Рішення № 139557352, 07.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Справа № 280/5914/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

23 червня 2026 року представником позивача подана заява про усунення недоліків та докази сплати судового збору у розмірі 1065,00 грн.

24 червня 2026 року до суду поданий представником позивача адміністративний позов (уточнений), в якому позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № ОПШ 021339 від 26 травня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень - як незаконну, необґрунтовану та прийняту всупереч вимогам чинного законодавства України.

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, включаючи витрати на правничу допомогу, у розмірі, що буде підтверджений відповідними документами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню повністю. Позивач здійснював перевезення сільськогосподарської техніки - комбайнів маршрутом із Запорізької області до Кіровоградської області. Вантажем є великогабаритна сільськогосподарська техніка, яка за своїми конструктивними характеристиками не може бути перевезена у межах стандартних габаритів без спеціальних умов навантаження. Перевезення мало терміновий та вимушений характер: зволікання або відмова від перевезення у критичний момент означала б повну втрату майна вартістю, що у кратному розмірі перевищує суму накладеного штрафу. Отримання спецдозволу на перевезення великогабаритного вантажу в штатному порядку вимагає часу, достатнього для знищення вантажу в умовах активних бойових дій, що унеможливило дотримання стандартної дозвільної процедури. Позивач як тільки перемістив техніку в безпечне місце із зони бойових дій, оформив дозвіл від 17 квітня 2026 року. В акті зазначено відсоткове перевищення до нормативів по довжині становить - 19,46%, по ширині - 38,46% та по висоті - 5%. Детальних формул розрахунків відповідач в жодному документі не надає. Позивач з такими розрахунками не погоджується, оскільки жодне перевищення встановленої допустимої норми не перевищує 30%, що передбачається санкцією абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, 09 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з наступними запереченнями. Під час розгляду справи про порушення суб`єкта господарювання взято до уваги всі наявні матеріали перевірки. та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.05.2026 № ОПШ 021339. Відповідно до здійснених замірів транспортного засобу з вантажем встановлено габаритні параметри: фактична довжина - 22,4 м, при дозволеній - 18,75 м, перевищення габаритних норм становить 19,46%; фактична ширина 3,6 м при дозволеній - 2,6 м, перевищення габаритних норм становить на 38,46%; фактична висота - 4,2 м при дозволеній - 4,0 м, перевищення габаритних норм становить 5,0%. Встановлено перевищення встановлених законодавством габаритних норм по вищому показнику на 38,46% від норми. Відсутність дозволу за перевезення вантажів з перевищенням габаритних обмежень - найвищий показник по довжині понад 30% (38,46%) є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу. Правовий режим воєнного стану не звільняє перевізників від обов`язку здійснювати рух виключно в межах часових та просторових параметрів, визначених у спеціальному дозволі. Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

10 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд врахувати викладені в ній пояснення, міркування та аргументи при розгляді справи по суті. Відповідно до статті 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує охоронюваним законом інтересам, якщо цю небезпеку не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. У відзиві немає жодного документа, жодного доказу і жодного розрахунку, який спростовував би хоча б один із наведених позивачем елементів крайньої необхідності. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити обставини, встановлені при розгляді справи, і мотивування прийнятого рішення. Порушення статті 283 КУпАП саме по собі, незалежно від оцінки судом обставин крайньої необхідності, є достатньою і самостійною підставою для скасування постанови в повному обсязі. Штраф у розмірі 51 000 грн застосовано до фізичної особи-перевізника за одноденне випередження строку дії дозволу, отриманого невідкладно після виведення техніки із зони бойових дій. Відповідач не дослідив і не врахував жодної обставини, що пом`якшує відповідальність за статтею 34 КУпАП.

Відповідач 14 липня 2026 року подав до суду заперечення (на відповідь на відзив). Підтримуючи раніше наданий відзив на позовну заяву, відповідач повідомляє про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке. Посилання позивача на норми КУпАП є безпідставними, не стосуються предмету цього спору, оскільки норми КУпАП визначають підстави для адміністративної відповідальності і не мають жодного відношення до процедури стягнення господарських штрафів з автомобільного перевізника. Позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та неможливістю дотримання ним встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів під час здійснення перевезення вантажу, а тому посилання на крайню необхідність чи форс-мажорні обставини є безпідставними, та позивач мав можливість завчасно спланувати та організувати господарську діяльність без порушення закону.

З 11.08.2026 по 06.09.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у щорічній основній відпустці.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області на підставі направлення на перевірку № ЕНР 000572 від 14.04.2026, 16.04.2026 проводилась рейдова перевірка на ділянці а/д М-30, Кіровоградська обл., Стрий Умань Дніпро Зварине, 781 км + 685.

16.04.2026 зупинений транспортний засіб марки Daf, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу (комбайн зернозбиральний), з перевищенням встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, габаритних норм на 19,46% на довжину (18,75 м дозволена, 22,4 м фактична), на 38,46% на ширину (2,6м дозволена, 3,6 м фактична), на 5% на висоту (4,0 м допустима 4,2 фактична), без відповідного дозволу та складений акт №ОАР 033683 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.04.2026.

Листом № 37326/29.2/24-26 від 08.05.2026 повідомлено позивача про дату розгляду справи про порушення абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

26.05.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 021339, відповідно до якої на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штраф в розмірі 51 000,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно статей 51, 52 якого, контроль у сфері дорожнього руху спрямований на забезпечення дотримання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та об`єднаннями, а також громадянами вимог законодавства України про дорожній рух. Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344-III)

Відповідно до частини 15 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103)

Отже, територіальним органам Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Частиною сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3 якого, рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, припинення дії, виконання адміністративних актів, передбачені цим Порядком, регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Положення про формений одяг та сигнальний диск (жезл) посадової особи Укртрансбезпеки затверджуються Мінрозвитку.

Під час проведення рейдових перевірок залучаються посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за згодою).

Терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з пунктом 5 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктами 13, 17, 19, 20 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.

Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно положень ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до п. 2 Порядку №879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Згідно з п. 32 Порядку №879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Агентством відновлення підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

а) зовнішніх габаритів:

Ширина: 2,6 метрів;

- сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75 м.

Висота від поверхні дороги: 4 м;

- транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м.

Довжина:

- вантажного автомобіля - 12 м;

- автопоїзда - 22 м;

- автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м;

- маршрутного транспортного засобу - 18,75 м.

Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу - 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, оформлення, переоформлення, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг або за наявності технічної можливості безпосередньо через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, зокрема через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

У позовній заяві зазначено, що позивач є фізичною особою, автомобільним перевізником, який здійснює вантажні перевезення власним транспортним засобом. Тягач DAF FT CF 85.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Дата першої реєстрації - 18.07.2011, дата реєстрації в Україні - 21.03.2025.

16 квітня 2026 року позивач здійснював перевезення сільськогосподарської техніки - комбайнів маршрутом із Запорізької області до Кіровоградської області.

Як встановлено судом та не є спірним між сторонами 16.04.2026 (станом на дату перевірки) позивачем здійснювалось перевезення транспортного засобу з вантажем з габаритними параметрами: фактична довжина - 22,4 м, при дозволеній - 18,75 м, перевищення габаритних норм - 19,46%; фактична ширина - 3,6 м при дозволеній - 2,6 м, перевищення габаритних норм становить 38,46%; фактична висота - 4,2 м при дозволеній - 4,0 м перевищення габаритних норм становить 5,0%, без дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відповідний дозвіл виданий позивачу 17.04.2026, з строком дії з 17.04.2026 по 21.04.2026, за маршрутом: Зелене - виїзд на М30 - М30 - об`їзна Знам`янки - М30 - Гостинне.

Таким чином, позивач здійснював перевезення до початку строку дії виданого дозволу, чим допустив порушення положень вищенаведеного законодавства.

Щодо обрахунку перевищення габаритів транспортного засобу, суд вважає помилковими доводи представника позивача про те, що жодне перевищення встановленої допустимої норми не перевищує 30% виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зовнішніх габаритів автомобіля по: довжині - (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, ширині - 2,6 м, висоті - 4 м.

Згідно змісту акту №ДАГ 0091915 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 16.04.2026, та довідки ДЗ 012568 від 16.04.2026 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, габаритні параметри транспортного засобу автомобіль (тягач) та причіп (напівпричіп) становлять: по довжині - 22,4 м, по ширині - 3,6 м, по висоті - 4,2 м.

Враховуючи, що 18,75 м становить 100%, а тому 22,4 м становить 119,46 %, що свідчить про перевищення допустимої довжини транспортного засобу на 19,46%, а не 17,4%, як помилково вважає представник позивача, 2,6 м становить 100%, а тому 3,6 м становить 138,46%, що свідчить про перевищення допустимої ширини транспортного засобу на 38,46%, а не 27,7%, як вказано представником позивача, 4 м становить 100%, а тому 4,2 м становить 105 %, що свідчить про перевищення допустимої висоти транспортного засобу на 5%, а не 4,76%, як зазначив представник позивача.

Отже, перевіркою встановлено перевищення встановлених законодавством габаритних норм по вищому показнику на 38,46% від встановленої норми ширини транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до цих результатів габаритні параметри вищевказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі габаритні обмеження більш ніж на 30%, що дало підставою вважати цей транспортний засіб великогабаритним, для руху якого, повинен бути відповідний дозвіл.

Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медико-біологічного характеру, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2025 року у справі № 440/9704/23.

Суд враховує, що за поясненнями позивача відповідний дозвіл отриманий на наступний день після проведення перевірки.

Позивачем жодними належними доказами не підтверджені доводи про те, що отримання спецдозволу на перевезення великогабаритного вантажу в штатному порядку вимагає часу та унеможливило дотримання стандартної дозвільної процедури.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача, зокрема, посилається на норми КУпАП та зазначає, що не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує охоронюваним законом інтересам, якщо цю небезпеку не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Також, за доводами сторони позивача відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити обставини, встановлені при розгляді справи, і мотивування прийнятого рішення, відповідач не дослідив і не врахував жодної обставини, що пом`якшує відповідальність за статтею 34 КУпАП.

Натомість, предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, предметом спору є оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо застосування господарсько-фінансових санкцій, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки на позивача не накладено адміністративного стягнення відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відтак, твердження позивача про протиправне неврахування відповідачем вказаних норм КУпАП при прийнятті оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Інших доводів щодо протиправності оскаржуваної постанови, які могли бути оцінені судом, позивачем не наведено.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та під час судового розгляду не встановлено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови, доводи позивача не спростовують зафіксованого відповідачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач - Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Домаха, буд.8, м. Запоріжжя, 69118) Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845).

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський