Ухвала суду № 139559705, 08.09.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/2488/26

Номер провадження 1-кп/585/406/26

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

08 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду м. Ромни матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12026200470000301 від 06.05.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

встановив:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12026200470000301 від 06.05.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості укладену 15.06.2026 року між стороною обвинувачення та стороною захисту по справі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник підтримали позицію прокурора та наполягали на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Представник потерпілої сторони Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області ОСОБА_6 не заперечувала щодо затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд, заслухавши думку сторін провадження, вивчивши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про відмову в її затвердженні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно п.1) ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Відповідно до ч.1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.

За матеріалами справи ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Згідно змісту обвинувального акту ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0, 1865 га комунальної форми власності (географічні координати 55, 97500 43 60833) в с. Мельники на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області шляхом переорування з метою подальшого вирощування сільськогосподарської продукції.

Самовільно зайнята земельна ділянка площею 0, 1865 га комунальної форми власності (географічні координати 55, 97500 43 60833) в с. Мельники розташована у водоохоронній зоні прибережній захисній смузі річки Сула, яка є лівою притокою річки Дніпро і відноситься до середніх річок та має ширину прибережної захисної смуги 50 м.

За умовами угоди сторонами на підставі ст. 69 КК України погоджено покарання за ч.2 ст. 197-1 КК України у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 5100 грн.

За умовами угоди на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання визнано, те, що ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість, зізнався у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдану правопорушенням шкоду, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання.

Однак, суд заслухавши в судовому засіданні обвинуваченого та враховуючи матеріали справи не визнає ці обставини як такі що пом`якшують покарання.

Зокрема під час судового засідання щодо розгляду укладеної угоди ОСОБА_4 не продемонстрував суду ані щирого жалю з приводу вчиненого кримінального правопорушення, ані негативної оцінки та осуду власної протиправної поведінки, а також готовності понести заслужене покарання.

Крім того, згідно п.3) ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 197-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів (ч.4 ст. 12 КК України), санкція за яким передбачає покарання обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Суд вважає, що характер інкримінованого діяння, не дають суду підстав дійти висновку про те, що узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 5100 грн. відповідає ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення та інтересам суспільства.

За таких обставин, оскільки умови укладеної угоди між сторонами по справі суперечать вимогам цього Кодексу в частині призначеного покарання, зокрема ст. 69 КК України, та є невідність умов угод інтересам суспільства, суд на підставі п. 1), 2) ч. 7 ст. 474 КПК України вважає за необхідне в затвердженні угоди відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 468, 470, 474 КПК України, суд

постановив:

У затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12026200470000301 від 06.05.2026, відмовити.

Продовжити судове провадження у даній справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1