Ухвала суду № 139554396, 04.09.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/263/26

Провадження №1-кс/471/231/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. с-ще Братське

Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще Братське клопотання про арешт майна, внесене в рамках кримінального провадження № 12026152170000048 від 07.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Братського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про арешт майна в рамках кримінального № 12026152170000048 від 07.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 пред`явлено підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаний з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбій).

Санкції статей , які інкримінуються ОСОБА_3 , а саме п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України передбачають покарання, у тому числі, у виді конфіскації майна.

Досудовим розслідуванням встановлено наявність у підозрюваного нерухомого майна, а тому виникла необхідність у зверненні до суду із відповідним клопотанням про накладення арешту на майно.

Невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного майна може створити ризик його відчуження, приховування, передачі іншим особам або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення його подальшої конфіскації у разі ухвалення обвинувального вироку.

Учасники процесу у судове засідання не з`явилися .В зв`язку з неявкою учасників процесу фіксація судового засідання не здійснювалася.

Повно та всебічно дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Згідно положень п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання щодо арешту майна слідчий судді, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 08.09.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1