Рішення № 139552889, 08.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 Справа № 917/1169/26

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали

за позовною заявою КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОЕНЕРГО КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (адреса вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 31700972

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лещенка Павла Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 139 937,1 грн боргу за індивідуальним договором № 20034 про надання послуги з постачання теплової енергії

без виклику представників сторін

встановив:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Лещенка Павла Миколайовича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 139 937,1 грн., з яких (з урахуванням поданої позивачем заяви про виправлення описки від 19.08.2026 вх. № 11301) сума основного боргу за послугу з постачання теплової енергії 105 495, 44 грн., 2001,53 грн борг зі сплати за абоненське обслуговування, 7065,56 грн - 3% річних; 25374,57 грн - інфляційні втрати.

Процесуальні дії суду. 12.06.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява. 12.06.2026 позивач подав заяву (вх. № 8168) про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.

Ухвалою від 17.06.2026 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.06.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 29.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду в електронній формі була направлена до Електронного кабінету позивача та отримана 29.06.2026. Відповідачу вказана ухвала направлялась поштою на зареєстровану адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута органом зв`язку як неотримана адресатом.

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).

Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Крім того, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 № 906/587/17 зроблено висновок, що сам факт не отримання адресатом кореспонденції яка надсилалась на належну адресу та повернулась у зв`язку з нетриманням її адресатом не зумовлено об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Ухвали суду у справі № 917/1169/26, в яких відображався хід її розгляду, були оприлюднені в Державному реєстрі судових рішень.

На офіційному сайті Господарського суду Полтавської області суд 15.07.2026 розміщував відповідне оголошення про розгляд цієї справи.

Отже, сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту Комунального підприємства "Теплоенерго", Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, підприємство створене з метою задоволення потреб населення та інших споживачів незалежно від форми власності у послугах постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, обслуговування теплових мереж, вузлів тепломереж, монтаж і налагоджування відповідного обладнання.

Згідно зі статтями 5, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії належить до комунальних послуг, а виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, який надає відповідну послугу споживачу.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" надає послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення за адресою: вулиця Республіканська буд. 89 в м. Кременчуці, загальною площею 87,5 м2.

Власником зазначеного нежитлового приміщення є Лещенко Павло Миколайович, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об`єкту Відповідача відкрито особовий рахунок № 34.

Відносини між сторонами врегульовано індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та договору про надання послуги з постачання гарячої води № 20034, які є публічними договорами приєднання, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України «Про теплопостачання», з огляду на таке.

01.05.2021 року, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до ст. 13, якими передбачене запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

У зв`язку з цим позивач - виконавець послуг опублікував індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води на своєму офіційному вебсайті у жовтні 2021 року????.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення дій, що свідчать про бажання укласти договір, зокрема підписання заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу або факт отримання послуги. Відповідач отримував послугу, за об`єктом Відповідача відкрито особовий рахунок, здійснювалися щомісячні нарахування та направлялися рахунки, що підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин.

За пунктом 4 Договорів Виконавець зобов`язується надавати Споживачу послугу з постачання теплової енергії відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку/приміщення, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 29 Договорів плата Споживача складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, а також плати за абонентське обслуговування.

За пунктом 33 Договорів оплата здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено законодавством або договором.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат (стаття 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором.

Частиною 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Судом встановлено що нежитлове приміщення ФОП Лещенка П.М. розташоване в житловому будинку № 89 по вулиці Республіканська, в місті Кременчуці Полтавської області, який оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ) (відповідно до Акту прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 20.09.2016, 22.11.2023, 12.12.2024).

Актом розмежування відповідальності за стан і обслуговування теплоспоживальних установок і теплових мереж, підписаного між КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСББ «Правобережне 89», підтверджено приєднання будинку по вулиці Республіканська, 89, в якому знаходиться нежитлове приміщення ФОП Лещенка П.М. площею 87,50 м2 , до мереж КП «ТЕПЛОЕНЕРГО».

На підтвердження забезпечення послугами з теплопостачання вказаного будинку позивачем надано копії рішень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (копії рішень додано до позовної заяви) про початок опалювальних періодів, а саме 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025 - 2026 та про закінчення опалювального періоду у вказаних опалювальних сезонах.

Вказаним підтверджується, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що постачаються позивачем у справі.

Відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та відповідно з 01.10.2021 року не звертався до позивача щодо укладення відповідного договору.

Таким чином на теперішній час між позивачем та відповідачем діючими вважаються вищевказані Індивідуальні договори.

Щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ФОП Лещенка П.М. за адресою АДРЕСА_2 , позивач вказує, що на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022 (далі Постанова 1022), КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року № 358 (далі Методика).

З наданих позивачем доказів вбачається, що загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається за показаннями ВКО Т/Е у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) відповідно до Методики.

Протягом спірного періоду застосовувалися тарифи, встановлені уповноваженим органом для відповідної категорії споживачів КП «ТЕПЛОЕНЕРГО», зокрема рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1976 від 27.12.2022, № 2032 від 28.09.2023, № 2432 від 17.10.2024, № 2495 від 02.10.2025. При цьому у разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту введення його в дію без необхідності укладення додаткової угоди.

