Ухвала суду № 139553506, 04.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________

УХВАЛА

"04" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2154/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання Малихіною М.П.

розглянувши матеріали справи у підготовчому засіданні

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7 ) до відповідача Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ), відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" (61001, м. Харків, пр-т. Аерокосмічний, 41б) провизнання недійсними додаткових угод та стягнення 3 626 931,64 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився;

прокурора: Комісар О.О.

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 05.06.2024 року до договору про закупівлю товару № 14-к від 27.03.2024, укладену між комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 09.09.2024 року до договору про закупівлю товару № 14-к від 27.03.2024, укладену між комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

- стягнення на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 3 626 931,64 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 липня 2026 року о 13:15 год.

06.07.2026 року від відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 16405/26) про призначення судово-економічної експертизи.

06.07.2026 року від відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 16404/26) про зупинення провадження у справі, у якому останній просить суд, зупинити провадження № 922/2154/26 за позовною заявою Слобідської окружної прокуратура міста Харкова Харківської області, поданої в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Зайцева Є.К. та КП «КДХ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ухвалою суду від 07.07.2026 року клопотання (вх. № 16405/26 від 06.07.2026 року) відповідача 2 про призначення судово-економічної експертизи та клопотання (вх. № 16404/26 від 06.07.2026 року) відповідача 2 про зупинення провадження у справі - повернуто без розгляду. Судом роз`яснено відповідачу 2, що оскільки клопотання (вх. № 16405/26 від 06.07.2026 року) про призначення судово-економічної експертизи, клопотання (вх. № 16404/26 від 06.07.2026 року) про зупинення провадження у справі та додані до них документи були подані до Господарського суду Харківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді відповідачу 2.

06.07.2026 року від відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16397/26).

08.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 16622/26) про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суд від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено заяву (вх. № 16622/26 від 08.07.2027 року) про залишення позовної заяви без розгляду до наступного судового засідання для надання часу сторонам щодо надання пояснень з приводу вказаної заяви.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, про що постановляє ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суд від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву 12 серпня 2026 року о(б) 11:40 год.

10.07.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 16926/26).

10.07.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 16928/26).

14.07.2026 року від позивача через канцелярію суд надійшли додаткові пояснення (вх. № 17139/26).

14.07.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. 17162/26).

15.07.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання про надання доступу до матеріалів справи (вх. №17316/26).

28.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 18306/26) про відмову від позову.

30.07.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 18678/26) про зупинення провадження у справі.

30.07.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18679/26).

03.08.2026 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 18898/26).

03.08.2026 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. № 18904/26), у якому останній, просить суд, призначити у справі № 922/2154/26 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: 1. Чи підтверджуються документально обсяги та вартість поставленого товару (картоплі та гороху сушеного) за умовами укладеного між ФОП Зайцевим Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» договору № 14-К про закупівлю товару (борошно пшеничне в/г) від 27.03.2024 року, з урахуванням додаткових угод до нього № 2 від 05.06.2024 року, № 3 від 09.09.2024 року, первинними документами фінансово-господарської діяльності? Якщо ні, то на яку суму та в якому обсязі є розбіжності? 2. Чи підтверджується документально зміна ціни за одиницю товару та зменшення обсягів закупівлі згідно із додатковими угодами № 2 від 05.06.2024 року, № 3 від 09.09.2024 року до укладеного між ФОП Зайцевим Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» договору про закупівлю товару № 14-К від 27.03.2024 у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178, якою затверджені «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», в редакції, яка діяла до 04.09.2025 року, в частині наявності документального підтвердження коливання цін на ринку товарів, які були предметом закупівлі?» Доручити проведення судово-економічної експертизи Харківському науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

05.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 19091/26).

07.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи (вх. № 19303/26), у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача КП «Комбінат дитячого харчування» Чудовського Д.О. про призначення судово - економічної експертизи у справі № 922/2154/26.

11.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшло заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення (вх. № 19573/26).

11.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшло заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 19575/26).

11.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 19576/26).

Ухвалою суду від 12.08.2026 року у задоволенні клопотання (вх. № 18904/26 від 03.08.2026 року) відмовлено.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 вересня 2026 року о(б) 11:00 год.

17.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 20063/26).

17.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 20070/26).

