Ухвала суду № 139553318, 03.09.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.09.2026м. СумиСправа № 920/671/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С., розглянувши матеріали справи № 920/671/26 за позовом Заступника керівника Конотопської окружної прокуратури (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 136, м. Конотоп, Сумська область, 41601) в інтересах держави в особі позивачів: 1) Конотопської міської ради (пр-т Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41600), 2) Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області (пр-т Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41600) до відповідачів: 1) Комунального підприємства Конотопське транспортне управління (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 106, м. Конотоп, Сумська область, 41608), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Енергум (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. А, офіс 320, м. Київ, 03186) про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 95 570 грн 34 коп.,

представники учасників справи:

прокурор Хащина Т.П.;

від першого позивача Коваль А.В.;

від другого позивача не з`явився;

від першого відповідача Рябовал А.О.;

від другого відповідача Годованець Л.Ю.;

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів подав позовну заяву, в якій просить суд: визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживача № 03/38-37 від 20.05.2020, укладеного між Комунальним підприємством Конотопське транспортне управління та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергум: № 4 від 30.09.2020, № 5 від 06.11.2020; стягнути з другого відповідача на користь другого позивача 95 570 грн 34 коп. безпідставно сплачених коштів.

Ухвалою від 02.06.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/671/26; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 30.06.2026, 10:45; надав відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачам семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

03.06.2026 перший позивач подав заяву (вх. № 2955 від 03.06.2026), у якій просить суд проводити підготовче засідання без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

08.06.2026 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3028 від 08.06.2026), у якому просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідач зазначає, що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції 2020 року) обмежує одноразове підвищення ціни (не більше 10% за один раз), а не сумарне (накопичувальне) підвищення ціни за весь період дії договору. Кожна додаткова угода, укладена між замовником та постачальником, є окремим двостороннім правочином, що змінює умови основного договору. Після підписання чергової додаткової угоди, попередня початкова тендерна ціна повністю втрачає свою чинність і перестає бути умовою договору. Нова ціна стає базовою і єдиною законною ціною в поточній чинній редакції договору. Ні в додатковій угоді № 4, ні в додатковій угоді № 5 ліміт 10% не був перевищений, а загальна фінансова сума договору залишалася константою. Надіслані постачальником комерційні пропозиції повністю підтверджували факт коливання. Необґрунтована відмова у внесенні змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю електроенергії мала б наслідком розірвання договору постачання з ініціативи відповідача і як наслідок виникла б необхідність в оголошенні нової закупівлі на час проведення якої підприємство залишалося б без електроенергії. Щодо застосування строку позовної давності відповідач зазначає, що оскаржувані додаткові угоди № 4, 5 були підписані та оприлюднені в електронній системі публічних закупівель Prozorro у 2020 році. Система Prozorro є державною, загальнодоступною та відкритою 24/7. Прокуратура, маючи відповідний підрозділ представництва інтересів держави в суді, мала об`єктивну можливість дізнатися про укладення цих угод безпосередньо в день їх публікації. Позов подано 21.05.2026, тобто з пропуском трирічного строку. Законом України № 540-IX від 30.03.2020 строки позовної давності були продовжені на строк дії COVID-карантину, а потім через воєнний стан. Проте Верховний Суд у своїх постановах наголошує, що саме по собі введення карантину чи воєнного стану не є поважною причиною для пропуску строку, якщо позивач не доведе, які конкретно перешкоди заважали йому подати позов вчасно.

11.06.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 3119 від 11.06.2026), у якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Прокурор зазначає, що у позовній заяві не оспорюється право сторін на внесення змін до договору публічної закупівлі без обмеження будь-якими строками. У свою чергу вказується на неможливість перевищення максимального ліміту у 10 % для такого підвищення, що передбачено п.2 ч.5 ст.41 Закону. Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону Про публічні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Щодо строку позовної давності прокурор зазначає, що датою початку перебігу строку позовної давності у даному випадку є дати укладення додаткових угод № 4, 5 - 30.09.2020 та 06.11.2020. Останнім днем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом за звичайних обставин є 30.09.2023 та 06.11.2023 відповідно. Водночас строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тобто на момент звернення прокурора до суду з відповідними вимогами позовна давність ще не спливла. Починаючи з 30.09.2023 та 06.11.2023 загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, вважався продовженим, а в період з 30.01.2024 по 03.09.2025 зупиненим.

