Ухвала суду № 139559657, 07.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4917/24

1-кп/583/71/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

представниці потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 / в режимі відео конференції/,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2024 року за №12024200460000640, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Целінограда Целіноградської області Казахстан, громадянина України, з професійно технічною освітою, розлученого, фізичної особи-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 27 вересня 2024 року перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області в останнє 20 липня 2026 року до 17 вересня 2026 року без визначення розміру застави.

07 вересня 2026 року прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке мотивує тим, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 14 вересня 2024 року, проте закінчити судовий розгляд до вказаної дати неможливо, оскільки стороною захисту заявлено клопотання про допит слідчого та інших свідків. Вказав, що ризики, які існували на час застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу зменшилися, але не перестали існувати, на даний час існує більше двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, це переховування від суду та покарання, яке загрожує обвинуваченому, який залишив місце події після ДТП, незаконний вплив на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Ці ризики обґрунтовуються тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_5 в разі доведення факту вчинення кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри, характер та наслідки інкримінованого злочину, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, відомостями про особу обвинуваченого, його матеріальний стан та стан здоров`я. Вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому для забезпечення запобігання вказаним ризикам просив клопотання задовольнити / Т. 8 а.с. 148-149/.

Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, вважає, що ризики не зменшилися та не перестали існувати.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 , яка була залучена судом в зв`язку з відсутністю адвоката ОСОБА_9 , в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання та вказала, що докази винуватості ОСОБА_5 не є беззаперечними, винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК не доведена. Вважає, що ризики, на які вказує прокурор, є необґрунтованими, оскільки прокурор посилається на тяжкість покарання, ризик спливу на свідків та потерпілу не підтверджено, так як вони допитані в судовому засіданні, а ті, що заявлені стороною захисту, на них ОСОБА_5 не може здійснювати ніякого впливу. Перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння теж є недоведеною ознакою. Вважає, що є підстави для зміни обвинуваченого захисту на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні подав письмове заперечення на клопотання прокурора, в якому вказав, що прокурор не враховує фактичні результати вже проведеного судового розгляду, змісту безпосередньо досліджених судом доказів, показань свідків та обставини, зафіксовані технічними засобами судових засідань. Твердження прокурора про беззаперечність здобутих доказів вини є передчасним та не відповідає перебігу судового розгляду. Запобіжний захід не може перетворюватися на форму попереднього покарання до ухвалення вироку суду, а твердження про доведеність вини не може підміняти аналіз реальних і актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Результати допиту свідка обвинувачення ОСОБА_10 підлягають оцінці з урахуванням умов сприйняття ДТП та конфлікту із ОСОБА_5 . Обставини щодо автомобіля цього свідка Ауді ставлять під сумнів категоричність висновку прокурора про незмінність та беззаперечність доказової бази. Ризик незаконного впливу на свідків істотно зменшився з їх безпосереднім допитом судом. Реалізація стороною захисту права на виклик та допит свідків не може тлумачитися як створення штучних доказів, цей ризик є припущенням, а не встановленою обставиною. Посилання на залишення місця ДТП не доводить актуального ризику переховування від суду у вересні 2026 року. Прокурор не пояснив яким чином після дослідження доказів ризики можуть збільшуватися. Навпаки під час судового розгляду об`єктивно зменшується частина процесуальних ризиків, так як речові та письмові докази перебувають в матеріалах провадження, значна частина свідків допитана судом, показання зафіксовані, можливість впливати на процес збирання доказів досудового розслідування фактично вичерпана. Це клопотання повторює аргументацію попередніх. Прокурор не довів неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. . Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід такий як цілодобовий домашній арешт / Т. 8 а.с. 155-160/.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 просив застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, за ч. 3 ст. 286-1 КК є тяжким, його наслідком є загибель малолітньої дитини.

Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Суд вказує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим вказаних дій. Кримінальний процесуальний Кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково / поза всяким сумнівом/ здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так суд погоджується з прокурором про наявність ризику переховування, який обґрунтовано не тільки тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286-1 КК України, а і його наслідками у виді загибелі малолітньої дитини та особою обвинуваченого, який є неодруженим, не має утриманців, досяг пенсійного віку, є фізичною особою підприємцем, за станом здоров`я може утримуватися під вартою. Тому наявні підстави припускати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.

Цей ризик зі спливом часу зменшився, проте не втратив своєї актуальності.

Суд вважає доведеним ризик здійснення впливу на свідків та потерпілу, оскільки стороною захисту заявлено клопотання про допит свідків /слідчого, понятих та інших/, на яких може бути здійснено вплив з боку обвинуваченого шляхом залякування, підкупу та інших дій, для зміни або дачі показань, які вигідні стороні захисту. Крім цього потерпіла має побоювання впливу на неї, оскільки обвинувачений змінив свої показання. Тому цей ризик теж є актуальним.

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення суд зазначає про таке.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 , не вирішується питання щодо його винуватості, а лише щодо обґрунтованості підозри та наявних ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини факти, які формують підозру, не обов`язково повинні досягати рівня, необхідного для обґрунтування обвинувального вироку або навіть пред`явлення обвинувачення / рішення у справ Murray v. the United Kingtom від 28.10.1994/ заява № 14310/88/, параграф 55/. Ухвалюючи рішення про тримання особи під вартою суддя оцінює наявні дані у сукупності, щоб установити, чи існують prima facie / на перший погляд/ підстави для підозри обвинуваченого у вчиненні злочину; ухвалюючи ж вирок наприкінці судового розгляду, суддя повинен оцінити чи достатньо доказів, наданих і досліджених у суді, для визнання обвинуваченого винним.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.

Так, ОСОБА_5 не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має зареєстроване місце проживання, досяг пенсійного віку, є фізичною особою-підприємцем, не судимий, за станом здоров`я може утримуватися під вартою.

На цій стадії судового провадження суд досліджує докази сторони захисту.

Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на цій стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, хоча і зменшились, але продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.

Також, на переконання суду, клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вказане доводить висновок, що встановлені обставини є вагомими для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 пов`язаний із застосуванням насильства, то відсутні підстави для визначення йому розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331, 393, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_3 та продовжити у кримінальному провадженні за №12024200460000640 від 15 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 07 вересня 2026 року до 05 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 05 листопада 2026 року.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Сумського слідчого ізолятору та вручити обвинуваченому, його захисникам, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд в суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 08 вересня 2026 року о 14 год 45 хв.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1