Ухвала суду № 139552310, 07.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"07" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3604/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви

за позовом: Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 41485381, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469, 65058, м. Одеса, вул. Аметова Решата, буд. 21)

про стягнення 14681779,08 грн.

в с т а н о в и в:

Департамент капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" про стягнення 14681779,08 грн.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 9 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 14681779,08 грн. заборгованості.

Отже, останній зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 176181,35 грн. (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).

Водночас, позивачем доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі не подано, заявлено суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Клопотання позивачем обґрунтоване тим, що Департамент капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації є бюджетною установою, що фінансується виключно за рахунок коштів обласного бюджету Одеської області, не здійснює підприємницької чи іншої прибуткової діяльності, а відтак не має самостійних джерел доходу для сплати судового збору поза межами затвердженого кошторису бюджетних призначень. Разом з тим, в умовах воєнного стану бюджетні призначення Одеської області спрямовуються переважно на забезпечення потреб оборони, безпеки та критичної інфраструктури, що об`єктивно унеможливлює виділення коштів на сплату судового збору.

Розглянувши означене клопотання позивача, суд дійшов наступних висновків.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів та узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001).

Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 в частині заяви № 36465/21 (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.

Таким чином, аналіз положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.

Таким чином, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану заявника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.

При цьому, ГПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується відповідне клопотання. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат.

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Натомість, всупереч зазначеному, позивачем до позову жодних доказів відповідного фінансового становища (про який він зазначає у клопотанні) не долучено.

Окрім того, ВС у своїх постановах зазначав, що органи державної влади/місцевого самоврядування, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх процедур, правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації органом державної влади/місцевого самоврядування права на пред`явлення позову у будь-який необмежений час.

Відсутність коштів та їх не планування органом державної влади/місцевого самоврядування на сплату судового збору не є поважною причиною для його несплати, несвоєчасної сплати чи відстрочення. Відтак, відсутність фінансування або асигнувань розцінюється судами як внутрішня організаційна проблема установи, а не об`єктивна перешкода.

Отже, Держава в цілому має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Статтею 42, 43 ГПК України передбачено обов`язок учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями ГПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання сплати судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення статтей Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені перед законом в рівних умовах в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правові підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні, тому відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку і положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою також регламентовано випадки, що є підставами звільнення позивача від сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 176181,35 грн.

Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вищезазначених вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної адміністрації про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної адміністрації залишити без руху.

3. Позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання відповідних доказів.

4. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з п.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

5. Копію ухвали направити позивачу.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 07.09.2026, оскарженню не підлягає.