15.06.2026 другий відповідач подав клопотання (вх. № 2840 від 15.06.2026), у якому просить суд застосувати строк позовної давності.

15.06.2026 другий відповідач подав клопотання (вх. № 2748 від 15.06.2026), в якому просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити провадження у справі №920/671/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вих. №16/178 від 06.04.2026) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

15.06.2026 другий відповідач подав доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 3178 від 15.06.2026).

Ухвалою від 16.06.2026 господарський суд задовольнив заяву представника другого відповідача (вх. № 2842 від 15.06.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/671/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.06.2026 прокурор подав заперечення (вх. № 3248 від 17.06.2026), в якому зазначає про дотримання строку позовної давності.

17.06.2026 прокурор подав заперечення на клопотання другого відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 3249 від 17.06.2026).

17.06.2026 другий відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3254 від 17.06.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскаржувані додаткові угоди були підписані обома сторонами при взаємній згоді, при повному дотриманні ст. 203 ЦК України. Жоден із документів долучених до позовної заяви не свідчить про порушення норм чинного законодавства. Ринок електричної енергії є ринком, де ціна постійно змінюється та таким, який працює за принципом балансу між попитом та пропозицією електричної енергії. Оскільки ціни на електричну енергію є вільними, то підвищення ціни є непрогнозованими (їх неможливо передбачити та закласти в ціну товару за момент подання постачальником тендерної пропозиції). Відповідач зазначає, що ціни на електричну енергію визначені у додаткових угодах відповідають ринковим цінам, що підтверджується даними ДП Оператор ринку (розміщенні у вільному доступі) та довідками щодо середньозваженої ціни РДН. Укладаючи договір постачання електричної енергії сторони усвідомлювали, що протягом його дії припускається коригування ціни договору, що зумовлене характером її формування. Укладання додаткової угоди № 3 від 19.08.2020 сторони здійснили виключно із врахуванням збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ НЕК УКРЕНЕРГО на 2020 рік, а не у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення. Додаткова угода № 4 від 30.09.2020, якою збільшено ціну електричної енергії на 9,8% відповідає 10% ліміту. Також відповідач зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. З огляду на законодавчо визначені обсяги компетенцій державних органів зі здійснення контролю у цій сфері захист інтересів держави у спірних правовідносинах покладено на Держаудитслужбу. Прокурор у позові неправильно визначив позивачів. Відповідач також зазначає, що прокурором недотримано встановленого порядку звернення до уповноваженого органу та отримання від останнього відповіді. У додатку до відзиву відповідач поставив прокурору та позивачам питання про обставини, що мають значення для справи в порядку ст. 90 ГПК України.

23.06.2026 прокурор подав відповідь на відзив другого відповідача (вх. № 3349 від 23.06.2026), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Прокурор зазначає, що додаткова угода № 3 до договору укладена відповідно до норм, передбачених законом, так як ціна за одиницю товару збільшена в межах допустимих 10%. Разом з цим, додатковими угодами № 4, 5 передбачено збільшення ціни від ціни договору більше ніж на 10%. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Конотопська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету. Фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, а також обігових коштів КП КТУ. Пунктом 1.1 Статуту визначено, що КП КТУ є комунальним підприємством територіальної громади міста Конотоп. Засновником КП КТУ є Конотопська міська рада (п.2.1 Статуту). Пунктом 5.1 Статуту визначено, що майно підприємства є комунальною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Згідно з п. 1 Положення про Управління економіки КМР, затвердженого рішенням Конотопської міської ради від 30.09.2021, Управління є виконавчим органом міської ради, нею утворюється, їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковується міському голові та виконавчому комітету. Управління здійснює керівництво у сфері економічного і соціального розвитку територіальної громади, є позагалузевим функціональним органом, головним у координації економічних дій підрозділів державних та комунальних установ територіальної громади, зусилля яких спрямовані на вирішення кінцевого завдання - стабілізацію економіки громади, її подальший розвиток і на цій основі - вирішення соціальних проблем. Надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесло саме Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області, як головний розпорядник бюджетних коштів, який здійснює його фінансування. Враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Конотопської міської ради, належними позивачами у зазначеній справі є Конотопська міська рада та Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області. З листів управління економіки КМР від 24.04.2026 та Конотопської міської ради від 27.04.2026 вбачається, що з позовною заявою до суду з вказаних питань управління та орган місцевого самоврядування не зверталися. Ураховуючи, що уповноваженим органом необхідні заходи цивільно-правового характеру не вживалися, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою від 24.06.2026 господарський суд задовольнив заяви прокурора (вх. № 2920 від 19.06.2026) та представника першого відповідача (вх. № 2982 від 23.06.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/671/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.06.2026 перший відповідач подав клопотання (вх. № 3387 від 24.06.2026), у якому просить суд долучити до матеріалів справи копію посадової інструкції юрисконсульта Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» від 10.06.2026.

