК України.

У судовому засіданні 08 вересня 2026 прокурор заявив та підтримав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися під час обрання та попереднього продовження запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати.

Як зазначено у клопотанні, а також прокурором в судовому засіданні, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , 18.02.2026, близько 00 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9 здійснив два постріли, з невстановленої огнепальної зброї, у ділянку грудної клітки та голови потерпілого. Внаслідок здійснених пострілів ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості мають ознаки ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості та перебувають у прямому причинно- наслідковому зв`язку з фактом настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, ОСОБА_4 , приблизно о 01 год. 00 хв., 18.02.2026, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, що вказаний транспортний засіб не належить йому на праві власності, перемістив тіло ОСОБА_9 до зазначеного автомобіля, сів за кермо, запустив двигун та поїхав від вказаного господарства, за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Комарівка, вул. Захисників України, буд. 35, у напрямку с. Берестовець, Ніжинського району, Чернігівської області. Рухаючись автомобільною дорогою між селами Комарівка та Берестовець, Ніжинського району, Чернігівської області, ОСОБА_4 спрямував автомобіль у сніговий насип, де залишив його біля перехрестя з автодорогою на село Іллінці, Ніжинського району Чернігівської області, за географічними координатами: 51.249670906419446 північної широти та 32.17167557193995 східної довготи.

Після цього, у період часу з 01 год. 00 хв. до 04 год. 00 хв. 18.02.2026, ОСОБА_4 використав заздалегідь підготовлені ємності з горючою сумішшю та сірники, розлив горючу суміш у салоні автомобіля та підпалив її, внаслідок чого виникла пожежа. У результаті підпалу пошкоджено автомобіль марки «ZAZ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим потерпілій ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 93 109 гривень 60 копійок.

Прокурор вважає, що наявні та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий та тяжкі злочини. За їх вчинення, за сукупністю, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. З огляду на тяжкість інкримінованих діянь, невідворотність покарання та усвідомлення можливості призначення реального тривалого строку позбавлення волі, існує обґрунтований ризик того, що обвинувачений може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності. Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, притягувався до кримінальної відповідальності за незаконне поводження з вогнепальною зброєю. Крім того, вказаний ризик підтверджується поведінкою обвинуваченого після вчинення інкримінованого злочину. Так, з метою його приховування та уникнення затримання за ч. 1 ст. 115 КК України, обвинувачений на автомобілі потерпілої вивіз тіло ОСОБА_9 за межі с. Комарівка Ніжинського району Чернігівської області, де намагався його підпалити, що свідчить про вжиття заходів для уникнення викриття та відповідальності. З урахуванням наведеного, сукупність зазначених обставин дає достатні підстави вважати, що ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним, обґрунтованим та таким, що продовжує існувати;

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілу та свідків, є обґрунтованим та підтверджується конкретними обставинами кримінального провадження. Зокрема, обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно відомі анкетні дані та місце проживання потерпілої, а також свідків. Більше того, встановлено, що окремі свідки були безпосередніми очевидцями подій після вчинення кримінального правопорушення та, зокрема, допомагали обвинуваченому переміщувати тіло потерпілого до автомобіля. При цьому обвинувачений звертався до них із проханням не повідомляти про зазначені обставини жодним особам, що свідчить про його намагання вплинути на їхню поведінку та приховати обставини вчиненого. За таких умов, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, існує реальна можливість продовження незаконного впливу на свідків та потерпілу, шляхом умовлянь, залякування, шантажу або підкупу з метою спонукання їх до відмови від надання показань, ухилення від участі у судових засіданнях або надання завідомо неправдивих показань. З огляду на те, що свідки на даний час судом не допитані, існує обґрунтований ризик зміни ними показань під впливом обвинуваченого, що може унеможливити встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення;

- ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, обґрунтовується тим, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він матиме реальну можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на створення штучних доказів своєї непричетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а також спонукати осіб, які не були очевидцями подій, до надання показань на підтвердження завідомо неправдивих версій подій. Така поведінка узгоджується з раніше встановленими обставинами щодо намагання обвинуваченого приховати сліди злочину та впливати на інших осіб, що свідчить про наявність у нього реальної здатності та наміру перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні;

- ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, що безпосередньо посягає на суспільні відносини, що забезпечують охорону життя та здоров`я особи, проти власності та експлуатації транспорту, у період іспитового строку, що вказує на небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та у подальшому останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду кримінального провадження. Застосування більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобіганню спробам переховуватися від органу досудового розслідування, суду, впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню інших злочинів, тобто запобіганню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_4 є судимим, а його попереднє засудження не призвело до зміни моделі поведінки. Це підтверджує стійкість злочинних нахилів та підвищену ймовірність рецидиву у разі перебування на волі.