Ухвалою суду від 02.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні у справі оголошено перерву до 04 вересня 2026 року о(б) 12:10 год. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

Уповноважені представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 не звились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, суд приймає до уваги, що ухвалою суду від 02.09.2026 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

Присутній у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо клопотань позивача, та клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі.

Судом у підготовчому засіданні 04.09.2026 року оголошено ухвалу скорочену (вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, та заяву (вх. № 18306 від 28.07.2026 року) Харківської міської ради про відмову від позову, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, та заяву (вх. № 18306 від 28.07.2026 року) Харківської міської ради про відмову від позову, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого до суду клопотання, позивач зокрема зазначає, що звертаючись до господарського суду із позовом Харківська обласна прокуратура стверджує, що при здійсненні закупівлі UA-2024-03-07-010764-а, а саме під час укладення у 2024 році, додаткові угоди № 2 та № 3 в межах даної закупівлі, чинне законодавство України не передбачало можливість збільшення ціни товару, який був предметом публічних закупівель, згідно до Закону України «Про публічні закупівлі», понад 10%. Оскільки додатковими угодами № 2 та № 3 підвищено ціну за одиницю товару на 59,27 % за одиницю виміру товару, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Крім того, додаткові угоди укладені також з порушенням допустимого законодавством 90-денного терміну щодо можливості підвищення ціни (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Також за позицією позивача, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024 року та № 1137/24 від 05.09.2024 року , які отримані для обґрунтування підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод №2 та №3, не є належними доказами коливання ціни, оскільки лише констатують рівень роздрібних цін у порівнянні з умовами договору. Зокрема, у довідках не наведено розрахунків вартості товару в динаміці з відповідною періодичністю та визначенням відсотку коливання, у тому числі відсутнє обґрунтування тенденцій щодо збільшення чи зменшення цін у різні періоди дії договору, того що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Висуваючи такі доводи, орган прокуратури вважає, що укладення таких угод та сплата за ними грошових коштів безпосередньо порушують інтереси держави, на захист який подано даний позов. Також підставою подання такого позову є врахування органом прокуратури обставин, що Харківською міською радою не вживаються заходи щодо захисту порушених інтересів у даній закупці в результаті виявлених порушень.

За твердженнями позивача, Харківська міська рада вважає, що закупівля послуг в інтересах Харківської міської територіальної громади, здійснена Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» із дотримання усіх норм та процедур, покладених на Замовника Законом України «Про публічні закупівлі». Харківською міською радою та її виконавчими органами недопущено жодних порушень вимог законодавства в сфері державних закупівель, не завдана шкода інтересам Харківської міської територіальної громади. Підстави для звернення Харківської міської ради до суду для захисту порушених прав та інтересів Харківської міської територіальної громади відсутні, а відповідно не вбачається виключних підстав для представництва прокурором інтересів Харківської міської ради у суді за наведеними обставинами, зазначеними органом прокуратури у позові.

На думку позивача, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. Харківська обласна прокуратура у позовній заяві обґрунтовує порушення інтересів держави в даному випадку тим, що дії відповідачів завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатні спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне витрачання позивачем чи відповідачами коштів з місцевого бюджету та перевищення ліміту використання бюджетних коштів. Також, не наведений розмір шкоди, яка завдана та взагалі наявності такої шкоди. Натомість прокурором у своїй позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом. Крім того, звертаючись із даним позовом прокурор не здійснив аналіз економічної доцільності проведення нових торгів та не оцінив наслідки визнання недійсним таких додаткових угод, за умовами яких здійснена закупівлі продуктів харчування та зазначена закупівля в цілому виконана сторонами в повному обсязі, про що свідчить опублікований звіт про виконання договору про закупівлю, роздруківка якого додана до позовної заяви, а тому прокурором не дотримано балансу між поставленими цілями та використаними засобами та не визначено, які цілі будуть досягнуті.

Вказане на думку позивача свідчить про те, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах Харківської міської ради, прокурором, в порушення наведених вище норм не обґрунтовано, та не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади м. Харкова, ато му, за висновком останнього, прокурор звертаючись до суду з даним позовом фактично втручається в діяльність органів місцевого самоврядування.

У зв`язку із чим, позивач - Харківська міська рада відмовляється від позову, та просить суд зазначену відмову задовольнити, та закрити провадження у справі № 922/2154/26.

Суд, дослідивши матеріали справи, та заяву позивача, дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За приписами частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною 2 цієї статті.

Судом встановлено, що керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради

Звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор у даній справі визначив Харківську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 55 Господарського процесуального кодексу України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Зазначена норма спрямована на недопущення ситуації, за якої компетентний орган, з огляду на можливий конфлікт інтересів, шляхом відмови від позову, поданого прокурором в інтересах держави, фактично унеможливлює судовий захист відповідних інтересів держави.

Суд приймає до уваги, що у разі відмови компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову така відмова не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, отже у справах, у яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, процесуальна позиція такого органу щодо відмови від позову не має наслідком припинення розгляду справи, якщо прокурор не відмовляється від підтримання заявлених ним позовних вимог.

Як встановлено судом із наявних у матеріалах справи документів, та наданих прокурором пояснень, прокурор підтримує позовні вимоги, заявлені у справі № 922/2154/26, та не відмовляється від позову.

Вказане свідчить про те, що заява Харківської міської ради про відмову від позову не може бути підставою для закриття провадження у справі, оскільки така відмова не позбавляє прокурора права підтримувати позов та вимагати його розгляду по суті.

Суд також приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 55) зазначала, що "при вирішенні питання про необхідність звернення до суду із позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті"

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 926/781/23).

З аналізу вищевикладеного слідує, що прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті у разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову. При цьому, з наявних у матеріалах справи документах та пояснення прокурора слідує, що останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Суд також враховує, що відмова позивача від позову не є обов`язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача із процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті, а прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі у такому випадку фактично позбавило б прокурора можливості реалізувати надані йому законом повноваження щодо представництва інтересів держави та судового захисту цих інтересів.

З аналізу вищевикладеного слідує, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду із позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане із раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю, зокрема якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та те, що позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради, а прокурор підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на розгляді справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття відмови Харківської міської ради від позову.

У зв`язку із чим, суд надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, із урахуванням позиції представників сторін, підтримування прокурором позовної заяви, дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 18306 від 28.07.2026 року) Харківської міської ради про відмову від позову.

Щодо заяви (вх. № 1662 від 08.07.2026 року) Харківської міської ради про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданої до суду заяви, позивач зокрема зазначає, що Харківська міська рада вважає, що закупівля послуг в інтересах Харківської міської територіальної громади, здійснена Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» із дотримання усіх норм та процедур, покладених на Замовника Законом України «Про публічні закупівлі». Однак, зазначене не позбавляє, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, права позивача подати до розгляду справи по суті заяву про залишення позовної заяви без розгляду, подання якої відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України.

На думку позивача, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Виходячи із вищезазначеного, Харківська міська рада звертає увагу суду на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести та довести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 цього Закону, згідно якої прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (підтверджується позицією Верховного Суду у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17, у постановах Касаційного господарського суду від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

За твердженнями позивача, у позовній заяві відсутня інформація, що: - прокурор до подання цього позову оскаржував дії уповноваженої особи замовника та замовника в частині укладення спірних додаткових угод в межах закупівлі UA-2024-03-07-010764-а до уповноважених органів; - проводився моніторинг даної процедури закупівлі в частині імовірного порушення з приводу якого органом прокуратури поданих позов у даній справі; - наявний висновок про результати такого моніторингу з встановленими порушення за якими розглядається даний позов; підстави та процедура контролю з встановлення порушень під час здійснення публічних закупівель та визначення уповноважених органів на такі дії чітко регламентована положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» , у тому числі механізму звернення до таких органів та отримання від них результатів по суті можливого виявлення закупівельних порушень.

