Ухвала суду № 139558042, 08.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

08 вересня 2026 року місто Київ №320/35490/26

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати накази Міністерства культури України від 27.08.2026 № 1012, № 1013, № 1014, № 1018, № 1019 та № 1020 разом із затвердженими ними переліками переможців.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій заявниця просить:

- зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію наказів Міністерства культури України від 27.08.2026 № 1012, № 1013, № 1014, № 1018, № 1019 та № 1020;

- заборонити Міністерству культури України, Державному агентству України з питань кіно та Державному підприємству «Центр захисту інформаційного простору України» до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на виконання наказів Міністерства культури України від 27.08.2026 № 1012, № 1013, № 1014, № 1018, № 1019 та № 1020, зокрема укладати з визначеними цими наказами переможцями договори щодо надання державної підтримки, реєструвати бюджетні зобов`язання за такими договорами, здійснювати попередню оплату та інші перерахування бюджетних коштів на їх виконання.

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що після визначення переможців конкурсна процедура переходить до стадії укладення договорів та фінансування, а умовами фінансування передбачена можливість здійснення попередньої оплати у значному розмірі.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до укладення договорів та перерахування бюджетних коштів переможцям, що у разі подальшого скасування оскаржуваних наказів ускладнить відновлення становища, яке існувало до їх виконання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом наведених норм забезпечення позову допускається за наявності хоча б однієї з обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, існування якої має бути обґрунтоване заявником та підтверджене відповідними доказами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд також має враховувати розумність, обґрунтованість та адекватність запропонованого заходу, його зв`язок із предметом спору, співмірність позовним вимогам та баланс інтересів осіб, яких може стосуватися його застосування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2026 у справі №320/59059/24 зазначив, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У цій постанові Верховний Суд також наголосив, що вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини підтверджують можливість переходу процедури до укладення договорів та фінансування переможців, однак не доводять, що на момент розгляду заяви існує конкретна та безпосередня загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.

Саме по собі передбачення нормативними актами можливості укладення договорів, реєстрації бюджетних зобов`язань та здійснення попередньої оплати не свідчить про неможливість ефективного судового захисту у разі задоволення позову.

Заявником не наведено конкретних обставин, з яких можливо встановити, що без застосування забезпечення позову виконання можливого рішення про скасування оскаржуваних наказів стане неможливим або вимагатиме таких значних і непропорційних зусиль, які виправдовують негайне зупинення дії всіх шести наказів та заборону їх виконання.

Отже, наведені доводи у цій частині ґрунтуються переважно на припущенні щодо можливого подальшого розвитку правовідносин та не підтверджують наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд також не встановив на цій стадії очевидних ознак протиправності оскаржуваних наказів у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

Наведені позивачем обставини потребують встановлення та оцінки на підставі сукупності доказів під час розгляду справи по суті.

Необхідність дослідження таких доказів виключає можливість висновку на цій стадії про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних наказів поза обґрунтованим сумнівом.

Сам факт незгоди позивача з конкурсною процедурою та результатами визначення переможців, а також наявність обставин, які підлягають перевірці судом, не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваних актів у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

Оцінюючи співмірність заявлених заходів, суд також враховує їх наслідки для інших заінтересованих осіб.

Позивач просить зупинити дію шести наказів та фактично припинити їх виконання щодо всіх визначених ними переможців.

Водночас із матеріалів позову вбачається, що позивач подала сім конкурсних проєктів у трьох конкурсних напрямах, тоді як оскаржуваними наказами визначено переможців шести напрямів.

Обґрунтовуючи свій інтерес щодо інших напрямів, позивач посилається на перерозподіл спільного бюджетного ресурсу. Проте документи щодо фактичного перерозподілу коштів між напрямами належать до доказів, які позивач просить витребувати та дослідити під час розгляду справи.

Суд ураховує, що відповідно до матеріалів позову переліки оскаржуваних наказів охоплюють 545 переможців.

За таких обставин зупинення дії всіх шести наказів та заборона їх виконання до встановлення відповідних обставин не відповідає вимозі співмірності, оскільки спричинило б наслідки для значного кола переможців конкурсів, права та інтереси яких безпосередньо пов`язані з виконанням цих актів.

Отже, заявником не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, а запропоновані заходи у заявленому обсязі не відповідають вимозі співмірності, встановленій частиною другою статті 151 КАС України.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білоус А.Ю.