Тому, враховуючи зазначені ризики, інший (більш м`який) запобіжний захід застосувати не можливо, оскільки враховуючи репутацію обвинуваченого, відсутність законних джерел для існування запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, також в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру, тому запобіжний захід у вигляді особистої поруки обрати неможливо. Домашній арешт також не забезпечить належне виконання ОСОБА_4 покладених процесуальних обов`язків, оскільки за наявності наведених вище ризиків його перебування на волі створюватиме реальну можливість для переховування від органів досудового розслідування та суду, а також для вчинення нових умисних протиправних дій. У цих умовах домашній арешт не може вважатися достатнім та ефективним засобом запобігання зазначеним ризикам.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо подовження обвинуваченому строку дії

запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Запобіжні заходи належать до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду такого клопотання суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Для його продовження суд має встановити, що заявлені ризики продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе їм запобігти, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_4 18.02.2026 о 23 год. 25 хв. затримано на підставі ст. 208 КПК України та 19.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

ОСОБА_4 26.02.2026 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 України.

ОСОБА_4 03.06.2026 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 України.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2026 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2026 стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2026 стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового засідання, що не може перевищувати 06.08.2026 включно.

17.06.2026 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Борзнянського районного суду для розгляду.

17 червня 2026 до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Чернігівської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289 КК України.

18 червня 2026 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.

24 червня 2026 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2026 року стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Розглядаючи клопотання прокурора, суд перевіряє, чи продовжують існувати заявлені ризики, наскільки вони є реальними та чи можуть більш м`які запобіжні заходи забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому, суд враховує наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення (п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Наявність ризику у розумінні ст. 177 КПК України не потребує доведення того, що відповідна дія обов`язково буде вчинена, однак має ґрунтуватися на конкретних обставинах, які свідчать про реальну можливість такої поведінки в майбутньому.

Суворість можливого покарання сама по собі не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, однак може враховуватися у сукупності з іншими відомостями про особу обвинуваченого та його поведінку.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність чотирьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ризик переховування обвинуваченого від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Оцінюючи цей ризик, суд враховує тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, можливість призначення у разі доведення винуватості тривалого строку позбавлення волі, дані про його особу, а також обставини поведінки після події, викладені у клопотанні прокурора.

Зокрема, сторона обвинувачення посилається на те, що після події ОСОБА_4 перемістив тіло потерпілого за межі населеного пункту та вчинив дії, спрямовані на знищення слідів шляхом підпалу автомобіля. Не вирішуючи питання доведеності обвинувачення по суті, суд враховує наведені дані саме для оцінки процесуального ризику.

Наведені обставини у сукупності дають достатні підстави вважати ризик переховування від суду реальним і таким, що продовжує існувати.

Також суд вважає таким, що продовжує існувати, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Оскільки свідки станом на час розгляду клопотання судом безпосередньо не допитані, ризик впливу на них зберігає актуальність до моменту отримання судом їх показань. Цей висновок додатково підсилюється наведеними у клопотанні даними про попередні звернення обвинуваченого до окремих осіб із проханням не повідомляти про обставини події.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що припущення про можливе створення штучних доказів або спонукання інших осіб до надання неправдивих показань значною мірою перетинаються з ризиком незаконного впливу на свідків та не наведені як окремі конкретні дії, які обвинувачений може реально вчинити на цій стадії провадження. Тому цей ризик сам по собі не отримав достатнього самостійного підтвердження. Водночас це не впливає на висновок суду щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується і з доводами прокурора щодо збереження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень протягом нетривалого часу після його засудження вироком від 08.12.2025 року та в період іспитового строку.

За наведених обставин попереднє засудження та застосований до нього іспитовий строк не дають достатніх підстав вважати, що перебування обвинуваченого на волі саме по собі забезпечить його належну процесуальну поведінку та усуне ризик нового правопорушення.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту суд бере до уваги сукупність установлених ризиків, характер інкримінованих діянь та наведені відомості про поведінку обвинуваченого.

При цьому суд не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 , не оцінює докази з точки зору їх достатності та допустимості для постановлення вироку, а враховує матеріали лише в обсязі, необхідному для вирішення питання про запобіжний захід.

Особисте зобов`язання та особиста порука не забезпечують достатнього контролю за поведінкою обвинуваченого за наявності встановлених ризиків. Домашній арешт, навіть із застосуванням електронного засобу контролю, не усуває можливості незаконного контакту зі свідками та потерпілою і не є достатнім для нейтралізації сукупності ризиків, установлених судом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 12 КПК України, за змістом яких право на свободу та особисту недоторканність може бути обмежене лише на підставах і в порядку, встановлених законом, а тримання під вартою має залишатися винятковим заходом.

З часу постановлення ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 22.07.2026 обставин, які б свідчили про істотне зменшення встановлених ризиків або про можливість їх нейтралізації більш м`яким запобіжним заходом, суду не наведено. Навпаки, ризик впливу на свідків залишається актуальним, оскільки вони судом ще не допитані, а ризики переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на наведені вище обставини не втратили реального характеру.

Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України та встановлених ризиків суд доходить висновку про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 діб, тобто до 06 листопада 2026 року включно.

За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України суд, постановляючи ухвалу про тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, який спричинив загибель людини.

ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. Враховуючи характер обвинувачення, сукупність установлених ризиків та висновок про недостатність більш м`яких заходів, суд вважає, що визначення застави у цьому випадку не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому підстав для визначення її розміру не вбачає.

Враховуючи викладене, прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів. За таких обставин клопотання про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197, 199, 315, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 06.11.2026 включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали негайно направити до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1