Вказане як зазначає позивач, свідчить про те, що у дані справі органом прокуратури не доведені підстави, виявлені в законодавчий спосіб, ознак та їх встановлення щодо порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. Крім того органом прокуратури не доводиться, що визначені на законодавчому рівні уповноважені органи у сфері контролю щодо здійснення закупівлі не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За висновком позивача, листом Харківської окружної прокуратури від 03.03.2026 року № 54-111- 1301вих-26 (повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру») не доведено, що міська рада або її виконавчі органи міської ради не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист своїх інтересів. Також, у вказаному листі не міститься інформації щодо наявності підстав для здійснення дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, не зазначено у чому саме полягає порушення інтересів громадянина або держави, які були порушені виконавчими органами міської ради тощо. Виконавчий комітет Харківською міською радою листом від 10.03.2026 року № 08- 18/719/2-26 з посиланням на норми чинного законодавства надано відповідь, та зазначено, що виконавчими органами Харківської міської ради під час реалізації закупівлі A-2024-03-07-010764-а в частині спірних додаткових угод у 2024 році здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства України. Харківською міською радою даним листом повідомлено, що законодавчими нормами передбачено, що уповноваженим органом з питань державного фінансового контролю є Державна аудиторська служба, до функцій якої є здійснення фінансового аудиту, перевірки закупівлі, моніторингу закупівель тощо. На сьогоднішній день орган державного фінансового контролю не вчиняв дії щодо перевірки закупівлі в частині наявності законодавчих підстав для укладення спірних додаткових угод, притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель тощо, що у свою чергу свідчить про згоду органу Держаудитслужби з результатами проведення такої закупівлі та законність дій його посадових осіб під час проведення даної процедури закупівель.

Отже вказане на думку позивача свідчить про те, що Харківська міська рада повідомила, що не вважає свої інтереси порушеними, а тому прокурором не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави у суді саме в особі Харківської міської ради. У зв`язку із чим, просить суд, позов прокурора залишити без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву позивача, заслухавши присутнього у підготовчому засіданні прокурора, дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до абзацу 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позицію викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор на підставі частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, направила на адресу Харківської міської ради листи за №54-111301вих-26 від 03.03.2026 року щодо встановлених порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти.

Листом від 10.03.2026 року за № 08-18/719/2-26 Харківська міська рада повідомила зокрема, що повідомлення не містить відомостей щодо здійснення Держаудитслужбою чи її територіальними органами моніторингу чи перевірки процедури закупівлі UA-2024-03-07-010764-а, висновків та зауважень за результатами такого моніторингу чи перевірки, за результатами яких виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а тому, нормами діючого законодавства України, у тому числі законодавства у сфері публічних закупівель, не покладеного на органи прокуратури функцій перевірок закупівель. Також, Харківська міська рада зазначила, що у випадку встановлення уповноваженими органами на такі дії фактів порушення інтересів Харківської міської територіальної громади у сфері публічних закупівель, Харківська міська рада в змозі самостійно захистити свої інтереси у суді.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, саме нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах стало підставою для подання позову безпосередньо прокурором.

Зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Листом №54-111301вих-26 від 03.03.2026 року прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову відповідно до частини 4 частини 23 Закону України «Про прокуратуру», таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо із відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №910/3486/19 викладену у постанові від 16.04.2019 року у якій зазначено, що прокурор, не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Вказане свідчить про те, що прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах, будучи завчасно повідомленим, відповідні заходи протягом розумного строку не вжив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді саме в особі позивача - Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача з приводу відсутності підстав представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради не приймаються судом, та спростовуються викладеними нормами та матеріалами справи.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 1662 від 08.07.2026 року) Харківської міської ради про залишення позову без розгляду.

Щодо клопотання (вх .№ 18678 від 30.07.2026 року) Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та клопотання (вх. № 18898 від 03.08.2026 року) Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання (вх .№ 18678 від 30.07.2026 року) про зупинення провадження у справі, відповідач 1 та клопотання (вх. № 18898 від 03.08.2026 року) про зупинення провадження у справі, відповідач 2 зокрема зазначають, що в провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа № 3-78/2026 (178/26) підставою для якої стала перевірка за конституційною скаргою щодо конституційності положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Ухвалою Другого сенату Конституційного Суду України Ухвалою від 24 червня 2026 року об`єднані конституційні провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дромгаз Сіті» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в одне конституційне провадження. Оскільки основною підставою для звернення до Суду позивач вказує як невідповідність дій відповідачів вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то необхідним і доречним буде дочекатися ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, оскільки дані справи виявляються об`єктивно пов`язаними. За умови визнання неконституційними вказаних положень Закону, дана справа з огляду на аргументи позивача може втратити об`єктивні причини для подальшого провадження.

