Рішення № 139557492, 08.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. справа № 300/3324/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (Відповідач-1) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні позивача зі служби цивільного захисту, відповідачем протиправно не проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 130 773,75 гривень. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та у зв`язку з цим просить стягнути з Відповідача-1 вказані кошти на його користь.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.06.2026 на адресу суду від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у зв`язку з тим, що не є належним відповідачем у даній справі.

16.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити з підстав необґрунтованості доводів Відповідача-1.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 залучено в якості другого відповідача 24 державну пожежно-рятувальну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") (Відповідач-2).

23.07.2026 Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує відсутність коштів для виплати заборгованості позивачу на даний час.

03.08.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачі своїм правом на подання заперечень, не скористались.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в 24 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім").

Наказом начальника Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 12.04.2023 за №117 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту (а.с.9).

На звернення позивача від 17.03.2026, Відповідач-2 листом від 22.04.2026 повідомив про наявність заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 130 773,75 гривень згідно розрахунку, а також про відсутність фінансування на оплату праці (а.с.10-12).

Вважаючи, що вказану заборгованість повинен виплатити Відповідач-1, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною 2 статті 101 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (надалі Положення №593).

У цьому Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту (пункт 1 Положення № 593).

Згідно з пунктами 2 - 4 Положення №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС. Статус особи рядового і начальницького складу підтверджується службовим посвідченням, форма та порядок видачі якого встановлюються ДСНС.

Відповідно до ч.5 ст.99 Кодексу цивільного захисту України трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Як зазначено судом вище, ОСОБА_1 проходив службу в 24 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім").

Наказом начальника Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 12.04.2023 за №117 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту.

Водночас, на звернення позивача від 17.03.2026, Відповідач-2 листом від 22.04.2026 повідомив про наявність заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 130 773,75 гривень згідно розрахунку, а також про відсутність фінансування на оплату праці.

Факт непроведення остаточного розрахунку з позивачем при звільненні відповідачами не заперечується.

Однак, Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач не отримував грошове забезпечення в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Крім того, як вважає Відповідач-1, 24 державна пожежно-рятувальна частина була окремою юридичною особою, утримання якої здійснювалося за рахунок коштів ТОВ "Карпатнафтохім".

З цього проводу суд зазначає таке.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту організовує та забезпечує охорону від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об`єктів на підставі договорів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 24 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб`єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 874 від 27.11.2013 затверджено Перелік суб`єктів господарювання, де утворюються державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, в примітці якого зазначено, що Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюють охорону від пожеж суб`єктів господарювання на підставі договорів.

ТОВ "Карпатнафтохім" укладено з Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області договір про організацію та забезпечення охорони від пожеж виробничих об`єктів № А2023100027 від 01.01.2023 (а.с.25-36).

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору відповідно до п.7 ч.2 ст.17 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 №874, предметом договору є взаємовідносини сторін щодо організації та функціонування підрозділу Державної пожежної охорони Управління для здійснення охорони від пожеж виробничих об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім".

У відповідності до пункту 2.3 вказаного Договору підрозділ протягом строку дії договору організовує і здійснює на об`єктах ТОВ "Карпатнафтохім" гасіння пожеж, рятування людей, надає допомогу в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Сума Договору складає 26015496 грн., в т.ч. ПДВ - 4335916 грн. Сума Договору встановлюється сторонами у кошторисі (додаток №3 до Договору), розробленого Управлінням, згідно з діючими нормативно-правовими актами, які визначають умови оплати праці, грошового забезпечення та забезпечення речовим майном, спецодягом особового складу та працівників підрозділу, витрати на відрядження особового складу та працівників підрозділу (пункти 4.1-4.2 договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Водночас, судом встановлено, що згідно рішення засновника - Державної служби України з надзвичайних ситуацій припинено юридичну особу 24 Державну пожежно-рятувальну частину Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім"), яка знаходиться в стані припинення (а.с.68-70).

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі ст.125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказом Міністерства внутрішніх справ від 20.07.2018 №62,3 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (надалі Інструкція № 623).

Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Пунктами 2- 4 розділу І Інструкції № 623 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення

Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій, її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту.

Суд зазначає, що 24 Державна пожежно-рятувальна частина Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківської області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") є державним пожежно-рятувальним підрозділом. Органом управління 24 ДПРЧ є Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Пунктом 6 розділу І Інструкції №623 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Підставами для виплати грошового забезпечення, згідно з пунктом 8 Інструкції № 643 є наказ: керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника закладу освіти ДСНС про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника органу управління (підрозділу) про зарахування в розпорядження.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (пункт 9 розділу І Інструкції № 623).

Згідно з пунктом 10 розділу І Інструкції № 623 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.

У той самий строк виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв`язку із присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсотка надбавки за вислугу років тощо.

Суд враховує те, що 24 Державна пожежно-рятувальна частина Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") була окремою юридичною особою, яка на даний час перебуває в стані припинення.

Проте, пунктами 3.2.1 та 3.3.1 договору № А2023100027 від 01.01.2023 чітко встановлено, що Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області має право отримувати від ТОВ "Карпатнафтохім" кошти на заробітну плату, грошове забезпечення та забезпечення речовим майном особового складу і працівників Підрозділу в строки встановлені розділом 4 Договору і у розмірах передбачених Додатком №3 до Договору. В свою чергу, ТОВ "Карпатнафтохім" зобов`язане щомісяця перерахувати на розрахунковий рахунок Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, відкритий в Державній казначейській службі України, кошти на утримання Підрозділу згідно Акту щодо забезпечення функціонування підрозділу Державної пожежної охорони на об`єктах ТОВ "Карпатнафтохім".

Як наслідок, доводи відповідачів про порушення ТОВ "Карпатнафтохім" договірних зобов`язань перед Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за договором № А2023100027 від 01.01.2023, кошти від якого є джерелом фінансування грошового забезпечення, зокрема 24 Державної пожежно-рятувальної частини, суд вважає необґрунтованими, оскільки відносини публічної служби склались безпосередньо між позивачем та Відповідачем-1.

При цьому, жодних зобов`язань перед позивачем у ТОВ "Карпатнафтохім" не було.

На підтвердження цього свідчить наказ про звільнення позивача зі служби цивільного захисту, який прийнятий саме Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, а не 24 Державною пожежно-рятувальною частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім").

Суд зазначає, що пунктом 13 розділу І Інструкції № 623 встановлено, що грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов`язання іншою юридичною особою, позаяк обов`язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції №623 покладено саме на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватися положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

Європейський суд з прав людини зауважив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення (справа Broniowski v. Poland № 31443/96).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що невиплата Головним Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження ним служби цивільного захисту в 24 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") у сумі 130 773,75 гривень, призвела до порушення права позивача на своєчасну оплату праці у відносинах публічної служби.

Як наслідок, слід стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на користь позивача невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 130 773,75 гривень.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1331,50 грн. згідно квитанції від 12.05.2026 (а.с.6).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1331,50 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018), 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (ТОВ "Карпатнафтохім") (код ЄДРПОУ 23316415, вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 130 773 (сто тридцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 75 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.