Рішення № 139557725, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ справа №320/51179/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної військово лікарської комісії ЗСУ (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання №4475 від 02.06.2024;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2024 та переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання №4475 від 02.06.2024, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем при прийнятті рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (смерті) не враховані всі наявні документи, подані військовою частиною та дійсні обставини смерті ОСОБА_2 , що призвело до неправильного застосування та тлумачення норм законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що процедурних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови ЦВЛК ЗС України про встановлення причинного зв`язку захворювань, допущено не було. Відтак, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 за життя був військовослужбовцем, при цьому військову службу проходив за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 .

У січні 2023 року, позивачу стало відомо про те, що її син під час проходження військової служби загинув в районі м. Миколаєва Миколаївської обл.

За результатами службового розслідування по факту смерті ОСОБА_3 , було складено висновок, згідно змісту якого: вважати військовослужбовця військової служби за контрактом, виведеного в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , колишнього зовнішнього пілота (оператора)безпілотних летальних апаратів 1 відділення безплотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Миколаєві Миколаївської області, під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні агресії російської федерації проти України, що пов`язано із захистом Батьківщини.

Відповідно до наказу №1091 «Про результати службового розслідування за фактом визнання загиблим військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_2 » визначено: вважати військовослужбовця ОСОБА_4 таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Миколаєві Миколаївської області, під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, що пов`язано із захистом Батьківщини.

В подальшому, з метою встановлення причинного зв`язку травм, які призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , відповідні матеріали військовою частиною, де проходив службу вказаний військовослужбовець, були направлені до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ (далі-ЦВЛК).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 02.06.2024 року №4475, смерть ОСОБА_4 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, у подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та на момент розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, а також матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р. №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008р. затверджено Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі Положенням №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абз. 1-6 п. 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.

ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.

ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.

Пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, визначений вичерпний перелік формулювань в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

В силу положень абзаців першого, другого підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

За змістом підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

Згідно абз. 2 пп. «е» п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Під час розгляду справи судом з наданих позивачем документів встановлено, що :

- в акті службового розслідування за фактом визнання загиблим військовослужбовця військової служби за контрактом, молодшого сержанта

ОСОБА_2 , вказано: відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.12.2022 року №334 вбачається, що ОСОБА_5 , станом на день загибелі, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Причинами та умовами, що сприяли загибелі ОСОБА_2 є вибухова травма несумісна із життям, яка отримана під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини;

-наказом №1091 від 25.03.2024 року по в/ч НОМЕР_3 визначено: вважати військовослужбовця ОСОБА_2 таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Миколаєві Миколаївської області, під час виконання службових (бойових), завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони. Відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, що пов`язано із захистом Батьківщини;

Натомість, у наказі в/ч НОМЕР_3 №100 від 05.04.2024 зазначено, що смерть ОСОБА_4 настала під час проходження військової служби та пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Крім того, згідно наказу в/ч НОМЕР_3 №70-РС від 06.04.2024: смерть ОСОБА_4 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

З вищевикладеного вбачається, що акт службового розслідування та наказ №1091 від 25.03.2024 року по в/ч НОМЕР_3 , містять відомості про те, що смерть ОСОБА_4 настала під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, що пов`язано із захистом Батьківщини, а накази № 100 та № 70-PC, містять відомості про те, що смерть останнього виключно пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2024 №11114, акт службового розслідування та наказ №1091 від 25.03.2024 року по в/ч НОМЕР_3 направлялися вказаною військовою частиною до відповідача, для врахування при прийнятті рішення.

При цьому, з невідомих причин і мотивів, саме відомості наказу №100 було взято до уваги на засіданні ВЛК Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ та щодо цього було вказано у витязі з протоколу засідання такої комісії від 02.06.2024 року № 4475.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок однієї і тієї ж події, разом із ОСОБА_6 загинув і інший військовослужбовець, ОСОБА_7 , що проходив військову службу разом із ОСОБА_8 . Вказане підтверджується: змістом акту службового розслідування щодо смерті ОСОБА_4 ; відомостями листа ДБР №16-04-4189-24 від 30.01.2024.

Проте, у витязі з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2173 від 27.06.2023) зазначається, що вибухова травма отримана ОСОБА_7 , військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , 26.01.2023 року, та відповідно причина смерті останнього пов`язана із захистом Батьківщини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення по встановленню причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (смерті) не враховані усі наявні документи, подані військовою частиною, що призвело до неправильного застосування та тлумачення норм законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що рішення ЦВЛК ЗСУ, яке у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, оскільки принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами, і несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицію Верховного Суду, яка висловлена ним у постанові ід 18.03.2021 у справі №280/4057/19.

Проте, прийняте відповідачем рішення, оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №4475 від 02.06.2024, не можна визнати обґрунтованим та вмотивованим рішенням.

Отже, обмежившись лише цитуванням висновку лікаря-експерта про те, що травма, яка призвела до смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, та залишивши поза увагою інші військово-облікові документи (як-то акт службового розслідування, наказ №1091 від 25.03.2024 року по в/ч НОМЕР_3 ), в яких встановлений інший причинний зв`язок, суд вважає рішення відповідача необгрунтованим.

Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рішення ЦВЛК ЗСУ по встановленню причинного зв`язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання № 4475 від 02.06.2024, не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку поранень, контузій, травм зі смертю ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07. 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням №402, а суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу, вважає, що з урахуванням специфіки спірних відносин, що виникли між сторонами у цій справі, позивачем обрано ефективний спосіб захисту і відновлення порушеного права шляхом перегляду рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання №4475 від 02.06.2024, з урахуванням висновків суду.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку оскаржувана постанова не відповідає названим вимогам.

Зважаючи на викладене, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення та не спростував доводів, викладених у позовній заяві, в зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20.11.2024.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання №4475 від 02.06.2024;

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2024 та переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва щодо ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання №4475 від 02.06.2024, з урахуванням висновків суду;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово лікарської комісії ЗСУ (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.