26.06.2026 другий відповідач подав заперечення (вх. № 3454 від 26.06.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що новий Закон України Про публічні закупівлі, офіційно оприлюднений у газеті Голос України від 23 червня 2026 року №122 (набрання чинності та введення в дію окремих положень 24.06.2026), містить не лише комплексну реформу закупівельного законодавства, а й одну важливу норму для всього ринку постачання товарів із волатильним ціноутворенням. Йдеться про зміну пункту 2 частини п`ятої статті 41 чинного Закону України Про публічні закупівлі від 25 грудня 2015 року №922-VIII. Нова редакція цієї норми закріплює, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків допускається пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни, за умови що така зміна не призведе до збільшення загальної суми договору про закупівлю. При цьому обмеження не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, без обмеження кількості таких змін. Ключовою є перехідна норма, відповідно до якої положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції нового Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України Про публічні закупівлі від 25 грудня 2015 року №922-VIII. Тобто законодавець прямо встановив ретроспективну дію цієї норми.

Ухвалою від 30.06.2026 господарський суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енергум (вх. № 2748 від 15.06.2026) про зупинення провадження у справі №920/671/26.

У судовому засіданні 30.06.2026, за участю прокурора, представників першого та другого відповідачів, суд постановив протокольні ухвали про: встановлення прокурору та позивачам 10-ти денного строку з дня постановлення ухвали для виконання обов`язку відповідно до ст. 90 ГПК України щодо надання вичерпної відповіді окремо на кожне питання по суті, що поставлене другим відповідачем у додатку до відзиву на позовну заяву "Письмове опитування учасника справи № 920/671/26" (вх. №3254 від 17.06.2026); продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладення підготовчого засідання у справі на 18.08.2026 о 10 год. 30 хв; забезпечення участі прокурору, представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 18.08.2026 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

07.07.2026 прокурор подав пояснення (вх. № 3638 від 07.07.2026), у якому просить суд задовольнити позовні вимоги. Прокурор зазначає, що норма Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII), суперечить Конституції України, оскільки закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

07.07.2026 прокурор подав заяву свідка (вх. № 3639 від 07.07.2026), у якій надає відповіді на питання ТОВ «Енергум» в порядку ст. 90 ГПК України. Прокурор повідомляє, що на початку січня 2026 року під час опрацювання відкритих даних електронної системи «PROZORRO» було встановлено, що КП «Конотопське транспортне управління» проведено закупівлю електричної енергії, за результатами якої з ТОВ «ЕНЕРГУМ» укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 03-38/37 від 20.05.2020. Вивченням додаткових угод № 4, 5, 6 до договору встановлено, що сторони безпідставно внесли зміни до його істотних умов (змінили ціну за 1 кВт/год більш ніж на 10 %), чим порушили вимоги п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з виявленими порушеннями, окружною прокуратурою 05.01.2026 спрямовано лист до КП «Конотопське транспортне управління» про надання інформації та копій документів щодо договору. Проте листом від 12.01.2026 комунальне підприємство відмовило у наданні інформації. У подальшому, з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, окружною прокуратурою спрямовані листи до Конотопської міської ради, Управління економіки Конотопської міської ради та Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області. При цьому, до органів ДАСУ для перевірки дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні спірної закупівлі окружною прокуратурою листи не направлялися. Зокрема, доцільність у направленні відповідних листів була відсутня, так як опрацюванням даних електронної системи «PROZORRO» щодо спірної публічної закупівлі встановлено, що органами ДАСУ моніторинг процедури закупівлі електричної енергії не проводився. Прокурор зазначає, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Прокурор обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Конотопської міської ради та Управління економіки Конотопської міської ради, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору з порушенням вимог Закону «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету позивачу як розпоряднику бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

