Рішення № 139555684, 25.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7849/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача - Нестерука О.В.,

представників відповідача Годунко М.Ф., Антонюк О.І.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» (далі також - ТОВ «Поліс Авто», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2026 №00755803200702 та №00755703200702.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі наказу №162-п від 21.01.2026 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поліс Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9434019796 від 20.01.2026 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Як зазначає позивач, згідно з Додатком 2 (Д2) до декларації за грудень 2025 року, від`ємне значення ПДВ у сумі 63 877 504 грн було сформоване за період з квітня по грудень 2025 року. Натомість контролюючий орган безпідставно розширив період перевірки та витребував/дослідив документи за період з листопада 2024 року по березень 2025 року, який не мав відношення до від`ємного значення, задекларованого у грудні 2025 року.

Позивач посилається на судову практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 24.05.2023 у справі №140/607/22, від 27.03.2025 у справі №640/7638/22 та від 19.02.2026 у справі №380/19608/24), згідно з якою порушення податковим органом процедури проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для скасування прийнятих ППР.

Також позивач звертає увагу суду, що висновки акта перевірки від 02.03.2026 №4509/07-02/44966334 побудовані виключно на тому, що товариство не надало первинні документи під час проведення перевірки.

Разом з тим позивач наголошує, що відповідно до вимог пунктів 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України, 28.02.2026 він направив ГУ ДПС у Волинській області документи, які стосуються предмета перевірки, та які відповідач отримав 02.03.2026 - тобто після завершення перевірки, але до прийняття спірних ППР (30.03.2026).

Такі документи не були враховані відповідачем під час прийняття рішень за результатами податкової перевірки.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечив позовні вимоги ТОВ «Поліс Авто». В обґрунтування своїх заперечень вказав, що перевірка задекларованого позивачем за грудень 2025 року від`ємного значення з ПДВ (рядок 16.1 декларації) має здійснюватися шляхом оцінки показників рядка 21 декларацій за попередні звітні періоди, у яких цей показник наявний безперервно, починаючи з першого неохопленого перевіркою періоду його виникнення.

Зазначає, що раніше податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо від`ємного значення ПДВ за жовтень 2024 року (акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334). Оскільки від`ємне значення з ПДВ після цього формувалося та зберігалося безперервно, першим неохопленим перевіркою періодом є листопад 2024 року. Отже, охоплення перевіркою періоду з листопада 2024 року по грудень 2025 року є законним та відповідає вимогам податкового законодавства.

Наголошує, що порушення та фінансові санкції щодо ТОВ «Поліс Авто» встановлені та застосовані через відсутність первинних документів під час проведення перевірки. Зокрема, посилається на те, що у період проведення перевірки (з 23.02.2026 по 27.02.2026) позивач не надав контролюючому органу жодних первинних документів чи регістрів бухгалтерського обліку, що зафіксовано щоденними актами про ненадання документів (від 23, 24, 25, 26 та 27 лютого 2026 року).

Стверджує, що якщо платник не надає документи до закінчення перевірки або у строки подання заперечень, вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення звітності.

Посилаючись на сталу практику Верховного Суду (постанови у справах №160/8441/18, №380/5557/22, №320/28354/24 тощо), підкреслює, що платник податків не може посилатися в суді на документи, які без поважних причин не були надані під час перевірки або у строк для подання заперечень. Вважає, що суд не повинен досліджувати документи, які платник не надав податковому органу під час здійснення податкового контролю.

Як наслідок відповідач вважає, що діяв повністю у межах повноважень та відповідно до вимог ПК України, тому просить суд відмовити ТОВ «Поліс Авто» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому повторно наголосив про надсилання на адресу ГУ ДПС у Волинській області ще до прийняття оскаржуваних ППР документів, що стосуються предмету перевірки. На переконання позивача, податковий орган прийняв спірні рішення виключно з формальних підстав (посилаючись на ненадання документів під час перевірки), не здійснивши змістовного аналізу отриманої первинної документації.

Стверджує, що документи не могли бути подані під час перевірки через тривалу хворобу директора та обмежений штат працівників товариства (3 особи).

У поданих запереченнях на відповідь на відзив ГУ ДПС у Волинській області наголосило, що запит про надання документів (від 21.01.2026 № 222/12/03-20-07-02-12) був вручений платнику податків особисто ще 23.01.2026, тобто фактично за місяць до початку перевірки. За період перевірки (з 23.02.2026 по 27.02.2026) документи позивачем надані не були, про що складено відповідні акти.

Звертає увагу суду, що позивач визнав, що відправив копії документів поштою лише 28.02.2026, тобто вже після завершення перевірки та складення акта.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити повністю.

Представники ГУ ДПС у Волинській області в судових засіданнях позов не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Поліс Авто» є юридичною особою приватного права, яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2023 та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.14 - діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування: 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.: 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

ТОВ «Поліс Авто» зареєстроване та фактично здійснює господарську діяльність за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Об`їзна, будинок 3.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 статті 77, підпунктом 78.1.8, пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та на підставі наказу №162-п від 21.01.2026 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поліс Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9434019796 від 20.01.2026 від`ємного значення з податку на додану вартість (а.с.75).

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 02.03.2026 №4509/07-02/44966334 (а.с.23-28), згідно із висновками якого перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків:

пункту 4 Розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами та доповненнями, - не відображено у ряд. 16.1 Б, ряд. 19 та ряд.21 суму 5 824 427 грн.;

пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та. 198.3. статті 198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 63 877 504 грн;

пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та. 198.3. статті 198 ПК України, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 2 611 500 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00755703200702 від 30.03.2026, згідно із якими встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 63 877 504,00 грн (а.с.64-65);

№00755803200702 від 30.03.2026, згідно із яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 872 650,00 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями 2 611 500,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 261 150,00 грн (а.с.62-63).

Вважаючи вищезазначені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Усталеним є підхід, за якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, у якій серед іншого вказано, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Враховуючи викладене, протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18.

У позовній заяві ТОВ «Поліс Авто» вказує на порушення відповідачем порядку проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Зокрема, наголошує, що в межах спірної перевірки контролюючий орган мав право перевіряти виключно показники податкової звітності товариства за період квітень-грудень 2025 року, а перевірка відповідності сформованого у попередні періоди показника від`ємного ПДВ (з листопада по березень 2025 року) знаходиться поза межами вказаної перевірки. Відтак стверджує, що у спірному випадку має місце вихід податковим органом за межі предмета податкової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Також позивач вказує на те, що у терміни, визначені у пункті 44.6 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 ПК України, надав контролюючому органу документи, що стосуються перевірки. Однак такі документи не були враховані ГУ ДПС у Волинській області при прийнятті оскаржуваних ППР.

Вирішуючи питання щодо дотримання ГУ ДПС у Волинській області процедури проведення документальної перевірки в аспекті визначення періоду перевірки, суд керується наступним.

Як уже зазначалося судом вище, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із підпунктом 2 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок №21), якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Аналіз норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України у взаємозв`язку з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України і Порядку №21 дають підстави для наступного висновку.

Податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган при проведенні такої перевірки не обмежений розміром від`ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту. Протилежний підхід суперечитиме поняттю «від`ємне значення ПДВ» у розумінні норм ПК України та нівелюватиме мету проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка носить превентивний характер, що полягає у запобіганні безпідставному декларуванню від`ємного значення ПДВ.

Встановлене в абзаці другому підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України обмеження щодо предмета документальної позапланової перевірки, призначеної з цієї підстави, закріплює неможливість перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.

Аналогічне правозастосування закріплене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі №640/6754/21 та від 18.09.2025 у справі №320/2394/23.

За встановленими судом обставинами, ГУ ДПС у Волинській області у період 23.02.2026 по 27.02.2026 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поліс Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9434019796 від 20.01.2026 від`ємного

Як випливає з акту податкової перевірки від 02.03.2026 №4509/07-02/44966334, перевіркою встановлено, що від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2025 року виникло за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року.