Вказане на думку відповідача 1 свідчить про те, що ухвалення рішення у даній справі до прийняття рішення Конституційним Судом України, за умови задоволення конституційної скарги, призведе до перегляду рішення у справі № 922/2154/26, зокрема, у зв`язку із виключними обставинами. Також зазначають, що Касаційним господарським судом Верховного Суду у cправі № 927/1704/23 04.06.2026 року прийнято ухвалу про зупинення касаційного провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за вказаною вище конституційною скаргою.

За твердженнями відповідача 2 оскільки предметом позовних вимог у цій справі є матеріально - правова вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення із відповідача надмірно сплачених коштів, у зв`язку із тим, що зазначені додаткові угоди суперечать вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», останній вважає, що у суду наявні підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі № 922/2154/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26).

Заперечуючи проти клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі, прокурор у наданих до суду запереченнях, зокрема зазначив, що Слобідська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області під час подання позовної заяви надала докази для підтвердження позовних вимог, у зв`язку із чим Господарський суд Харківської області має об`єктивну можливість розглянути справу, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У справі № 922/2154/26 правовідносини виникли з моменту участі в тендері, укладення Договору та додаткових угод до нього, а саме у 2024 році, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги товариства Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

За твердженнями прокурора, під час розгляду справи № 924/560/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на відкриття конституційного провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відмовив у його задоволенні.

У зв`язку зі чим, просить суд, відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи не приймає вищевикладені заперечення прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, за висновком суду, зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.

З наданих до матеріалів справи документів, судом встановлено, що Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі № 3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію "якості закону", зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Статтею 151-1 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 Конституції України визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З аналізу вищевикладеного слідує, що визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.

Суд приймає до уваги, що забезпечення єдності судової практики є фундаментальним завданням, виконання якого має сприяти стабільності правопорядку, прогнозованості здійснення правосуддя. Застосування різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності.

Отже, за висновком суду, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 06.09.2022 року у справі №904/4393/21 зазначив, що зважаючи на приписи частин 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Вказане свідчить про те, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Крім того, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2023 року у справі №914/2930/21.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/2154/26 прокурор звернувся до суд із вимогою до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, відповідача 2 Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 05.06.2024 року до договору про закупівлю товару № 14-к від 27.03.2024 року, укладену між комунальним підприємством Комбінат дитячого харчування та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 09.09.2024 року до договору про закупівлю товару № 14-к від 27.03.2024 року, укладену між комунальним підприємством Комбінат дитячого харчування та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

- стягнення на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 3 626 931,64 грн.

З вищевикладеного слідує, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 05.06.2024 року та № 3 від 09.09.2024 року укладених до договору про закупівлю товару № 14-к від 27.03.2024 року та стягнення грошових коштів у сумі 3 626 931,64 грн. у зв`язку із тим, що зазначені додаткові угоди суперечать вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, предметом перевірки за конституційною скаргою є конституційність положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З аналізу вищевикладеного слідує, що зазначені положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підлягають застосуванню у справі № 922/2154/26, у зв`язку зі чим, та враховуючи підстави та вимоги позовних вимог у даній справі, які ґрунтуються на порушенні приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку, що рішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" матиме суттєве значення для вирішення спору у даній справі, та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що клопотання (вх .№ 18678 від 30.07.2026 року) відповідача 1 про зупинення провадження у справі, та клопотання (вх. № 18898 від 03.08.2026 року) відповідача 2 про зупинення провадження у справі підлягають до задоволення.

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 922/2154/26 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 86, 227, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 18306 від 28.07.2026 року) Харківської міської ради про відмову від позову відмовити.

У задоволенні заяви (вх. № 1662 від 08.07.2026 року) Харківської міської ради про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала суду у цій частині набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду у цій частині оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду у цій частині, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Клопотання (вх .№ 18678 від 30.07.2026 року) Фізичної особи - підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича

та клопотання (вх. № 18898 від 03.08.2026 року) Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити провадження № 922/2154/26 за позовною заявою Слобідської окружної прокуратура міста Харкова Харківської області, поданої в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до фізично особи підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвала суду у цій частині набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 04 вересня 2026 року.

Ухвала суду у цій частині підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду у цій частині подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 08 вересня 2026 року

СуддяО.О. Ємельянова