Рішення № 139553207, 03.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/740/23

03.09.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

з участю секретаря судових засідань Даневської О.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ружинська селищна рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що він є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кордонівка, Ружинського району, Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що підтвердження такого факту необхідне йому для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину (копія листа від Ружинської державної нотаріальної контори від 24.12.2021 №1213/02-14 додається). Вказаний факт, наразі, прямими доказами (свідоцтво про народження та/або виписки з відповідних книг/реєстрів тощо) підтвердити неможливо оскільки відповідно до листа Державного архіву Житомирської області від 15.10.2013 № Я/2164 костьольні книги реєстрації народження по містечку Білилівка Бердичівського повіту Волинської губернії за 1900-1913 роки на зберігання до архіву не надходили (копія додається).

ОСОБА_5 є матір`ю заявника ОСОБА_1 . ОСОБА_6 (матір заявника) та ОСОБА_7 (дядько заявника) були рідними братом та сестрою.

ОСОБА_7 мав двох синів, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_6 (матір заявника) та ОСОБА_7 (дядько заявника) були рідними братом та сестрою, вбачається, що заявник ОСОБА_1 є двоюріднім братом з ОСОБА_4 .

Разом з тим, матір заявника ОСОБА_6 окрім сина ОСОБА_1 , мала ще сина ОСОБА_9 , які є відповідно рідними братами.

За змістом рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05.12.2018 № 291/582/18, вбачається, що ОСОБА_9 був двоюрідним братом ОСОБА_4 , що також опосередковано свідчить про родинні зв`язки між заявником та померлим спадкодавцем ОСОБА_4 .

В судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення судової повістки; причини неявки суду не відомі; заяви будь-якого змісту на адресу суду не надходило.

Допитаний в судовому засіданні 11.11.2025 свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає заявника з дитинства та є сусідкою заявника, раніше проживала у селі Кордонівка Ружинського району. Сказала, їй відомо що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_4 , обох їхніх батьків вона знала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказала, що знайома із заявником приблизно з 2001 року, у нього було два двоюрідні брати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . ОСОБА_9 оформляв догляд через суд за своїм двоюрідним братом ОСОБА_4 , однак догляд за братом здійснювали як ОСОБА_14 так і ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Кордонівка Ружинського району Житомирської області, та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копій свідоцтв про народження, у ОСОБА_15 та ОСОБА_6 було двоє синів - ОСОБА_1 , 1949 р.н., та ОСОБА_9 , 1944, р.н.

Згідно рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05.12.2018 року у справі №291/582/18, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За змістом рішення, в тому числі мотивувальної частини, ОСОБА_9 призначено опікуном над двоюрідним братом ОСОБА_4 ..

Згідно з випискою виданою Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області з погосподарської книги №10 номер об`єкта погосподарського обліку 0461-1 Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області за 2011-2015 р.р., в даному погосподарському номері за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали - ОСОБА_8 та його брат - ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Як встановлено, що підставою звернення заявника до суду із зазначеними вимогами є необхідність встановлення факту родинних відносин, які обґрунтовані серед іншого тим, що зазначений факт породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки від цього залежить оформлення спадкових прав. Відповідно, метою встановлення зазначеного факту є забезпечення реалізації заявником права на спадкування відповідно до положень ЦК України.

Тобто, наразі заявник здійснює оформлення спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, встановлення факту родинних відносин між заявником та ОСОБА_4 є необхідною передумовою для реалізації заявником його спадкових прав для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в ст. 315 ЦПК України.

За нормою ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18.11.2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25.11.2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, відповідно суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що встановлення факту родинних відносин породжує для заявника юридичні наслідки, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, і заявник у зв`язку з цим не має іншої можливості встановити зазначений вище юридичний факт та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України та за її межами, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з її заявою, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кордонівка, Ружинського району, Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА