Рішення № 139556464, 08.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/23189/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

03.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління пенсійного фону в Дніпропетровській області № 064250012784 від 24.06.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку на б років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24 червня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_2 у 54 роки звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Рішенням ГУПФУ в Дніпропетровській області (надалі - Відповідач) від 24.06.2026 № 064250012784 позивачеві було відмовлено в призначенні в зв`язку з тим, що відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по причині того, що позивачем не підтверджено період постійного проживання в зоні відповідно до рішення відсутня назва зони (зона гарантованого добровільного відселення або зона посиленого радіологічного контролю) станом на 01.01.1993 від 3 років.

Позивач вважає, що рішення є протиправним, виходячи з такого: 1) він має статус потерпілої особи 3-ї категорії, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 17.08.2003; 2) в нього наявний загальний трудовий для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку 37 років 08 місяці 16 днів, що достатньо для призначення пенсії; 3) відповідно до Довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 01.06.2026 № 1/474 позивач з 08.07.2004 по теперішній час проживає в місті Коростені Житомирської області по вулиці проживання віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (3-тя зона); 4) відповідно до Довідки Коростенської міської ради Житомирської ради з 01.01.1986 року по дата зняття з реєстрації відсутня, з 03.06.1991 року по 01.01.1995 року 08.07.2004 року був зареєстрований та постійно проживав в місті Коростені Коростенського району Житомирської області, по вулицях проживання, які віднесені до зони посиленого радіологічного контролю (4-та зона), ця довідка в встановленому законом порядку не скасовувалась.

У довідці допущена технічна помилка, проте наявність невірної дати не спростовує факту проживання позивача в радіоактивній зоні. Періоди даного проживання вносились на підставі первинних документів - по господарській книзі. В період з 05.08.1991 по 01.01.1993 позивач працював в місті Коростені Житомирської області (фізично знаходився).

Відповідно до Переліку населених пунктів, Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року - м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

В підтвердження правомірності сумування зон радіоактивного забруднення, висвітлено в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі № 240/24367/22 від 05.06.2023 року, за якою рішення Житомирського окружного адміністративного суду, скасовано та зобов`язано призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку, та по справі № 240/18562/24, за якою рішення Житомирського окружного адміністративного суду, залишено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду в силі. Ухвалою Верховного суду, відмовлено в відкритті касаційного провадження.

Тобто в будь якому випадку загальний термін проживання (роботи) в радіоактивних зонах, перевищує 3 роки, тобто умова проживання (фізичного находження) станом на 01.01.1993, виконана.

Таким чином, Законом № 296 Х-ІІ та Порядком № 551 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом що підтверджує статус громадянина, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватись пільгами визначеними Законом для такої категорії.

Відповідна позиція узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 31.10.2019 № 212/12245/13 а.

Тобто, видавши позивачу посвідчення серії Б категорії 3, держава в особі Житомирської обласної адміністрації визнала, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 24.05.2024, у справі №460/17257/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.30.09.2022 відповідачем-І надано відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на норми Закону № 1058 та Закону № 796 зазначено, що згідно наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача складає 23 роки 02 місяці 29 днів.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та всіх доданих до неї документів, рішення, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви.

Ухвалою суду від 26.08.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд» належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та всіх доданих до неї документів, рішення, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 26.08.2026 відповідачем 02.09.2026 надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відзив відповідачем у визначені ухвалою суду від 05.08.2026 строки не надано.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , картки фізичної особи платника податків; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 17.08.2003.

17.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за віком, ст. 55 ЧАЕС.

Рішенням ГУПФУ в Дніпропетровській області від 24.06.2026 № 064250012784 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю періоду проживання у зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

Оскаржуване рішення обґрунтоване таким.

«..Особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 роки, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, на 3 роки та додатково І рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.)

Початкова величина 3 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Страховий стаж заявника (ці) становить: 37р. 08м. 16 дн.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: 1) до уваги не враховано довідку № 1/173 від 01.06.1991 про місце проживання, оскільки дата видачі довідки раніше ніж зазначені періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення…».

Відповідачем зараховано до страхового стажу позивача за даними трудової книжки та за індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування 37 років 08 місяців 16 днів.

Тривалість страхового стажу, визначену відповідачем, позивач не оспорює.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

Заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У статті 16 Конституції України зазначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Основного Закону України сформована, зокрема, у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/22160/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 240/34164/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/22994/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/30220/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/9080/22, від 12 липня 2024 року у справі № 240/16837/22, від 26 липня 2024 року у справі № 460/11256/23 та від 19 вересня 2024 року у справі № 460/3123/23.

Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Однак, відповідач, на його думку, протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Крім того, згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, згідно з примітою до вказаної статті, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону.

Позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.08.2003, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Вважаючи, що він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII звернувся до Пенсійного фонду України із відповідною заявою.

На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Згідно із довідкою Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 01.06.2026 № 1474 про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 , з 08.07.2004 по теперішній час.

Згідно із архівним витягом від 29.07.2024 № С-572, виданим виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області, в документальних матеріалах ВАТ «Коростенський деревообробний комбінат» у наказах з особового складу значиться:

Коростенський деревообробний комбінат наказ № 100-к від 27.06.1988 п. 1 прийняти для постійної роботи учнем станочника в лісопильний цех по 1 розряду ОСОБА_1 (народження 1971 р 28 травня, не одружений) з 29.06.1988;

Наказ № 97-к від 07.06.1989 п. 7 ОСОБА_1 з 8 червня 1989 року звільнити з роботи у зв`язку з призовом до Радянської Армії з виплатою 2-тижневої вихідної допомоги;

Підстава: Фонд № 273, опис 1-к (ОС), справа № 282, арк. 123, Спр. № 289, арк. 117.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.05.2026 № 17 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.06.1989 по 20.05.1991 проходив військову службу.

Трудова книжка НОМЕР_4 , оформлена 03.07.1988 ОСОБА_1 , містить зокрема такі записи:

До працевлаштування трудового стажу не має.

Коростенський ДОК:

1. 29.06.1988 прийнятий учнем рамника-станочника, наказ № 100-к від 27.06.1988;

2. 08.06.1989 присвоєно кваліфікацію рамника 5 розряду, наказ 124 к від 08.06.1989;

3. 08.06.1989 звільнений з роботи у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії, наказ 96к від 08.06.1989;

З 11.06.1989 по 29.05.1991 служба в Радянській Армії, військовий квиток НОМЕР_5 ;

4. 05.08.1991 прийнятий на роботу учнем упорядника поїздів ст. Коростень Житомирський, наказ 13 від 06.08.1991;

5. 04.11.1991 переведений на роботу упорядника поїздів 4 розряду ст. Коростень Житомирський, наказ № 7 від 04.11.1991;

6. 18.03.1998 переведений на роботу упорядником поїздів з правом чергування по станціях, наказ № 1 від 18.03.1998;

7. 14.08.2000 переведений на роботу черговим по станції з правом підміни заступника начальника станції, наказ № 3 від 14.08.2000;

8. 30.06.2001 переведений в розпорядження начальника Коростенської дирекції залізничних перевезень, наказ № 16 від 30.06.2001.

Відповідно до Переліку населених пунктів, Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року - м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Зазначені у трудовій книжці періоди роботи з 29.06.1988 ро 08.06.1989 на Коростенському деревообробному комбінаті, з 05.08.1991 по 30.06.2001 на залізниці станція Коростень Житомирський в повному розмірі зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу форма РС-право, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача зауважень до оформлення трудової книжки, записів у ній та визнання того, що в ці періоди позивач працював у Коростені Житомирської області.

Представник позивача зазначає в позовній заяві, що в період з 05.08.1991 по 01.01.1993 позивач працював в місті Коростені Житомирської області (фізично знаходився) у зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, наданими позивачем документами підтверджується робота на Коростенському деревообробному комбінаті, тобто фізичне знаходження у зоні гарантованого добровільного відселення.

Цей період становить 2 роки 4 місяці 8 днів, а не 3 роки, як того вимагає пункт 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Тому надання довідки про постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 є обов`язковим для визначення права позивача на призначення пенсії за статтею 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 01.06.1991 № 1473 про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 , з 01.01.1986 по дата зняття відсутня; АДРЕСА_3 , з 03.06.1991 по 01.01.1995; м. Коростень, вул. Селезньова, буд. 102, з 09.06.1995 по 08.07.2004. Відповідно до постанови Верховної Ради «Про зміну меж міста Коростень Житомирської області № 1915-ІІІ від 13.07.2000, до меж міста Коростеня приєднано село Чолівка, селище Мирне.

Довідка № 1/173 від 01.06.1991 про місце проживання не врахована відповідачем, оскільки дата видачі довідки більш рання, ніж зазначені періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи у зоні гарантованого добровільного відселення або у зоні безумовного відселення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Тому довідка, якою підтверджується факт постійного проживання ОСОБА_1 на території, яка згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю у періоди з 01.01.1986, з 03.06.1991 по 01.01.1995, є необхідним документом для вирішення відповідачем питання щодо права позивача на пенсію за віком на підставі статті 55 Закону № 796-XII.

Дійсно, довідка Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області № 1473 датована 01.06.1991, містить інформацію про більш пізні періоди проживання ОСОБА_1 на території, яка згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Така довідка є офіційним документом, який має містити всі необхідні та правильні реквізити, зокрема, дату видачі, і у разі виявлення технічних помилок при її виготовленні орган, який її видав, має можливість і зобов`язаний видати нову з правильними реквізитами на вимогу позивача або відповідача.

При цьому, згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З огляду на наведене, проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію є обов`язком саме відповідача, а не позивача, тобто ГУПФУ в Дніпропетровській області має можливість та зобов`язане перевірити обставини видачі довідки № 1473 виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області, щодо якої виникли сумніви, або запропонувати позивачеві надати додаткові документи (нову довідку).

Суд зауважує, що виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області є діючим органом місцевого самоврядування як виконавчий орган Житомирської міської ради, знаходиться на підконтрольній Україні території і жодних перешкод в отриманні інформації від нього як позивачем, так і відповідачем при розгляді питання щодо призначення пенсії позивачу судом не установлено.

Положеннями пункту 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Абзацом четвертим пункту 1.8 Порядку № 22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Тотожні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені у ст. 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Однак, доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити до виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області або пропонувалося позивачеві надати оновлену довідку, відповідачем не надано.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії не дотримано норми пунктів 1.8, 4.2 Порядку № 22-1, що призвело до прийняття передчасного рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, та що свідчить про протиправність такого рішення у зв`язку з його невідповідністю критеріям, визначеним пунктами 1, 3, 5, 6, 8 частини другою статті 2 КАС України та зумовлює необхідність його скасування.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що права позивача порушені внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.06.2026 № 064250012784, тому вважає за необхідне з метою захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та обрати належний та ефективний спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2026 № 064250012784 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2026, зареєстровану за № 3103 Коростенським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, про призначення пенсії, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку на б років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24 червня 2026 року, слід відмовити у зв`язку з її передчасністю.

Суд повторно наголошує, що довідка про факт постійного проживання ОСОБА_1 на території, яка згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю у певні періоди, є необхідним документом для вирішення відповідачем питання щодо права позивача на пенсію за віком на підставі статті 55 Закону № 796-XII, вона є офіційним документом, який має містити всі необхідні та правильні реквізити, зокрема, дату видачі, і судом не встановлено жодних перешкод для сторін в отриманні від органу, який знаходиться на підконтрольній Україні території і здійснює свої повноваження, нової довідки або інших відомостей з метою належного підтвердження права позивача на призначення пенсії за віком.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, починаючи з 01.04.2021 на законодавчому рівні закріплено, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Питання щодо відповідності визначеної Порядком № 22-1 (у редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1) процедури розгляду заяв про призначення/перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили було предметом дослідження Верховного Суду під час в порядку касаційного оскарження судових рішень у справі № 640/1873/22. Так, у постанові від 25.07.2023 суд касаційної інстанції зауважив, що:

«положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозору систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

Тому, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про невідповідність абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 актам вищої юридичної сили, зокрема статті 40 Конституції України та Закону № 393/96-ВР.».

У цьому випадку, як було встановлено судом, опрацювання заяви позивача з питання перерахунку пенсії здійснено за принципом екстериторіальності, що відповідало діючому на той час порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України. Органом, відповідальним за розгляд по суті вказаної заяви та прийняття рішення за нею, був визначений ГУ ПФ України в м. Києві.

З огляду на це суд вважає правильним висновок апеляційного суду, що належним відповідачем за позовом є саме ГУ ПФ України в м. Києві».

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 320/10744/21.

Верховний Суд у постановах від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22 та від 28.11.2025 у справі № 320/10744/21 підтвердив правомірність застосування принципу екстериторіальності та визначив, що належним відповідачем у таких справах є той орган Пенсійного фонду, який фактично розглянув заяву та ухвалив відповідне рішення.

З огляду на наведене, відповідно до законодавчо закріпленого принципу екстериторіальності, заяви про призначення/перерахунок пенсій опрацьовуються тим територіальним органом Пенсійного фонду, який отримав відповідне звернення, незалежно від місця проживання заявника. У цьому випадку опрацювання заяви позивача та ухвалення рішення про відмову в призначенні пенсії було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, і саме цей територіальний орган ПФУ повинен вирішити питання про призначення пенсії позивачеві на підставі його заяви.

З огляду на наведене позовні вимоги належать до задоволення частково.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1332,00 грн.

Ставка судового збору за звернення з цим позовом немайнового характеру становить 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги належать до задоволення частково, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у розмірі 1331,20 грн на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2026 № 064250012784 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2026, зареєстровану за № 3103 Коростенським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, про призначення пенсії, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська