Рішення № 139555010, 07.09.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/831/26

Провадж.№ 2/481/670/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 вересня 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр кредит фінанс" Білоус Дар`ї Володимирівни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2026 року представником позивача ТОВ "Укр кредит фінанс" Білоус Д.В. сформовано в системі "Електронний суд" позовну заяву та подано до суду позов до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №1533-0137 від 29.03.2025 року в розмірі 18399,20 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що 29.03.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua) уклали електронний договір про надання кредиту №1533-0137, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0603 та разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Паспортом споживчого кредиту складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 1500,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка 1,00% в день, стандартна % ставка: 1% в день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % в день, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору. Відповідач не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 13 квітня 2026 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 18399,20 грн., з яких: 3800,00 грн. заборгованість за кредитом; 12129,20 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 1900,00 грн. заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, 570,00 грн. заборгованість по комісії.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте, до матеріалів справи долучив клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка будучи належним чином повідомленею про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Причини неявки суду не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подавала.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua) уклали електронний договір про надання кредиту №1533-0137, за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 1500,00 грн. підтверджено договором про відкриття кредитної лінії №1533-0137, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0603; паспортом споживчого кредиту; довідкою про перерахування суми кредиту №1533-0137 від 29.03.2025; розрахунком заборгованості за договором №1533-0137 від 29.03.2025.

02.04.2025 та 03.04.2025 між позивачем та відповідачкою було укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1533-0137 відповідно до якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 1200,00 грн. та 1100,00 грн., що також підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1533-0137 від 29.03.2025 та розрахунком заборгованості за договором №1533-0137 від 29.03.2025

В порушення умов кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та допустила заборгованість, яка, за розрахунками позивача, станом на 13 квітня 2026 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 18399,20 грн., з яких: 3800,00 грн. заборгованість за кредитом; 12129,20 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 1900,00 грн. заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, 570,00 грн. заборгованість по комісії.

Слід зазначити, що відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статею12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідачкою не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ) встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником.

При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

ТОВ «Укр кредит фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 12129,00 грн., що у 3 рази перевищує розмір неповернутого кредиту (3800,00 грн.).

Заявлений до стягнення розмір процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, відтак розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» процентів слід зменшити до 5700,00 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 1900,00 грн., суд зазначає, що згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки пеня (неустойка) нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії №1533-0137 від 29.03.2025 року в розмірі 10070,00 грн., з яких: 3800,00 грн. заборгованість за кредитом; 5700,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 570,00 грн. заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1457,14 грн. (10070,00/18399,20 х 2662,40).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1533-0137 від 29.03.2025 в розмірі 10070 (десять тисяч сімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судовий збір у розмірі 1457 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) гривень 14 копійок.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України, поданої протягом 30 днів з дня його проголошення чи в разі поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА