Ухвала суду № 139555765, 07.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

07 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11641/26 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Мачульського В.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» до Волинської митниці, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та актів опису майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» звернулося з позовом до Волинської митниці, Головного управління ДПС у Волинській області в якому заявлено наступні позовні вимоги:

1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волинської митниці від 10.06.2026 року № UA2050002026196;

2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волинської митниці від 10.06.2026 року № UA2050002026197;

3) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волинської митниці від 10.06.2026 року № UA2050002026198;

4) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06;

5) Визнати протиправним та скасувати акт опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 10.07.2026 року № 260;

6) Визнати протиправним та скасувати акт опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 13.08.2026 року № 323;

7) Визнати протиправним та скасувати акт опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 17.08.2026 року № 331.

04.09.2026 до відкриття провадження у справі через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1) Заборони Головному управлінню ДПС у Волинській області вчиняти дії з примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» грошових коштів в сумі 13 696 163,94 грн та заборони здійснювати продаж (відчуження) майна вказаного товариства на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06;

2 Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Волинській області про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06;

3) Зупинити дію акта опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 10.07.2026 року № 260;

4) Зупинити дію акта опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 13.08.2026 року № 323;

5) Зупинити дію акта опису майна Головного управління ДПС у Волинській області від 17.08.2026 року № 331.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову зазначає, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним або скасування рішення контролюючого органу (Волинської митниці) грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Рішення про опис майна у податкову заставу прийняте у зв`язку з тим, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» обліковується податковий борг на загальну суму 13 696 163,94 грн, що виник внаслідок прийняття Волинською митницею податкових повідомлень-рішень від 10.06.2026 № UA2050002026196, № UA2050002026197 та № UA2050002026198, які є предметом оскарження у даній справі. Зауважує, що правовий режим податкової застави є похідним від наявності податкового боргу, який, у свою чергу, можливий виключно за умови узгодженості грошового зобов`язання. Відтак, вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у даній справі будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим. У такому випадку відновлення майнового стану позивача потребуватиме додаткових, складних та тривалих процедур, у тому числі повернення коштів з бюджету. Невжиття заходів забезпечення позову фактично нівелює сам зміст судового захисту, оскільки може призвести до повного або часткового виконання спірного рішення до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; що є очевидними ознаки протиправності рішення; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 та від 17.04.2019 у справі № 705/4587/17.

В абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Досліджуючи питання очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, суд зауважує, що такі повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14.01.2022 в справі № 160/10672/21.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Варто зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватися ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом з`ясовано, що Волинською митницею винесено податкові повідомлення-рішення від 10.06.2026 № UA2050002026196, № UA2050002026197 та № UA2050002026198 на загальну суму 10 526 550,69 грн та в подальшому прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06 та, відповідно, акти опису майна від 10.07.2026 року № 260, від 13.08.2026 року № 323 та від 17.08.2026 року № 331 на майно, на яке платник податків набуде право власності в майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Суд зауважує, що зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу є предметом спірних правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» у даній справі.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України), при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Водночас, з приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України видно, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Міністерством фінансів України 12.01.2021 винесено наказ №5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок №5).

Пунктом 2 Розділу 13 порядку №5 визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.

Відтак, враховуючи факт оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.06.2026 № UA2050002026196, № UA2050002026197 та № UA2050002026198 свідчить про неузгодженість грошового зобов`язання на суму 10 526 550,69 грн. до набрання рішення суду по даній справі.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Водночас правовий режим податкової застави є похідним від наявності податкового боргу, який, у свою чергу, можливий виключно за умови узгодженості грошового зобов`язання. В даному випадку у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД», на момент подання заяви про забезпечення позову, грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 10.06.2026 № UA2050002026196, № UA2050002026197 та № UA2050002026198 є неузгодженими у зв`язку з їх оскарженням в судовому порядку та, відповідно, відсутні правові підстави для здійснення дій щодо реалізації рішення про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у справі будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам та правам Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД».

Щодо забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у Волинській області здійснювати продаж (відчуження) майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи наведені норми суд висновує, що здійснювати продаж (відчуження) майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, задля погашення усієї суми податкового боргу, можливе виключно у разі надання такого дозволу судом.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на продаж (відчуження) майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД». Водночас суд зауважує, що у разі вчинення контролюючим органом дій щодо реалізації такого майна їх правомірність підлягає оцінці судом у межах окремого судового провадження за зверненням контролюючого органу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, відповідно до вимог пункту 95.3 статті 95 ПК України.

Відтак у задоволені вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у Волинській області здійснювати продаж (відчуження) майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06 слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення позову є частково обґрунтованими, співмірними із заявленими вимогами та такими, що спрямовані на забезпечення ефективного судового захисту, збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті та недопущення порушення прав позивача.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №380/19958/24.

Також правовий висновок щодо збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі викладено в постановах Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 320/9328/25, від 11.03.2026 у справі № 380/12281/25, від 24.03.2026 у справі №320/23754/25 та інших.

Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» до Волинської митниці, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та актів опису майна задовольнити частково.

Заборонити Головному управлінню ДПС у Волинській області вчиняти дії з примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД» грошових коштів в сумі 13 696 163,94 грн.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Волинській області про опис майна у податкову заставу від 09.07.2026 року № 13633/6/03-20-13-02-06.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Мачульський