З 01.11.2022, відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб; обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень.

Розраховані обсяги теплової енергії, що припадають на нежитлове приміщення ФОП Лещенка П.М. за період з 01.11.2022 по 31.03.2026 відображено в таблиці «Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення», як ідо дані позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Нарахування відповідачу вартості спожитої ним теплової енергії здійснювалося з врахуванням показань вузла комерційного приладу обліку житлового будинку, по вулиці Республіканська, 89, м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення ФОП Лещенка П.М. площею 87,50 м2.

Плата за абонентське обслуговування передбачена Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, в ч. 5 ст. 13 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата виконавцю комунальної послуги, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно, плата за абонентське обслуговування - це частина загальної вартості послуги.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 21 серпня 2019 та залежить від прожиткового мінімуму.

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води (п. 39 Постанови КМУ № 1182 від 11 грудня 2019).

За розрахунком позивача станом на дату подання позовної заяви заборгованість по платі за абонентське обслуговування складає 2 001,53 грн.

На підставі здійснених позивачем розрахунків споживання тепла позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, про направлення яких поштою свідчить список поштових відправлень. Доказів протилежного відповідачем не надано.

З наданих позивачем доказів вбачається, що правовою підставою для нарахування послуг відповідачу позивачем є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189YIIІ від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119 від 22.06.2017 зі змінами та доповненнями, Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 рокуза№358 - наказ №315 від 22.11.2018 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України (далі Методика розподілу), Правила, діючі індивідуальні договори про надання послуги.

Позивач вказує, що Відповідач у встановлені строки не оплатив надану послугу з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування, у зв`язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду за період з 01.01.2022 по 31.03.2026 утворилася заборгованість у сумі 107 496,97 грн, з яких заборгованість за послуги з теплової енергії в сумі 105 495,44 грн, плата за абонентське обслуговування в сумі 2 001,53 грн.

Станом на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію до приміщення, яке йому належить, залишилася не погашеною.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, який розглядається у даній справі.

Розглянувши матеріали даної справи та доводи позивача, господарський суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між сторонами спору з жовтня 2021 регулюються Індивідуальними договорами про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.

Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон).

Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).

Так, з обставин справи вбачається, що тексти Індивідуальних договорів було розміщено на офіційному сайті позивача.

Зазначені Індивідуальні договори є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води індивідуальному споживачу.

Ці договори укладаються сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Дані договори є публічними договорами приєднання, які набирають чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http://teplo-hp.in.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті підприємства (п. 1-3 Індивідуальних Договорів).

Враховуючи викладене, слід зазначити, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).

Отже, враховуючи факт опублікування текстів договорів на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуальних договорів.

Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).

В свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуальних Договорів).

Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).

Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.

Крім того, відповідно до п. п. 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі Правила ПКТЕ), для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію.

Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Так, з огляду на відсутність в матеріалах даної справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання, та, водночас, враховуючи обставини справи, зокрема:

- забезпечення позивачем будинку за адресою: вулиця Республіканська буд. 89 в м. Кременчуці, загальною площею 87,5 м2 тепловою енергією від системи централізованого теплопостачання;

- ведення позивачем обліку теплової енергії у вказаному будинку,

суд приходить до висновку про доведеність факту приєднання відповідачем до Індивідуальних договорів.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт отримання відповідачем послуг за період з січня 2022 року по березень 2026 року за Індивідуальними договорами на загальну суму 107496,97 грн.

При цьому, відповідач не здійснив повністю плати з отримані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 107496,97 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Щодо Індивідуальних договорів, то ними погоджено здійснення споживачем оплати за надані послуги щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 33 договорів).

Враховуючи відсутність будь-яких доказів з боку відповідача на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 107496,97 грн, суд приходить до висновків про порушення відповідачем умов Індивідуальних договорів.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає саме ця сума основного боргу.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 7065,56 грн (загальний період нарахування з 01.03.2022 року по 31.05.2026 року) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 25374,57 грн (загальний період нарахування з березня 2022 року по травень 2026 року) (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних, інфляційних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 30.09.2025 року у справі №927/1431/23.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 20034 за період з 01.01.2022 по 31.03.2026 у загальній сумі 139 937 грн 10 коп., з яких: 105 495 грн 44 коп - борг за послугу з постачання теплової енергії; 2 001 грн 53 коп. - борг зі сплати за абонентське обслуговування; 7 065 грн 56 коп - 3 % річних; 25 374 грн 57 коп - інфляційні втрати, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лещенка Павла Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОЕНЕРГО КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (адреса вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 31700972: 105 495 грн 44 коп - борг за послугу з постачання теплової енергії; 2 001 грн 53 коп. - борг зі сплати за абонентське обслуговування; 7 065 грн 56 коп - 3 % річних; 25 374 грн 57 коп - інфляційні втрати, 2662,40 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. ПУШКО