Ухвала суду № 139553159, 30.08.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

справа №133/3365/26

провадження 1-кс/133/431/26

30.08.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняслідчої СВ відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні № 12026020230000304 від 28.08.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідча СВ відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання вказав, що 28.08.2026, під час дії воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 запроваджено в Україні з 24.02.2022 та неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України № 596/2026 від 25.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк його дії продовжено до 31.10.2026, ОСОБА_5 , перебував в пасажирському потязі № 285 сполученням «Львів-Дніпро», який на той час здійснив зупинку на станції Козятин Хмільницького району Вінницької області. В цей час, у ОСОБА_5 , який проходив по вагонах вказаного потягу, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, ОСОБА_5 зайшов до вагону № 40 та йдучи повз службове купе провідника пасажирських вагонів, помітив, що провідник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спить.

В подальшому, 28.08.2026 в період часу з 01:30 годину по 01:50 годину, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, пересвідчившись в тому, що власник спить та ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за його протиправними діями, діючи умисно та таємно, шляхом вільного доступу, викрав з верхньої полиці службового купе провідника чоловічу сумку, належну ОСОБА_7 , в якій знаходились грошові кошти в сумі 157 000 гривень, купюрами по 1000, 500, 200 та 100 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальних збитків на суму 157 000 гривень.

Крім того, 28.08.2026 ОСОБА_5 , перебуваючи в пасажирському потязі № 285, сполученням «Львів-Дніпро», який на той час здійснив зупинку на станції Козятин Хмільницького району Вінницької області. В цей час, у ОСОБА_5 , який проходив по вагонах вказаного потягу, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.08.2026 в період часу з 01:30 годину по 05:00 годину ОСОБА_5 , пересвідчившись в тому, що власник спить та ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за його протиправними діями, діючи умисно та таємно, шляхом вільного доступу, викрав з верхньої полиці службового купе провідника чоловічу сумку, належну ОСОБА_7 .

В подальшому, ОСОБА_5 , відкривши викрадену чоловічу сумку, помітив банківські карти, в цей час в нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення офіційних документів, належних ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.08.2026 в період часу з 01:30 годину по 01:50 годину ОСОБА_5 , пересвідчившись в тому, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за його протиправними діями, діючи умисно та таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав дві банківські карти АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; одну банківську карту АТ «Пумб» № НОМЕР_3 , на рахунку яких перебували доступні грошові кошти, та які відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційними документами.

Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків Харківської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий, не одружений, судимий.

28 серпня 2026 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_5 затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

28 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та вчиняти інші повторні кримінальні правопорушення.

На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), вказує те, що ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, а тому розуміючи невідворотність покарання за вчинення даного злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик вчинити інше кримінальне правопорушення), обґрунтовується тим, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на особу підозрюваного, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, востаннє притягувався до кримінальної відповідальності за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за який утримувався під вартою, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову підозрюється у вчиненні нових, умисних злочинів. ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово притягненим до кримінальної відповідальності, не змінив свого способу життя, що свідчить про його можливість вчинити інші злочини.

На наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, (ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даному етапі досудового розслідування вилучено лише частину викрадених речей, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, менш суворі запобіжні заходи, не пов`язані з обмеженням волі, не зможуть запобігти знищенню чи спотворенню речових доказів у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, посилаючись на обставини, вказані в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_5 поклався на розсуд суду.

Захисник заперечувала щодо застосування такого запобіжного заходу, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки підозрюваний в силу ст. 89 КК України не судимий, є інвалідом ІІ групи, отримує соціальне забезпечення, має зареєстроване місце проживання.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що СВ відділенням поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026020230000304 від 28.08.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки, відповідно до витягу з ЄРДР встановлено, що 28.08.2026 до чергової частини відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , провідника вагону № 40 потягу № 285 сполученням «Львів-Дніпро», про те, що 28.08.2026 року в період часу з 01:30 до 02:00 години пасажир вагону № 39 потягу № 285 сполученням «Львів-Дніпро» з купе провідників, викрав належні йому три банківські карти (дві Ощадбанк, одна Пумб), військовий квиток, паспорт громадянина України, посвідчення УБД, посвідчення № НОМЕР_4 , залікову книжку на його ім`я, та грошові кошти в сумі 157 000 грн., а також викрав залікову книжку на імя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 .

З протоколу прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від 28.08.2026 вбачаються вказані вище обставини.

З протоколу огляду місця події 28.08.2026 вбачається, що саме проведено огляд сміттєвого баку по АДРЕСА_3 , в ході якого вилучено п`ять банківських карток та одну дисконтну картку.

Відповідно до протоколу затримання від 28.08.2026, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України 28.08.2026 о 10 год. 00 хв. та в ході затримання у останнього вилучено грошові кошти в загальній сумі 90 499 гривень, посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_7 , посвідчення про проходження ОСОБА_7 курсів, зв`язку ключів та чоловічу сумку чорного кольору.

З постанов про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів, описані речі, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026020230000304.

У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків Харківської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Із протоколу затримання від 28.08.2026 вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий в прядку ст. 208 КПК України 28.08.2026 о 10:00 год.

28.08.2026 о 20:20 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні даних кримінальних правопорушень слідчі органи підтверджують такими доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення злочину;

- протоколом допиту потерпілого;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення;

- протоколами огляду;

- постановами слідчого про визнання речових доказів;

- повідомленням про підозру;

- знімками з екрану мобільного телефону;

- копією квитка;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками;

- протоколом огляду предмету.

Із вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Так, вказана стаття визначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

В судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого перевірено наведені у клопотанні підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність постійного місця роботи, майновий стан, наявність/відсутність судимостей, а також дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшла висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки вони об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.

Слідчий обґрунтовує наявність ризиків, визначених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання встановлено, ОСОБА_5 розуміючи, що у разі доведення вини, йому загрожує суворе покарання. Враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що ризик переховування є обґрунтованим та доведеним. Це обґрунтовується тим, що суворість покарання притягнення до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування з метою уникнення імовірного покарання.

Крім того, слідчий суддя вважає доведений ризик, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування вилучено лише частину викрадених речей, які мають значення для справи.

Ризик, що ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, обґрунтовується тим, що він неодноразово судимий, покарання відбував у місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став, та знову підозрюється у вчиненні нових злочині, один з яких є тяжким, що свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що він може вчиняти нові кримінальні правопорушення в майбутньому.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає, що ризики наведені слідчим є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд приймає до уваги дані про особу підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, вік та стан його здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні слідчого судді відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованих підозрюваному ОСОБА_5 кримінальних правопорушень свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, вказують на обґрунтованість клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, що наведені слідчим, та передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не є достатнім за наявності вказаних ризиків та у сукупності з фактами, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання слідчого задовольнити та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

На підставі ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, суд визначає розмір застави, що, на думку суду, є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків, що передбачені КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 193-197, 309, 310, 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків Харківської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючому, не одруженому, раніше судимому, громадянину України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, з 30.08.2026 по 26.10.2026 включно (з урахуванням часу затримання з 10:00 год. 28.08.2026).

Визначити розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп., з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у відповідній ухвалі, протягом її дії.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити до 26.10.2026 включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору, слідчому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде проголошено о 13:00 31.08.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_9