07.07.2026 другий відповідач заперечення (вх. № 3650 від 07.07.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що перехідна норма нового Закону, відповідно до якої положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції нового Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII, не суперечить Конституції України, законодавець прямо встановив ретроспективну дію цієї норми. Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів сформулював базовий підхід: нормативно-правові акти, як правило, регулюють відносини з моменту набрання ними чинності; дія акта в часі може бути безпосередньою, ультраактивною або ретроактивною; загальне правило полягає в тому, що закон застосовується до фактів і подій, які настали під час його чинності. Водночас Конституційний Суд визнав, що сама Конституція передбачає виняток із цього правила зворотну дію законів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Щодо юридичних осіб Конституційний Суд окремо зазначив, що зворотна дія положень, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачена шляхом прямої вказівки в законі.

08.07.2026 перший позивач подав пояснення (вх. № 3661 від 08.07.2026), у якому надає відповіді на питання ТОВ «Енергум» в порядку ст. 90 ГПК України. Позивач зазначає, що рішенням Конотопської міської ради VII скликання від 28 грудня 2019 «Про бюджет Конотопської міської об`єднаної територіальної громади» на 2020 рік затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету на 2020 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатками 3, 7 до цього рішення. Із зазначених додатків вбачається, що Управлінню економіки Конотопської міської ради як головному розпоряднику коштів по заходам у сфері електротранспорту по «Програмі розвитку та забезпечення діяльності комунального підприємства "Конотопське трамвайне управління" на 2018-2020 роки (затверджена рішенням сесії міської ради від 28.08.2018 (26 сесія 7 скликання) зі змінами по загальному фонду передбачено бюджетні призначення. У рішенні Конотопської міської ради від 28.08.2018 «Про затвердження Програми розвитку та забезпечення діяльності комунального підприємства "Конотопське трамвайне управління" на 2018-2020 роки призначено головним розпорядником коштів за Програмою Управління економіки Конотопської міської ради, відповідальним виконавцем Програми - комунальне підприємство «Конотопське транспортне управління». Програмою передбачена фінансова підтримка на здійснення поточних видатків діяльності підприємства, в тому числі, на оплату електроенергії.

09.07.2026 другий позивач подав пояснення (вх. № 3701 від 09.07.2026), у якому надає відповіді на питання ТОВ «Енергум» в порядку ст. 90 ГПК України.

11.08.2026 перший відповідач подав заяву (вх. № 4184 від 11.08.2026), у якій просить суд проводити судове засідання без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

17.08.2026 другий відповідач подав пояснення (вх. № 4257 від 17.08.2026), у яких зазначає, що надані прокурором та позивачами заяви (пояснення) з відповідями на питання відповідача не відповідають вимогам ст. 88, 90 ГПК України. Відповідач зазначає, що прокурором та позивачами не доведено факту здійснення за рахунок коштів місцевого бюджету конкретних платежів за електричну енергію, поставлену у період дії додаткових угод № 4 та № 5, не встановлено розмір бюджетної складової таких платежів та не доведено, що заявлена до стягнення сума фактично вибула саме з місцевого бюджету. Прокурор не подав актів приймання-передачі електричної енергії, оформлених та підписаних уповноваженими представниками відповідачів. Прокурор надав роздруківки інформації з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending, які не містять відтворення первинного документа, підписів уповноважених представників обох сторін, їх посад, прізвищ та інших реквізитів, які дозволяли б установити факт саме двостороннього оформлення та погодження сторонами відповідного акта. Правова природа інформації, розміщеної на порталі Spending, також не дозволяє автоматично прирівнювати відповідну веб-сторінку до первинного документа, підписаного сторонами господарської операції. При цьому відповідач не заперечує фактичне постачання електричної енергії у відповідних розрахункових періодах та факт її оплати.

У судовому засіданні 18.08.2026, за участю прокурора та представника другого відповідача, суд встановив, що позивачі надали відповіді на питання другого відповідача не у формі заяви свідка, як це передбачено ст. 90 ГПК України, відповідно, обов`язок, визначений вказаною нормою позивачами не виконаний. Суд постановив протокольну ухвалу про прийняття відповідей позивачів на питання другого відповідача як додаткових пояснень у справі, роз`яснення позивачам положень ст. 88, 90 ГПК України.

Також суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 03.09.2026 о 12 год. 10 хв.; забезпечення участі прокурору, представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 03.09.2026 о 12 год. 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

24.08.2026 прокурор подав заяву свідка (вх. № 4363 від 24.08.2026), у якій надає відповіді на запитання ТОВ «Енергум» в порядку ст. 90 ГПК України.

25.08.2026 другий відповідач подав клопотання (вх. № 3872 від 25.08.2026), у якому просить суд на підставі ст. 226 ГПК України залишити позовну заяву без розгляду із вказівкою на рішення (висновок) Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, положення ст. 11 ГПК України та правову позицію Верховного Суду у постановах від 10.06.2026 у справі № 910/403/26, від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Ухвалою від 01.09.2026 господарський суд повернув без розгляду представнику Конотопської міської ради заяву (вх. № 3940 від 28.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/671/26.

01.09.2026 прокурор подав заперечення на додаткові пояснення другого відповідача (вх. № 4513 від 01.09.2026), у яких просить суд задовольнити позовні вимоги. Прокурор зазначає, що обґрунтування дотримання строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду викладено окружною прокуратурою у запереченнях на клопотання ТОВ «Енергум» про застосування строків позовної давності. Щодо недоведеності здійснення оплати за договором у редакції оскаржуваних додаткових угод за рахунок коштів місцевого бюджету прокурор зазначає, що листом № 02-17-06/48 від 12.01.2026 Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області надано інформацію окружній прокуратурі щодо перерахування коштів на закупівлю електричної енергії за договором № 03-38/37 від 20.05.2020, укладеним між КП «Конотопське транспортне управління» та ТОВ «Енергум» (UА-2020-04-17-000439-а) згідно з витягом з АС «Є-Казна». Головним розпорядником бюджетних коштів по КПКВК 2717426 мережею розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Конотопського міського бюджету на 2020 рік визначено Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області. У подальшому на виконання умов додаткової угоди № 4 від 30.09.2020 у вересні 2020 року отримано 100275 кВт/год електричної енергії за ціною 1,73 грн за 1 кВт/год на загальну суму 173475,75 грн, які сплачені постачальнику за рахунок коштів місцевого бюджету (акт № 775 від 30.09.2020, документ № 64 від 07.10.2020); на виконання умов додаткової угоди № 5 від 06.11.2020 у жовтні 2020 року отримано 113020 кВт/год електричної енергії за ціною 1,903 грн за 1 кВт/год на загальну суму 215077,06 грн (акт № 1050 від 31.10.2020, документ № 82 від 13.11.2020), у листопаді 2020 року отримано 131541 кВт/год електричної енергії за ціною 1,903 грн за 1 кВт/год на загальну суму 250322,52 грн(акт № 1182 від 30.11.2020, документ № 95 від 11.12.2020), які сплачені постачальнику за рахунок коштів місцевого бюджету. Щодо ненадання актів приймання-передачі електричної енергії, підписаних сторонами, прокурор зазначає, що такі докази не були надані у зв`язку з відмовою КП «Конотопське транспортне управління» у наданні копій документів. Документи, оприлюднені на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, є повноцінними електронними доказами в розумінні ст. 96 ГПК України, які підтверджують обсяги фінансування, проведення трансакцій, укладення та виконання договорів розпорядниками бюджетних коштів.

02.09.2026 прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 4527 від 02.09.2026), у якому зазначає, що звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів. Кошти, які є предметом стягнення за цим позовом, в силу положень бюджетного законодавства, мають бути повернуті до місцевого бюджету, а тому не стягнення цих коштів порушує інтереси держави. У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час виконання договору на підставі спірної закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що обумовлює нераціональне та неефективне витрачання коштів бюджету. Враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Конотопської міської ради, належними позивачами у зазначеній справі є Конотопська міська рада та Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області. На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою направлено до Конотопської міської ради та Управління економіки Конотопської міської ради листи від 02.04.2026, у яких зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду. Згідно з отриманою відповіддю Управління економіки Конотопської міської ради позов до суду не подавало. Відповідь від міської ради взагалі надійшла. Окружною прокуратурою 17.04.2026 повторно скеровано листи до Конотопської міської ради та Управління економіки Конотопської міської ради щодо необхідності захисту інтересів держави шляхом вжиття заходів представницького характеру та стягнення безпідставно сплачених коштів місцевого бюджету. Однак, як вбачається з листів Управління економіки Конотопської міської ради від 24.04.2026 та Конотопської міської ради від 27.04.2026 з позовною заявою до суду з вказаних питань управління та орган місцевого самоврядування не зверталися, не заперечують проти здійснення окружною прокуратурою представництва інтересів держави та звернення з відповідним позовом до суду. Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором. Ураховуючи, що уповноваженим органом необхідні заходи цивільно-правового характеру не вживалися, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

02.09.2026 другий відповідач подав додаткові заперечення (вх. № 4543 від 02.09.2026), у яких просить суд застосувати пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII у редакції Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX з урахуванням пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX та оцінювати 10-відсоткове обмеження щодо кожного окремого випадку збільшення ціни. Відповідач зазначає, що відповідно до роз`яснення Міністерства економіки та довкілля України від 17.08.2026 № 3323-04/76414-06 «Щодо набрання чинності та введення в дію Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 № 4888-IX» встановлене новою редакцією правило, за яким обмеження у 10 відсотків застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості таких змін, поширюється і на закупівельні правовідносини, які виникли до 24.06.2026. Відповідач також зазначає, що прокурор визначив Конотопську міську раду та Управління економіки як позивачів. Матеріали справи підтверджують фактичну процесуальну спроможність позивачів: вони отримують кореспонденцію, надають відповіді прокуратурі, подають до суду пояснення і документи, беруть участь у розгляді справи. Отже, у цій справі відсутність компетентного органу як самостійна підстава прокурорського представництва не доведена. Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» саме в тій частині, в якій вони дозволяли прокурору здійснювати представництво у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту інтересів держави компетентним органом. Конституційний Суд України наголосив, що така невизначена конструкція перетворила винятковий інструмент прокурорського представництва на універсальний механізм заміщення органів влади. Відповідач зазначає, що ситуація у справі № 920/671/26 є релевантною до справи № 910/16365/25: листи прокуратури до позивачів датовані 02.04.2026 та 17.04.2026, повідомлення за статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» - 15.05.2026, а сам позов подано у 2026 році, тобто всі юридично значимі дії щодо формування підстав представництва вчинені вже після 03.12.2025. Посилання прокуратури на «тривалу бездіяльність» позивачів не відповідає фактичній хронології і в будь-якому разі не створює нового виключного випадку. Відповіді Конотопської міської ради та Управління економіки не містять посилань на юридичну, організаційну або фактичну неможливість звернення до суду. Формулювання «не заперечуємо проти представництва прокуратурою» не є доказом відсутності органу, об`єктивної неможливості захисту чи іншого окремо визначеного Конституцією виключного випадку. Доводи прокуратури про існування суспільного інтересу, використання бюджетних коштів та попереднє листування з позивачами не усувають головної проблеми: позов у справі № 920/671/26 сформовано і подано після Рішення КСУ № 6-р(II)/2025 на підставі саме тієї конструкції «нездійснення захисту компетентним органом», яку Конституційний Суд визнав такою, що не відповідає Конституції України.

02.09.2026 другий відповідач подав клопотання (вх. № 4042 від 02.09.2026), у якому просить суд застосувати до Конотопської міської ради Сумської області та Управління економіки Конотопської міської ради Сумської області захід процесуального примусу у виді штрафу за невиконання процесуального обов`язку, передбаченого статтею 90 ГПК України.

02.09.2026 перший позивач подав заяву свідка (вх. № 4549 від 02.09.2026), у якій на виконання вимог статті 90 ГПК України надає відповіді на питання, поставлені другим відповідачем.

02.09.2026 другий позивач подав заяву свідка (вх. № 4550 від 03.09.2026), у якій на виконання вимог статті 90 ГПК України надає відповіді на питання, поставлені другим відповідачем. Позивач просить суд провести судове засідання без участі його представника; позовні вимоги прокурора підтримує.

03.09.2026 перший позивач подав заперечення (вх. № 4557 від 03.09.2026), у яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Енергум» про застосування до Конотопської міської ради Сумської області заходу процесуального примусу у виді штрафу.

Ухвалою від 03.09.2026 господарський суд задовольнив заяву представника першого позивача (вх. № 4061 від 03.09.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/671/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представнику першого позивача у судовому засіданні 03.09.2026 о 12 год. 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 03.09.2026, за участю прокурора, представників першого позивача, першого та другого відповідачів, суд постановив протокольні ухвали про: відмову відповідно до ст. 80 ГПК України у прийнятті до розгляду доказів, поданих прокурором разом із запереченням (вх. № 4513 від 01.09.2026); залишення без розгляду заяви ТОВ «Енергум» про застосування заходів процесуального примусу (вх. 4024 від 02.09.2026) за заявою представника.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що бездіяльність компетентного органу має місце тоді, коли такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, однак протягом розумного строку не звернувся до суду з відповідним позовом. Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову фактично надає такому органу можливість відреагувати на ймовірне порушення інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду, проведення перевірки, вчинення інших передбачених законом дій або надання мотивованого повідомлення про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

У категорії спорів щодо правочинів, укладених у межах публічних закупівель, визначальним для встановлення належного позивача є те, який саме суб`єкт має безпосередній інтерес у захисті публічних фінансових ресурсів та належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Водночас закон не покладає на прокурора обов`язку звертатися до суду в інтересах усіх органів, які потенційно можуть здійснювати захист інтересів держави у відповідних правовідносинах, оскільки належним є визначення позивачем компетентного органу, який має безпосередній інтерес у вирішенні спору, що відповідає правовій позиції Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Суд враховує, що рішенням від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оцінного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас у рішенні Конституційний Суд України чітко визначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року; рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата Верховного Суду водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду України про непоширення його рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з врахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

У постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26 Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу про повернення позовної заяви та постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції у повній мірі надав оцінку наведеному прокурором обґрунтуванню та встановивши відсутність доведення прокурором наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, дійшов заснованого на вимогах закону висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 174 ГПК України.

Верховний Суд зазначив, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Також Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

У постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 Верховний Суд, за обставин цієї справи, погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Однак наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині Рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18.

Положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини Рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Тому сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови, що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

Суд встановив, що прокурор обґрунтував звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів. Конотопська міська рада є засновником Комунального підприємства Конотопське транспортне управління та власником майна підприємства, наділена повноваженнями здійснення контролю за діяльністю комунального підприємства. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Управління економіки Конотопської міської ради є виконавчим органом Конотопської міської ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалося фінансування договору), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, зобов`язаний ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Прокурор повідомив позивачів про виявлені порушення законодавства під час укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів (листи від 02.04.2026). Управління повідомило прокурора, що позов до суду не подавався, позивач не заперечує проти звернення прокурора з позовом до суду (лист від 10.04.2026). Листами від 17.04.2026 прокурор звернувся до позивачів з проханням повідомити, чи будуть вживатися заходи цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду. Позивачі повідомили, що позов до суду не подавався і вони не заперечують проти звернення прокурора з позовом (листи від 24.04.2026, 27.04.2026). Листом від 15.05.2026 прокурор повідомив позивачів про звернення з позовом до суду.

Отже, позивачі, будучи безпосередньо повідомленими про конкретне порушення та можливість повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, фактично підтвердили, що самостійного судового захисту відповідних майнових інтересів не здійснюватимуть.

Така ситуація відрізняється від випадків, коли прокурор на власний розсуд оцінює діяльність компетентного органу як недостатню або неналежну, що, власне, було одним із ключових застережень Конституційного Суду України щодо невизначеності меж прокурорської дискреції, тоді як у цій справі нездійснення судового захисту підтверджене безпосередньою відповіддю самого компетентного органу, а тому встановлення відповідної обставини ґрунтується не на припущенні чи суб`єктивній оцінці прокурора, а на конкретних фактичних даних.

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував укладенням додаткових угод всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі, що, за його доводами, спричинило безпідставну зміну істотних умов договору, збільшення ціни за одиницю електричної енергії, зменшення обсягу її постачання та надмірне витрачання бюджетних коштів. Забезпечення законності у сфері публічних закупівель, дотримання принципів максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, а також повернення коштів, надмірно сплачених внаслідок порушення встановленої законом процедури, становлять суспільний та державний інтерес, який за наведених обставин потребує судового захисту.

Попереднє повідомлення прокурором позивачів про виявлені порушення, поінформованість останніх про необхідність захисту відповідних інтересів, прямо висловлена позиція про невжиття заходів, у сукупності підтверджують наявність визначених законом передумов для реалізації прокурором представницької функції в інтересах держави.

Оскільки прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, статус Конотопської міської ради та Управління економіки Конотопської міської ради як компетентних органів, фактичні обставини нездійснення ними захисту, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 2, 13, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергум про залишення позову без розгляду (вх. № 3872 від 25.08.2026) відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 08.09.2026.

СуддяД.В. Вдовенко