Зокрема, відповідачем встановлено, що по ТОВ «Поліс Авто» проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334 та встановлено завищення показників рядка 19 та рядка 21 на суму 17 248 914 грн. Періодом, у якому задекларовано від`ємне значення та яке не було охоплене попередніми документальними перевірками, зважаючи на те, що такий показник наявний безперервно, є період з листопада 2024 року по грудень 2025 року.

У зв`язку з вищенаведеним, суд погоджується з доводами відповідача, що перевірка достовірності показника рядка 16.1 такої декларації має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).

В даному випадку таким періодом щодо ТОВ «Поліс Авто »є: листопад 2024 року грудень 2025 року.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо необхідності врахування при розгляді даного спору правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду від 09.02.2026 у справі №400/11909/23.

В межах спірних правовідносин, що були предметом розгляду у справі №400/11909/23, позивачем не було допущено завищення розміру від`ємного значення, а допущено технічні помилки під час заповнення Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року, а саме: помилково вказано звітний податковий період листопад 2021 року замість грудень 2021 року та липень 2022 року замість серпня 2022 року.

Постанова Верховного Суду від 09.02.2026 у справі №400/11909/23 не містить правових висновків про те, що перевірці підлягають виключно ті періоди, які задекларовані платником ПДВ у Додатку 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)»до декларації з ПДВ, а тому висновки суду касаційної інстанції, викладені у згадуваній постанові, не є релевантними до обставин даної справи.

Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку, що відповідачем доведено наявність передбачених законом підстав для проведення перевірки показників рядка 21 декларацій з ПДВ ТОВ «Поліс Авто» за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року, тоді як доводи позивача про порушення контролюючим органом процедури проведення позапланової невиїзної перевірки та вихід за межі предмета податкової перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Оцінюючи доводи позивача щодо не врахування ГУ ДПС у Волинській області при прийнятті оскаржуваних ППР документів, які були надані ТОВ «Поліс Авто», суд враховує таке.

Суд зауважує, що фактичною підставою для висновку відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства та прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.03.2026 №00755803200702 та №00755703200702 стало не надання ТОВ «Поліс Авто» на дату початку перевірки (23.02.2026) і до завершення перевірки (27.02.2026) будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки.

В свою чергу, позивач вказує, що документи щодо правомірності формування у декларації за грудень 2025 року від`ємного значення ПДВ були надані ТОВ «Поліс Авто» до ГУ ДПС у Волинській області з дотриманням вимог пункту 44.6 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 ПК України, а тому мали бути враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2024 у справі №420/7184/19.

У постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював правові висновки про те, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з цим у постанові від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

У постанові від 14.08.2024 у справі №560/12984/23 суд касаційної інстанції зазначив, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2024 у справі №260/1692/20.

Узагальнюючи наведені вище норми Податкового кодексу України та підходи Верховного Суду, можна зробити такі висновки:

положення ПК України чітко регламентуються обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів;

платник податків зобов`язаний надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому формулювання «платник податків зобов`язаний надати» передбачає, в першу чергу, обов`язок (активну поведінку (дію) особи, яку перевіряють, підготувати та передати контролюючому органу документи;

приписи пункту 44.6 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 ПК України передбачають право платника податків, зокрема у період після закінчення перевірки, до дати прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки, надати такому контролюючому органу документи, які не були надані платником податків під час проведення перевірки. Ці норми надають платнику податків механізми захисту та можливість надати документи, що не були враховані, але вимагають чіткого дотримання процедур і термінів, зокрема, надання таких документів у проміжок часу між завершенням перевірки та прийняттям податкового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, у ході перевірки ТОВ «Поліс Авто» направлено засобами поштового зв`язку запит №222/12/03-20-07-02- 12 вiд 21.01.2026 щодо надання документів та пояснень з питань, що входять до предмету перевірки (а.с. 61).

Зокрема, згідно змісту запиту ГУ ДПС у Волинській області №222/12/03-20-07-02- 12 вiд 21.01.2026 контролюючим органом вимагалося у товариства надати документи та регістри бухгалтерського обліку, за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року з урахуванням показників задекларованих в декларації з податку на додану вартість в р. 16.1 та Довідці про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), які відносяться до предмету перевірки, зокрема, але не виключно:

документи, що підтверджують формування сум податкових зобов`язань та податкового кредиту по рядках декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року;

загальні оборотно-сальдові відомості в розрізі субрахунків порічно за період з з листопада 2024 року по грудень 2025 року;

обороти субрахунків 101, 102, 103, 104, 105, 106, 109, 112, 113, 115, 117, 12, 13, 151, 152, 153, 154, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, ЗО, 31, 361, 362, 371, 377, 631, 632, 685, 702, 71, 74, 79, 902, 92, 93, 94 в розрізі номенклатури, періоду та кореспондуючих субрахунків, статей доходів та витрат за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року;

первинні документи на реалізацію ТМЦ (видаткові накладні, ТТН, накладні на переміщення товару зі складу), договори на реалізацію товару, документи, що підтверджують походження товару (сертифікати якості, відповідності) за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року;

договори купівлі-продажу транспортних засобів, ТТН, МД, CMR, свідоцтва про реєстрацію тощо;

первинні документи на придбання ТМЦ та послуг (видаткові накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, ТТН, договори за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року;

первинні документи, що підтверджують оприбуткування придбаних ТМЦ на склад, наявність залишків ТМЦ на складах, використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства, списання ТМЦ зі складського обліку за період з листопада 2024 року по грудень 2025 року тощо.

Станом на дату початку перевірки (23.02.2026) і до завершення перевірки (27.02.2026) до перевірки позивачем не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що відповідачем складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.02.2026 року №454/07-02/44966334, від 24.02.2026 року №487/07-02/44966334, від 25.02.2026 року №504/07-02/44966334, від 26.02.2026 року №513/07-02/44966334 та від 27.02.2026 №521/07-02/44966334) (а.с.66-68).

Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення

Як зазначив представник позивача, під час проведення перевірки ТОВ «Поліс Авто» підготувало копії первинних документів на підтвердження правомірності формування показників від`ємного значення ПДВ та у період 27-28 лютого 2026 року надіслало вказані документи до ГУ ДПС у Волинській області.

На підтвердження направлення вказаних документів позивачем надано до суду копії поштових накладних та фіскальних чеків за 27.02.2026 та 28.02.2026 (а.с.29-33).

Вказані документи отримані ГУ ДПС у Волинській області 02.03.2026, тобто до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (30.03.2026).

Факт отримання вказаних документів не заперечується відповідачем, що, зокрема, підтверджується листом ГУ ДПС у Волинській області №4777/6/03-20-07-02-06 від 04.03.2026 (а.с.147-148).

Наведене свідчить, що ТОВ «Поліс Авто», в межах строків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 ПК України контролюючому органу було надано копії запитуваних документів, а тому, на думку суду, такі документи підлягали врахуванню під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від 09.09.2021 у справі №460/2315/19.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статі 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як вбачається із описової частини акту перевірки від 02.03.2026 №4509/07 02/44966334 основними чинниками виникнення від`ємного значення з ПДВ є від`ємне значення з ПДВ, задеклароване у попередніх звітних періодах (рядок 16) операції з придбання послуг та імпорту транспортних засобів.

Як вказав позивач, від`ємне значення ПДВ за спірний період виникло за результатами господарських операцій з такими суб`єктами господарювання по наступних зовнішньоекономічних договорах (контрактах):

компанія «PAJO TRADE Sp z.о.о.» (контракт №25/08/2023 від 25.08.2023);

компанія «URBAN AUTO HAVEN Sp z.о.о.» (контракт №1010-24/UOK від 10.10.2024);

компанія «BOLGAUTO CONSULT Ltd.» (контракт №1508-25 від 15.08.2025).

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту №25/08/2023 від 25.08.2023 продавець (компанія «PAJO TRADE Sp z.о.о.») зобов`язується надати покупцеві (позивач у справі), а покупець - прийняти і оплатити легкові автомобілі, вантажні автомобілі, мікроавтобуси і автобуси, нові і вживані, причепи і напівпричепи нові і ті, що були використані, спеціальну будівельну техніку нову і таку, що була в користуванні, мотоцикли, квадроцикли та інші мотоцикли нові і вживані, катери, яхти та інші плавучі судна нові і вживані, кузови автомобілів для нових автомобілів і тих, що були у вжитку (далі товар). Асортимент, кількість і ціна товару вказується у специфікаціях та/або накладних, які формуються на кожній партії товару і є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що ціна і загальна вартість договору ціна і загальна вартість кожної партії товару зазначаються в специфікаціях і накладних, які є невід`ємною частиною цього договору формуються на умовах відповідно до правил «Інкотермс», відредагованих в 2020 році. Загальна вартість контракту становить1 000 000,00 євро.

Відповідно до пункту 1.1 контракту №1010-24/UOK від 10.10.2024, в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, продавець (компанія «URBAN AUTO HAVEN Sp z.о.о.») зобов`язується продати покупцеві (ТОВ «Поліс Авто»), а покупець зобов`язується придбати у Продавця на умовах DAP Ягодин, Луцьк Ковель Рівне Дубно Сарни Старовойтово, Калуш, Долина, Володимир, Городок, Зимна Вода, Ужгород, Мукачево, Зміїнець, Зоря (згідно з ІНКОТЕРМС 2020р.) транспортні засоби та запасні частини до них, надалі іменується «Товар».

Згідно із пунктом 1.3. вказаного контракту найменування, кількість, якість товару (відповідно до технічної документації), умови та терміни постачання та оплати за Товар вказуються у інвойсах до даного Контракту.

За умовами контракту №1508-25 від 15.08.2025 в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець (компанія «BOLGAUTO CONSULT Ltd.») зобов`язується продати Покупцеві (ТОВ «Поліс Авто»), а Покупець зобов`язується придбати у Продавця на умовах DAP Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Дубно, Сарни, Старовойтово, Мукачево, Івано-Франківськ, Калуш, Долина, Стрий, Ужгород, Зміїнець, Володимир, Городок, Зимна Вода, Зоря, Коломия, Вінниця (згідно з ІНКОТЕРМС 2010р.) транспортні засоби та запасні частини до них, надалі іменується «Товар». Код УКТЗЕД 8703.

Під терміном «транспортні засоби» слід розуміти нові та вживані легкові та вантажні автомобілі, спецтехніку, автобуси, мікроавтобуси, сільськогосподарську техніку, мотоцикли (пункт 1.2. контракту).

Відповідно до пункту 1.3 контракту найменування, кількість, якість товару (відповідно до технічної документації) вказуються у інвойсах до даного Контракту.

Пунктами 2.1., 2.2. контракту передбачено, що вартість товару визначається у Євро/Доларах США/Канадських Доларах із урахуванням умов поставки кожної партії, чи одиниці товару і фіксується у інвойсах до даного Контракту. Загальна сума Контракту складається із суми інвойсів/вантажно-митних декларацій.

На виконання умов вищезазначених контрактів протягом листопада 2024 року - грудня 2025 року ТОВ «Поліс Авто» придбавалися транспорті засоби, на підтвердження чого позивачем надано рахунки фактури (інвойси) та вантажно митні декларації за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому придбані транспортні засоби реалізовувалися фізичних особам, на підтвердження чого ТОВ «Поліс Авто» надано копії договорів купівліпродажу транспортних засобів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи за кількісним їх описом є тими документами, що подавались ТОВ «Поліс Авто» до контролюючого органу до моменту прийняття спірних ППР.

Такі документи складені за результатом проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Суд зауважує, що надані документи беззаперечно мали б вплив на правильність висновків податкового органу щодо розміру задекларованого ТОВ «Поліс Авто» у податковій декларації з податку на додану вартість №9434019796 від 20.01.2026 від`ємного значення з податку на додану вартість

При цьому відсутні будь-які докази того, що ці документи фізично не існували під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, винесені ГУ ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 30.03.2026 №00755803200702 та №00755703200702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, №303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову ТОВ «Поліс Авто» сплачено 26 624,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.05.2026 (а.с.41).

З огляду на задоволення судом позовних вимог, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області 26 624,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30.03.2026 №00755803200702, №00755703200702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» судовий збір в сумі 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» (45603, Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Об`їзна, 3; код ЄДРПОУ 44966334).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Н. В. Стецик